Основні види пам’яті

Існує кілька основних підходів до класифікації пам’яті. В даний час найбільш загальною підставою для виокремлення різних видів пам'яті прийнято розглядати залежність характеристик пам'яті від особливостей діяльності із запам'ятовування й відтворення.

Рис. 3. Класифікація основних видів пам’яті

Класифікація видів пам’яті за характером психічної активності була вперше запропонована П.П. Блонським. Хоча всі чотири виокремлені вченим види пам'яті (рухова, емоційна, образна, словесно- логічна) не функціонують незалежно один від одного, й більше того, знаходяться у тісній взаємодії, П.П. Блонському вдалося визначити відмінності між окремими видами пам'яті.

Розглянемо характеристики цих чотирьох видів пам'яті.

Рухова (або моторна) пам'ять - це запам'ятовування, збереження та відтворення різних рухів. Рухова пам’ять є основою для формування різних практичних і трудових навичок, так само як і навичок ходьби, письма тощо. Без пам’яті на рухи ми повинні були б кожного разу спочатку вчитися здійснювати відповідні дії. Щоправда, при відтворенні рухів ми не завжди повторюємо їх точнісінько в тому ж вигляді, як раніше. Деяка їх змінність, відхилення від первинних рухів, поза сумнівом, є. Але загальний характер рухів все ж зберігається. Наприклад, така стійкість рухів незалежно від обставин характерна для рухів письма (почерк) або деяких рухових звичок: як ми подаємо руку, вітаючи свого знайомого, як ми користуємося столовими приладами тощо.

Найточніше рухи відтворюються в тих умовах, у яких вони виконувалися раніше. В абсолютно нових, незвичних умовах ми часто відтворюємо рухи з великою недосконалістю. Неважко повторити рухи, якщо ми звикли виконувати їх, користуючись певним інструментом або з допомогою конкретних людей, а в нових умовах ми позбавлені цієї можливості. Також дуже складно повторити рухи, якщо вони раніше були частиною певної складної дії, а зараз їх треба відтворити окремо. Все це пояснюється тим, що рухи відтворюються нами не ізольовано від того, з чим вони були раніше повзв'язаними, а лише на основі зв'язків, які вже утворилися раніше.

Рухова пам’ять у дитяти виникає дуже рано. Її перші прояви відносяться до 1-го місяця життя. Спочатку вона виражається лише в рухових умовних рефлексах, які виробляються у дітей вже в цей час. Надалі запам’ятовування та відтворення рухів починають набувати свідомого характеру, тісно повзв’язуючись із процесами мислення, волі та ін. Особливо варто зазначити, що до кінця 1-го року життя рухова пам'ять досягає у дитини рівня розвитку, необхідного для засвоєння мови.

Розвиток рухової пам’яті не обмежується періодом дитячого віку або перших років життя, а відбувається і в пізніший час. Так, рухова пам’ять у дітей дошкільного віку досягає рівня розвитку, що дозволяє вже виконувати чітко координовані дії, пов'язані з опануванням письмового мовлення. Тому на різних рівнях розвитку прояви рухової пам’яті якісно неоднорідні.

Емоційна пам'ять - це пам’ять на відчуття. Емоційна пам’ять полягає у здатності запам'ятовувати й відтворювати відчуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби та інтереси, як реалізуються наші відносини з навколишнім світом. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті та діяльності кожної людини. Пережиті й збережені в пам’яті відчуття виступають у вигляді сигналів, які або спонукають до дії, або утримують від дій, котрі викликали в минулому негативні переживання (див.рис. 3).

Відтворені, або вторинні, відчуття можуть значно відрізнятися від первинних.

За силою відтворене відчуття може бути слабшим або сильнішим за первинне. Наприклад, горе змінюється сумом, а захват або сильна радість -спокійним задоволенням; у іншому випадку, образа, перенесена раніше, при спогаді про неї загострюється, а гнів - посилюється.

Істотні зміни можуть відбутися і у змісті нашого відчуття. Наприклад, те, що раніше переживалося нами як прикре непорозуміння, з часом може відтворюватися як кумедний випадок, або та подія, яка була зіпсована дрібними неприємностями, з часом починає згадуватися як вельми приємна.

Перші прояви пам’яті у дитини спостерігаються до кінця 1-го півріччя життя. В цей час малюк може радіти або плакати при одному лише вигляді того, що раніше приносило йому задоволення або страждання. Проте початкові прояви емоційної пам'яті істотно відрізняються від пізніших. Ця відмінність полягає в тому, що якщо на ранніх етапах розвитку дитини емоційна пам’ять має умовно­рефлекторний характер, то на вищих рівнях розвитку емоційна пам’ять є свідомою.

Образна пам'ять - це пам’ять на уявлення, картини природи та життя, а також на звуки, запахи, смаки та ін. Суть образної пам'яті полягає в тому, що сприйняте раніше відтворюється далі у формі уявлень. Характеризуючи образну пам'ять, слід мати на увазі всі ті особливості, які характерні для уявлень, і перш за все їх нечіткість, фрагментарність та нестійкість. Ці характеристики властиві й для даного виду пам’яті, тому відтворення сприйнятого раніше нерідко розходиться зі своїм оригіналом. Причому з часом ці відмінності можуть істотно заглиблюватися (див. рис. 3).

Відхилення уявлень від первинного образу сприймання може відбуватися двома шляхами: змішування образів або диференціація образів. У першому випадку образ сприймання втрачає свої специфічні риси і на перший план виступає те загальне, що є в об’єктові з іншими схожими предметами або явищами. У другому випадку риси, характерні для даного образу, при спогадах посилюються, підкреслюючи своєрідність предмета або явища.

Особливо слід зупинитися на питанні про те, від чого залежить легкість відтворення образу. Відповідаючи на нього, можна виділити два основні чинники. По-перше, на характер відтворення впливають змістовні особливості образу, емоційне забарвлення образу і загальний стан людини в момент сприймання. Так, сильне емоційне потрясіння може викликати навіть галюцинаційне відтворення побаченого. По­друге, легкість відтворення багато в чому залежить від стану людини в момент відтворення. Пригадування побаченого спостерігається в яскравій образній формі найчастіше під час спокійного відпочинку після сильного стомлення, а також у стані дрімоти, яка передує сну.

Точність відтворення значною мірою визначається мірою задіювання мовлення в процесі сприймання. Те, що в процесі сприймання було назване, описане словом, відтворюється точніше.

Багато дослідників поділяють образну пам’ять на зорову, слухову, дотикову, нюхову, смакову. Подібний поділ пов’язаний з переважанням того або іншого типу відтворюваних уявлень.

Образна пам’ять починає проявлятися у дітей приблизно в той же час, що і уявлення, тобто у півтора-два роки. Якщо зорова та слухова пам’ять зазвичай добре розвинені й відіграють провідну роль у житті людей, то дотикову, нюхову і смакову пам’ять у відомому сенсі можна назвати професійними видами пам’яті. Як і відповідні відчуття, ці види пам’яті особливо інтенсивно розвиваються у зв’язку зі специфічними умовами діяльності, досягаючи вражаюче високого рівня в умовах компенсації або заміщення бракуючих видів пам'яті, наприклад, у сліпих, глухих.

Словесно-логічна пам'ять виражається у запам’ятовуванні та відтворенні наших думок. Ми запам’ятовуємо й відтворюємо думки, котрі виникли у нас в процесі обдумувань, роздумів, пам'ятаємо зміст прочитаної книги, розмови з друзями (див. рис. 3).

Особливістю даного вигляду пам’яті є те, що думки не існують без мовлення, тому пам’ять на них і називається не просто логічною, а словесно-логічною. При цьому словесно-логічна пам'ять виявляється в двох випадках: (1) запам’ятовується та відтворюється лише смисл даного матеріалу, а точне збереження справжніх висловлювань не потрібне; (2) запам’ятовується не лише смисл, а й буквальне словесне вираження думок (заучування думок).

Обидва ці види пам’яті можуть не збігатися один з одним. Наприклад, є люди, які добре запам’ятовують смисл прочитаного, але не завжди можуть точно і міцно завчити матеріал напам’ять, і люди, які легко заучують напам'ять, але не можуть відтворити текст «своїми словами».

Розвиток обох видів словесно-логічної пам’яті також відбувається не паралельно один одному. Заучування напам’ять у дітей протікає інколи з більшою легкістю, ніж у дорослих. У той же час у запам’ятовуванні смислу дорослі, навпаки, мають значні переваги перед дітьми. Це пояснюється тим, що при запам’ятовуванні смислу перш за все запам’ятовується те, що є найбільш істотним, найбільш значимим. У цьому випадку зрозуміло, що виокремлення істотного в матеріалі залежить від розуміння матеріалу, тому дорослі легше, ніж діти, запам’ятовують смисл. І навпаки, діти легко можуть запам'ятати деталі, але набагато гірше запам'ятовують смисл.

У словесно-логічній пам'яті головна роль відводиться другій сигнальній системі, оскільки словесно-логічна пам’ять - специфічно людська пам’ять, на відміну від рухової, емоційної та образної, які в простих формах властиві і тваринам. Спираючись на розвиток інших видів пам’яті, словесно-логічна пам’ять стає провідною, і від рівня її розвитку значною мірою залежить розвиток всіх інших видів пам'яті.

Ми вже говорили, що всі види пам’яті тісно пов’язані один з одним і не існують незалежно один від одного. Наприклад, коли ми опановуємо яку-небудь рухову діяльність, то спираємося не лише на рухову пам’ять, але й на всі інші її види, оскільки в процесі опанування діяльності ми запам’ятовуємо не лише рухи, але й пояснення, наші переживання та враження. Тому в кожному конкретному процесі всі види пам’яті взаємопов’язані.

Існує і такий поділ пам’яті на види, який прямо пов’язаний з особливостями власне виконуваної діяльності.

Мимовільне запам’ятовування не обов’язково є слабішим за довільне. Навпаки, часто буває так, що матеріал, мимовільно запам’ятований, відтворюється краще, ніж матеріал, який спеціально запам’ятовувався. Наприклад, мимоволі почута фраза або сприйнята зорова інформація часто запам'ятовується надійніше, ніж якби ми намагалися запам'ятати її спеціально. Мимоволі запам’ятовується матеріал, який виявляється в центрі уваги, і особливо тоді, коли з ним пов'язана певна розумова робота.

За тривалістю збереження матеріалу існують такі види як: миттєва (іконічна), короткочасна, оперативна, довготривала, генетична.

Миттєва, або іконічна пам 'ять - це пам’ять-образ. Її тривалість від 0,1 до 0,5 секунд. Миттєва пам’ять пов’язана з утриманням точної і повної інформації, сприйнятої органами чуттів без будь-якої переробки (див. рис. 3).

Короткочасна пам'ять - це вигляд пам’яті, котрий характеризується дуже коротким збереженням сприйнятої інформації. З одного боку короткочасна пам’ять чимось схожа на мимовільну. Так само як і у випадку з мимовільною пам’яттю, при короткочасній пам’яті не використовуються спеціальні мнемічні прийоми. Але на відміну від мимовільної пам’яті, при короткочасній пам’яті для запам’ятовування ми застосовуємо певні вольові зусилля.

Проявом короткочасної пам’яті є той випадок, коли досліджуваного просять прочитати слова або дають для їх запам’ятовування дуже мало часу (близько однієї хвилини), а потім просять відразу відтворити те, що він запам’ятав. Природно, що люди відрізняються за кількістю слів, які вони запам’ятовують. Це відбувається тому, що вони володіють різним обсягом короткочасної пам’яті.

Обсяг короткочасної пам'яті індивідуальний. Він характеризує природну пам’ять людини та зберігається, як правило, протягом всього життя. Обсяг короткочасної пам'яті характеризує здатність механічно, тобто без використання спеціальних прийомів, запам'ятовувати сприйняту інформацію.

Короткочасна пам'ять відіграє надзвичайно важливу роль у житті людини. Завдяки їй переробляється значний обсяг інформації, відразу ж «відсівається» непотрібна та залишається потенційно корисна. Унаслідок цього не відбувається перевантаження довготривалої пам'яті. В цілому ж короткочасна пам’ять має велике значення для організації мислення, і в цьому вона дуже схожа на оперативну пам’ять.

Поняттям оперативна пам'ять позначають мнемічні процеси, які обслуговують безпосередньо здійснювані людиною актуальні дії, операції. Коли ми виконуємо яку-небудь складну дію, наприклад, арифметичну, то здійснюємо її по частинах. При цьому ми утримуємо «в думці» деякі проміжні результати до того часу, поки маємо з ними справу. У міру просування до кінцевого результату конкретний «відпрацьований» матеріал може забуватися. Подібне явище ми спостерігаємо при виконанні будь-якої більш-менш складної дії. Частини матеріалу, якими оперує людина, можуть бути різними (наприклад, дитина починає читати із складання букв). Обсяг цих частин, так званих оперативних одиниць пам'яті, істотно впливає на успішність виконання тієї або іншої діяльності. Тому для запам'ятовування матеріалу велике значення має формування оптимальних оперативних одиниць пам’яті (див. рис. 3).

Без гарно розвиненої короткочасної пам’яті неможливе нормальне функціонування довготривалої пам’яті. В довготривалу пам’ять може проникнути і надовго відкластися лише те, що колись було в короткочасній пам’яті, тому короткочасна пам’ять виступає у вигляді своєрідного буфера, який пропускає лише потрібну, вже відібрану інформацію в довготривалу пам’ять. При цьому перехід інформації з короткочасної в довготривалу пам’ять пов’язаний з низкою особливостей. Так, у короткочасну пам’ять в основному потрапляють останні п’ять-шість одиниць інформації, отриманої через органи чуття. Переведення інформації з короткочасної пам’яті в

довготривалу здійснюється завдяки вольовому зусиллю. Причому в довготривалу пам'ять можна перевести інформації значно більше, ніж дозволяє індивідуальний обсяг короткочасної пам’яті. Це досягається шляхом повторення матеріалу, який треба запам'ятати. У результаті відбувається нарощування загального обсягу матеріалу, що запам'ятовується.

Довготривала пам'ять - здатність зберігати інформацію протягом необмеженого терміну. Інформація, що потрапила до сховища довготривалої пам’яті, може відтворюватися людиною скільки завгодно разів. Також необхідно підкреслити, що багаторазове та систематичне відтворення даної інформації зміцнює її сліди у довготривалій пам’яті.

Генетична пам'ять - це пам'ять, у якій інформація зберігається в генотипі, передається та відтворюється у спадковості. Генетична пам’ять у людини - єдина, на яку ми не можемо впливати за допомогою навчання та виховання.

Також існують види пам’яті за провідним аналізатором: зорова, слухова, смакова, нюхова, дотикова (див. рис. 3).

Так, зорова пам'ять пов’язана із збереженням та відтворенням зорових образів. Зорова пам’ять важлива для людей різних професій, особливо художників та інженерів. Даний вид пам’яті передбачає розвинену у людині здатність до уяви. На ній заснований процес запам’ятовування та відтворення матеріалу: те, що людина може уявити завдяки зору, вона, зазвичай, більш легко запам’ятовує та відтворює.

Слухова пам'ять - це гарне запам’ятовування і точне відтворення різноманітних звуків, наприклад, музичних, мовленнєвих. Вона необхідна музикантам, філологам, а також людям, які вивчають іноземні мови.

Смакова, нюхова, дотикова види пам'яті не відіграють особливої ролі в житті людини, їх можливості обмежені у порівнянні із зоровою та слуховою пам’яттю. Роль смакової, нюхової, дотикової пам’яті пов’язано з самозбереженням організму, а також з задоволенням біологічних потреб.

Для виявлення індивідуальних відмінностей пам’яті людей, особливостей запам’ятовування та відтворення ними різної інформації, необхідно розглянути індивідуальні особливості пам’яті, чому і буде присвячено наступний підрозділ.

5.