§ 8. Зміст договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу

Підставою виникнення правовідносин між батьками-вихова- телями та вихованцями дитячого будинку сімейного типу в разі його створення є юридичний склад, який містить у собі чотири елементи: письмову заяву особи або осіб, які проявили бажання створити дитячий будинок сімейного типу, проходження батька- ми-вихователями курсу відповідної підготовки, рішення про ство­рення дитячого будинку сімейного типу та договір про організа­цію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімей­ного типу покликаний врегулювати відносини, які виникають між батьками-вихователями та вихованцями, між батьками-виховате- лями та органом опіки та піклування, а також між органом опіки та піклування й вихованцями після передання дитини до дитячого будинку сімейного типу.

Сторонами договору є орган опіки та піклування й батьки- вихователі. Договір передбачає права та обов'язки сторін, порядок грошового забезпечення батьків-вихователів, соціального забез­печення вихованців та матеріального забезпечення діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімей­ного типу є підставою виникнення особистих немайнових та май­нових відносин між згаданими особами щодо здійснення органом опіки та піклування контролю за виконанням батьками-вихова- телями своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей, щодо виховання й утримання батьками-вихователями дітей, узятих ни­ми для виховання та спільного проживання, щодо надання орга­нами опіки та піклування грошового забезпечення батькам- вихователям, щодо здійснення батьками-вихователями повнова­жень законних представників вихованців тощо. Увесь комплекс правовідносин, що породжується договором, групується навколо правовідносин батьків-вихователів і вихованців та обслуговує їх, сприяючи досягненню головної мети договору - створенню най­кращих умов для забезпечення особистих та майнових прав мало­літніх і неповнолітніх дітей, переданих для виховання та спільно­го проживання до дитячого будинку сімейного типу.

Зміст будь-якого договору - юридичного факту - складає, як відомо, сукупність договірних умов. У договорі про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу обов'язково повинні зазначатися права та обов'язки батьків-вихователів, права й обов'язки органів опіки та піклування, строк, на який дитина під­лягає переданню до дитячого будинку сімейного типу, підстави та наслідки розірвання договору, порядок спілкування дитини з кров­ними родичами, порядок здійснення органами опіки та піклування контролю за проживанням дитини у дитячому будинку сімейного

Тема 13. Альтернативні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування типу й умови утримання, виховання та надання освіти дитині, яка перебуває на вихованні у дитячому будинку сімейного типу.

Окремі повноваження батьків-вихователів установлює ст. 256⁶ СК України, яка покладає на них обов'язки щодо виховання та роз­витку дітей, а також щодо представництва ними інтересів дітей, узятих на виховання та спільне проживання, але цей перелік прав та обов'язків батьків-вихователів не є вичерпним.

Хоча зазначена стаття і вказує лише на обов'язок батьків-ви- хователів щодо виховання дітей, вони мають також і права щодо їх виховання. Але права й обов'язки, які мають батьки дитини, пере­даної в дитячий будинок сімейного типу, переходять до батьків- вихователів не в повному обсязі, оскільки деякі з них настільки по­в'язані з особою батьків, що не можуть передаватися іншим особам.

Якщо батьками-вихователями у дитячому будинку сімейного типу є подружжя, за аналогією з батьками за нормальних умов (спільного проживання жінки та чоловіка, обоє з яких є батьками- вихователями) права й обов'язки між ними розподілятимуться за принципом рівності.

Батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники. Вони є представниками дітей як у цивільно-правовому, так і в процесуальному сенсі. Таким чином, як цивільно-правові предста­вники вихованців батьки-вихователі мають значно більший обсяг прав, ніж як процесуальні представники, оскільки останні можуть вчиняти тільки юридичні дії процесуального характеру^[CCLXII].

Представництво здійснюється батьками-вихователями так само, як і прийомними батьками (див.).

Крім прав та обов'язків, закріплених у ст. 256⁶ СК України, бать­ки-вихователі також мають інші права та обов'язки, які визначаються Положенням про дитячий будинок сімейного типу та іншими но­рмативними актами. Так, батьки-вихователі мають право:

- на отримання достовірної інформації про дітей, якими во­ни опікуються;

- на підтримку з боку співробітників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, інших дер­жавних установ і громадських організацій;

- брати участь в ухваленні рішень стосовно дітей, якими во­ни опікуються;

- відмовитися прийняти дитину до своєї сім'ї, якщо вони відчувають, що не зможуть задовольнити її потреби;

- мати пріоритет під час усиновлення вихованця, якщо ви­никають пропозиції щодо його всиновлення іншою родиною.

Дуже важливим правом батьків-вихователів є їх право на отримання грошового забезпечення. Грошове забезпечення при­значається кожному з батьків-вихователів. Розмір грошового за­безпечення становить 35 відсотків двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку на кожну дитину-вихованця й не за­лежить від пенсії, аліментів, стипендії чи державної допомоги на кожну дитину-вихованця. Сумарний обсяг грошового забезпе­чення не повинен перевищувати 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи й має розподілятися між батьками-вихова- телями рівними частинами за їх згодою.

Призначення грошового забезпечення здійснюється з момен­ту влаштування дитини у дитячий будинок сімейного типу вклю­чно до дня досягнення нею 18-річного віку, а в разі навчання за денною формою у вищому навчальному та професійно-технічному навчальному закладі - до його закінчення, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку. Грошове забезпечення виплачується щомісяця через банківську установу за їх вибором або через дер­жавне підприємство поштового зв'язку.

Період, протягом якого особи вважалися батьками-виховате- лями у дитячому будинку сімейного типу, зараховується до їх за­гального трудового стажу.

Батьки-вихователі зобов’язані:

- забезпечувати повсякденний догляд за дитиною;

- постійно інформувати центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді й служби у справах дітей про всі зміни, що відбу­ваються у дитячому будинку сімейного типу;

- використовувати кошти, передбачені на утримання та розвиток дитини, відповідно до цільового призначення;

- уживати заходів щодо надання необхідної медичної допо­моги дитині;

- забезпечити отримання освіти дитиною відповідно до її потреб та рівня розвитку;

- уживати заходів щодо проходження вихованцями обов’яз­кового медичного огляду;

- сприяти щорічному оздоровленню дітей у дитячих оздо­ровчих закладах;

- нести персональну відповідальність за життя, здоров’я, фі­зичний і психічний розвиток прийомних дітей.

Орган, який ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуа­льний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавст­вом для користування службовими житловими приміщеннями.

Житлове приміщення, яке надається батькам-вихователям для спільного проживання з вихованцями дитячого будинку сі­мейного типу, має бути благоустроєним відповідно до умов насе­леного пункту, відповідати встановленим технічним і санітарним нормам, а також має бути віднесене до службових ще до моменту надання батькам-вихователям спеціального ордера. Надане в ко­ристування житлове приміщення повинно бути обладнане необ­хідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який ухва­лив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Батьки-вихователі, а також діти, передані для виховання та спільного проживання в дитячий будинок сімейного типу, мають рівні права щодо користування наданим їм житловим приміщен­ням. Із цього також випливає, що в разі неможливості батьками- вихователями виконувати свої обов’язки або після досягнення ними пенсійного віку вони можуть бути виселені з указаного при­міщення з наданням їм у разі необхідності (якщо вони втратили право на своє колишнє житло) іншого житлового приміщення (ст. 114¹ ЖК УРСР), а діти, передані на виховання в дитячий буди­нок сімейного типу, не втрачають права користування вказаним приміщенням, якщо вони не досягли повноліття, і їм призначено нових батьків-вихователів.

Згідно з п. 25 Положення про дитячий будинок сімейного ти­пу за згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу може також надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його розташу­вання на умовах оренди відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Дитячому будинку сімейного типу також може передаватися у користування транспортний засіб. Якщо він передається у ко­ристування, то права й обов'язки сторін щодо користування ним мають міститися у договорі відповідно до норм про відплатне ко­ристування майном (найм) або безвідплатне користування май­ном (позика).

Відповідно до п. 19 Положення про дитячий будинок сімей­ного типу батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

У випадку дитячого будинку сімейного типу батьки-вихова­телі можуть бути притягнуті як до договірної, так і до позадогові­рної цивільно-правової відповідальності.

Договором про організацію діяльності дитячого будинку сі­мейного типу на батьків-вихователів покладено обов'язок вихо­вання дітей, узятих для виховання та спільного проживання до дитячого будинку сімейного типу. Мірилом належної поведінки батьків-вихователів щодо виховання дітей служать інтереси останніх, у межах яких батьки-вихователі мають право вживати будь-яких виховних заходів.

Підстави для притягнення батьків-вихователів до цивільно- правової відповідальності за неналежне виконання або невико­нання покладеного на них договором про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу обов'язку щодо виховання дітей є тими ж самими, як і для позбавлення батьківських прав (із де­якими застереженнями). Перелік цих підстав міститься у ст. 164 СК України.

У тому випадку, коли невиконання батьками-вихователями свого обов'язку щодо виховання дітей тягне за собою шкоду жит­тю та здоров'ю вихованця, вони повинні нести позадоговірну від­повідальність. Вона має полягати у відшкодуванні матеріальної й

Тема 13. Альтернативні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування моральної шкоди, завданої здоров'ю та життю дітей, відповідно до норм ст. 1199 та 1202 ЦК України. Додатковою формою відповіда­льності в такому випадку згідно з п. 4 Положення про дитячий бу­динок сімейного типу є припинення дії договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

До договірної відповідальності батьки-вихователі притяга­ються на тому етапі, коли шкоди здоров'ю та життю вихованців ще не заподіяно, але протиправна поведінка з боку батьків-вихо- вателів вже мала місце. Це може статись у тому випадку, коли ба- тьки-вихователі не забезпечують повсякденного догляду за діть­ми, ухиляються від проходження щорічного медичного огляду ді­тей тощо.

Батьки-вихователі, так само як і прийомні батьки, можуть бу­ти одночасно суб'єктами кількох видів відповідальності.

У договорі про організацію діяльності дитячого будинку сі­мейного типу передбачаються і права вихованців.

Оскільки у разі влаштування дитини до дитячого будинку сі­мейного типу її батьки не звільняються від обов'язку її утримува­ти, а також така дитина не втрачає права на пенсію й інші соціаль­ні виплати, що їм належать, і на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, діти, передані до дитячого будинку сімей­ного типу, мають право на отримання вищезазначених коштів. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти й інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийом­них батьків і витрачаються ними на утримання вихованців.

Крім указаних сум, діти-сироти та діти, позбавлені батьківсь­кого піклування, мають право відповідно до ст. 8 закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального за­хисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» на повне державне забезпечення.

На вихованців, які передаються до дитячого будинку сімей­ного типу, батькам-вихователям призначається соціальна допомо­га на кожну дитину. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2 прожиткових мінімуми для дітей відпо­відного віку. Для осіб із дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування, віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах та професійно- технічних навчальних закладах, розмір соціальної допомоги ста­новить 2 прожиткових мінімуми для працездатної особи. Якщо батьки, місце перебування яких відоме, не сплачують аліменти,

уповноважений орган призначає соціальну допомогу та грошове забезпечення без урахування їх суми.

У разі, коли дитині виплачуються призначені в установлено­му порядку пенсія, аліменти, стипендія чи державна допомога, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та роз­міром зазначених виплат за попередній повний місяць на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу.

Соціальна допомога виплачується щомісяця одному з бать­ків-вихователів через державні підприємства поштового зв'язку або перераховується на особистий рахунок одного з батьків- вихователів у банківській установі. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у на­ступному році.

Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з ба­тьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.

Форми такого спілкування визначають органи опіки та пік­лування за погодженням із батьками-вихователями та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Контроль за виконанням договору, а також за умовами про­живання й виховання вихованців здійснюють місцеві служби у справах дітей та органи опіки та піклування районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій і виконавчих комі­тетів міських рад.