Будова та функції нервової системи

Психіка є особливою властивістю мозку, яка відображає навколишній світ і регулює поведінку та діяльність людини.

Для того, щоб поведінка людини була успішною, необхідно, щоб її внутрішні стани, зовнішні умови, в яких вона знаходиться, і здійснювані нею практичні дії відповідали один одному.

Центральна нервова система (ЦНС), якщо її розглядати детальніше, складається з переднього мозку, середнього мозку, заднього мозку й спинного мозку. У цих основних відділах центральної нервової системи існують найважливіші структури, котрі мають пряме відношення до психічних процесів, станів і властивостей людини: таламус, гіпоталамус, міст, мозочок і продовгуватий мозок.

Практично всі відділи центральної й периферичної нервової системи беруть участь в переробці інформації, яка поступає через зовнішні і внутрішні рецептори, розташовані на периферії тіла і в самих органах. Із вищими психічними функціями, з мисленням і свідомістю людини пов'язана робота кори головного мозку (КГМ) і підкіркових структур, котрі входять у передній мозок.

З усіма органами й тканинами організму центральна нервова система зв'язана через нерви, що виходять із головного й спинного мозку. Вони несуть у собі інформацію, яка поступає в мозок із зовнішнього середовища, і проводять її у зворотному напрямі до окремих частин і органів тіла.

Рис. 1. Загальна будова центральної нервової системи людини. Вигляд у розрізі по подовжній щілині між двома півкулями. Спинний мозок показаний неповністю

ЦНС є сукупністю нервових клітин - нейронів. Нервова клітина складається з тіла нейрона (на рис. 2 тіла нервових клітин відмічено назвами «Сенсорний нейрон», «нейрон локальної мережі» і «руховий нейрон»).

Деревовидні відростки, які відходять від тіл нервових клітин, називаються дендритом. Один з таких відростків є подовженим і сполучає тіла нейронів із робочими органами організму. Він називається аксоном. Частина аксонів покрита спеціальною мієліновою оболонкою, яка сприяє швидшому проведенню імпульсу по нерву.

Місця контактів нервових клітин один з одним називаються синапсами.

Через них нервові імпульси передаються з однієї клітки на іншу. Механізм синаптичного передавання імпульсу, що працює на основі біохімічних змінних процесів, може полегшувати або учкладнювати проходження нервових імпульсів по ЦНС і тим самим брати участь в регулюванні багатьох психічних процесів і станів організму.

Нейрони є спеціалізованими, тобто виконують у роботі ЦНС специфічні функції. Три типи нейронів, для прикладу представлені на рис. 2, вирішують наступні завдання: проведення нервових імпульсів від рецепторів до ЦНС («сенсорний нейрон»), проведення нервових імпульсів від ЦНС до органів руху («руховий нейрон»), проведення нервових імпульсів від однієї ділянки ЦНС до іншого («нейрон локальної мережі»).

На цьому ж рисунку разом із нейронами показані інші елементи структури мозку, які зазвичай знаходяться поряд з нейронами і беруть участь в роботі ЦНС: клітки глії, які слугують для обміну речовин в ЦНС і капіляри кровоносної системи, які виконують спеціальні функції обміну.

Згідно останніх даних дослідників головний мозок складається з 100 мільярдів нейронів - індивідуальних нервових клітин.

Сланії будови рухового нейрона

Рис. 2. Ділянка нервової структури головного мозку

На рис. 2. показаний великий нейрон із безліччю дендритів. Він отримує інформацію через синаптичний контакт із іншим нейроном (у лівому верхньому кутку). За допомогою іншого, мієлінізованого аксона, утворюється синаптичний контакт із третім нейроном (внизу). Поверхні нейронів змальовані без кліток глії, які оточують відросток, спрямований до капіляра (справа вгорі).

Кожна клітина головного мозку повзв'язана з приблизно 15000 інших нейронів і утворює своєрідну мережу, яка об'єднує і зберігає велику кількість інформації. На думку американського психолога Д. Куна та інших учених, у головному мозку може бути більше «стежин», які пов'язують нейрони, ніж атомів у цілому Всесвіті.

На периферії тіла людини, у внутрішніх органах і тканинах клітини своїми аксонами підходять до рецепторів - мініатюрних органічних пристроїв, призначених для сприйняття різних видів

енергії, - механічної, електромагнітної, хімічної та інших - і перетворення її в енергію нервових імпульсів. Всі структури організму (зовнішні та внутрішні), пронизані масою різних рецепторів. Особливі багато спеціалізованих рецепторів в органах чуття: око, вухо, поверхня шкіри в найбільш чутливих місцях, мовлення, внутрішні порожнини носа.

Різні частини центральної системи виконують різні види складної нервової діяльності. Чим вище розташована та або інша частина мозку, тим вона складніша за своєю функцію. Найнижче розташований спинний мозок, який регулює роботу окремих м'язових груп і внутрішніх органів. Над ним розташований довгастий мозок разом з мозочком, який координує складніші функції організму (вони залучають до спільної діяльності великі групи м’язів і цілі системи внутрішніх органів, котрі здійснюють функції дихання, кровообігу, травлення і т.п.).

Вищі відділи центральної нервової системи представлені великими півкулями головного мозку. До складу великих півкуль входять підкіркові вузли, які знаходяться в глибині скупчення нервових клітин. На самій поверхні півкуль розташований шар нервових клітин - кора головного мозку. Вона є начебто плащем або мантією, яка покриває великі півкулі. Її поверхня (близько 2000 см²), як відомо, зібрана в ряд складок - або борозен і звивин. Підкіркові вузли разом із розташованими поблизу них зоровими горбами називають підкіркою. Кора в сукупності з підкіркою здійснює найскладніші форми рефлекторної діяльності.

Усі частини нервової системи працюють в тісній взаємодії, але роль кожної з них в різних реакціях організму не однакова. Спинний мозок і стовбурова частина головного мозку, які утворюють його нижні відділи - довгастий і середній мозок, є сукупністю рефлекторних центрів, природжених безумовних рефлексів. У спинному мозку знаходяться центри найбільш простих рефлексів (наприклад, колінного). Разом із рефлекторними центрами, які регулюють роботу скелетних м'язів тулуба і кінцівок, у спинному мозку знаходяться центри, які регулюють роботу внутрішніх органів.

Стовбурова частина головного мозку є центральним апаратом, котрий здійснює низку складних і життєво важливих безумовно- рефлекторних актів (смоктальний рефлекс, жування і ковтання). Рефлекторні центри, котрі регулюють всі ці рефлекси, знаходяться в довгастому мозку. Там же знаходяться й нервові центри, котрі управляють деякими захисними рефлексами: чхання, кашель, сльозовиділення.

У середньому мозку разом із центрами, які передають збудження з ока і вуха на рухову сферу, знаходиться центр звуження зіниці, але цим не вичерпується діяльність стовбурової частини головного мозку. Особливе значення мають нервові центри.

Підкірка (зорові горби й підкіркові вузли великих півкуль) забезпечує найбільш складну, безумовно рефлекторну діяльність. Відзначимо відразу, що назва «Зорові горби» не відповідає їх справжній функції - вони є підкірковим чутливим центром. А підкіркові вузли є руховим апаратом підкірки, регулюючи, наприклад, ходьбу.

Органом свідомої діяльності людини є кора великих півкуль, тому одним із головних питань у психології є питання про взаємовідношення психіки людини і кори великих півкуль головного мозку.

2.