§ 2. Поняття сімейного права України

Стаття 1 СК України зазначає, що Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові і майнові права та обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих не- майнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлю- вачів й усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Однак і цього критерію недостатньо для визначення меж пред­мета правового регулювання сімейного права. Так, з укладенням договору займу між рідними братом і сестрою, які проживають спільно, виникають майнові відносини членів сім'ї, проте регулю­ються вони не сімейним, а договірним законодавством. Коли один із батьків завдає шкоди здоров'ю дитини, також виникають май­нові відносини між членами сім'ї, але регулюються вони делікт­ним правом. У разі поширення одним членом сім'ї відомостей, що ганьблять честь та гідність чи ділову репутацію іншого члена сім'ї, виникають особисті немайнові відносини, які регулюються не сі­мейним правом, а нормами інституту особистих немайнових прав цивільного права.

У таких ситуаціях особливого значення набуває критерій, ви­роблений юридичною наукою та практикою. Специфіка особистих немайнових і майнових відносин, що складаються між членами сім'ї, у першу чергу обумовлюється підставами їх виникнення. Як особисті немайнові, так і майнові відносини між членами сім'ї ви­никають на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Перераховані підстави виникнення особистих немайнових та майнових відносин між членами сім'ї передбачають їх особистий характер, що впливає також на характер правового регулювання. Отож, сімейним пра­вом регулюються лише ті особисті немайнові та майнові відноси­ни між членами сім'ї, які ґрунтуються на шлюбі, кровному спорід­ненні, усиновленні, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, сімейне право можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють особисті немайнові та майнові від­носини, які складаються між подружжям, батьками й дітьми, уси- новлювачами й усиновленими, іншими членами сім'ї та родичами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Однак слід мати на увазі, що термін «сімейне право» охоплює чотири взаємопов'язані між собою, але не тотожні за обсягом поняття.

1. Під сімейним правом розуміють сукупність норм, які регу­люють особисті немайнові та майнові відносини між подружжям та іншими членами сім'ї, тобто ту частину норм права, яка охоп­лює внутрішньосімейні відносини.

2. Словосполучення «сімейне право» використовується і в ін­шому сенсі - як особлива галузь законодавства про шлюб та сім'ю, яка охоплює більш широке коло суспільних відносин.

3. Під сімейним правом розуміється також теоретичне, нау­кове осмислення норм сімейного права та форм їх вираження, ви­яв співвідношення між ними тощо, тобто сімейне право як наука.

Метою науки сімейного права є пізнання закономірностей сі­мейно-правового регулювання певних суспільних відносин, вияв­лення тенденцій розвитку сімейного права та сімейного законо­давства, розробка пропозицій щодо вдосконалення сімейно- правових норм і підвищення ефективності їх застосування^[4].

4. Під сімейним правом слід розуміти також і навчальну дис­ципліну, яка є системою взаємопов’язаних між собою положень науки сімейного права, які розкривають багатозначність самого поняття «сімейне право», категорії та пов’язані з ними юридичні конструкції, які використовуються в науці сімейного права та чинному законодавстві, а також тих її положень, які безпосеред­ньо розкривають зміст інститутів сімейного права, представлених у чинному сімейному законодавстві. Відповідно, сімейне право як навчальна дисципліна має ті ж само межі, що і наука сімейного права, але з меншим обсягом знань і певною мірою прикладного характеру. Сімейне право як навчальна дисципліна являє собою певний синтез системи сімейного права як галузі законодавства та системи сімейного права як галузі юридичної науки. Ця навчальна дисципліна поєднує в собі матеріал, викладений у чинному сімей­ному законодавстві, а також знання про ті інститути та юридичні конструкції, які диктуються правозастосовною практикою і ще не знайшли свого повного та належного закріплення у чинному сі­мейному законодавстві.

Сімейне право має свою внутрішню будову. Воно поділяється на загальну й особливу частини. Перша містить загальні норми, які поширюються на всі сімейно-правові відносини. До них нале­жать норми про завдання СК України та загальні засади регулю­вання сімейних відносин, про суб’єктів сімейних відносин, джерела правового регулювання сімейних відносин, здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків, захист сімейних прав та інтересів, строки у сімейному праві тощо. Особлива частина являє собою сукупність інститутів, кожен з яких регулює певний різно­вид сімейних відносин.

Структура сімейного права є специфічною, оскільки вона складається з інститутів, яких немає в інших галузях права. До ос­новних з них належать такі: шлюб, правовідносини подружжя, правовідносини батьків та дітей, правовідносини інших членів сім’ї, усиновлення, опіка та піклування, патронат, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.