§ 2. Господарське законодавство України

Господарське законодавство - це система нормативних актів, які регулюють правовідносини у господарстві.

Господарське законодавство України є основним засобом створення правового господарського порядку, ґрунтується на конституційно-правових положеннях, що визначають основне коло суспільно-правових цінностей та елементів функціонування економічної системи суспільства.

Метою господарського законодавства є встановлення стабільного і ефективного суспільного господарського порядку в економічній системі України.

Характерними ознаками господарського законодавства є: значна розгалуженість і наявність значної кількості нормативно-правових актів, у тому числі комплексних, що містять норми різних галузей права; наявність значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, локальних (корпоративних); наявність у ГК значної кількості норм, що відсилають до інших нормативно-правових актів; обмежена сфера дії окремих міжнародно-правових актів; поєднання господарського законодавства з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань.

Господарське законодавство є кодифікованим і охоплює як господарські, так і інші нормативні акти з питань господарської діяльності.

До господарського законодавства належать також локальні або статутні нормативні акти (статути та засновницькі договори підприємств та їх об’єднань).

Основою господарського законодавства є система статусних або компетенційних законів, які визначають правове становище господарюючих суб’єктів. Дані нормативні акти класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні законодавчі акти поширюються на всі підприємства і всіх підприємців. Крім загальних законодавчих актів, до статусних відносяться нормативні акти, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки.

Отже, джерела господарського права поділяються на:

- нормативно-правові акти (Конституція України, ГК, Цивільний кодекс України (далі - ЦК), закони України, акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти інших органів державної влади);

- міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і які, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України;

- акти органів місцевого самоврядування;

- звичай ділового обороту, тобто правило поведінки, яке не встановлене актами господарського законодавства, але є усталеним у певній сфері господарських відносин;

- локальні (корпоративні) нормативні акти, прийняті органами управління юридичних осіб, які регулюють їх діяльність (статути, кодекси поведінки, накази тощо).

Також суттєве значення для формування джерел господарського права мають рішення Конституційного Суду України та правові висновки Верховного Суду України.