§ 3. Класифікація сімейних правовідносин

Класифікація сімейних правовідносин викликає певні труд­нощі у зв'язку з тим, що вони, як правило, є складними за своїм змістом. Здійснюється вона за різними критеріями:

- за змістом;

- за правовим оформленням;

- за суб'єктним складом;

- за характером захисту суб'єктивних прав тощо.

За змістом сімейні правовідносини поділяють на майнові та особисті немайнові. Критерієм цього поділу є те, що майнові від­носини мають певний економічний зміст і завжди пов'язані з пе­ребуванням майна у певної особи, тоді як особисті немайнові від­носини виникають у зв'язку з нематеріальними благами, які є не­віддільними від особи.

Особисті немайнові відносини між членами сім'ї є досить різ­номанітними та різноплановими, проте піддаються правовому впливу лише у головних, істотних моментах. Так, особисті відноси­ни, які виникають у сім'ї і ґрунтуються на таких почуттях, як любов, дружба, відданість, не включаються до предмета сімейного права й не становлять сферу правового регулювання, а перебувають під впливом таких соціальних регуляторів, як релігія, мораль, звичаї, традиції тощо. Тому поза впливом сімейного законодавства зали­шається значна сфера відносин між членами сім'ї, які, виходячи з їх сутності, неможливо врегулювати законом. Сімейне законодавство виділяє із загальної кількості відносин, які існують у сім'ї, лише ті, які можуть об'єктивно піддаватися правовому впливу й визнають­ся особливо значущими з точки зору суспільства та держави.

Специфічною рисою сімейних правовідносин є те, що особи­сті відносини мають пріоритетний характер стосовно майнових. Саме особисті відносини визначають правовий режим майнових прав: шлюб створює можливість (як на законних, так і на догові­рних засадах) для формування та розпорядження власністю по­дружжя, їх матеріального забезпечення як у шлюбі, так і після його розірвання, утримання батьків і дітей тощо.

Водночас домінуючий характер особистих немайнових відно­син не применшує значення майнових відносин у сім’ї. Ці право­відносини виникають із приводу різноманітних благ - окремих речей (дитячих іграшок та інших предметів, призначених для ви­ховання та розвитку дитини), їх сукупності та майна в цілому - грошей, цінних паперів тощо (спільного майна подружжя, набуто­го під час шлюбу), а також благ, які належать членам сім’ї особисто (квартири, набутої одним із подружжя до шлюбу). Безумовно, пра­вильна побудова майнових відносин у родині впливає й на особи­сті відносини в сім’ї. Так, рівноправність чоловіка та жінки у шлю­бних відносинах можна забезпечити лише тією мірою, якою буде забезпечено їх рівність у вирішенні майнових питань.

Крім того, сімейне право регулює й такі немайнові відносини, як організаційні, тобто спрямовані на упорядкування (нормаліза­цію) інших суспільних відносин, дій їх учасників^{[45] [46].}

За правовим оформленням сімейні правовідносини можна розділити на кілька груп. Зокрема, деякі сімейні відносини можуть існувати лише у формі правовідносин, наприклад відносини опіку­на та підопічного. Інша частина сімейних відносин існує як у формі правовідносин, так і як фактичні відносини, однак наслідки нена- дання їм правової форми є різними.

За суб'єктним складом можна виділити такі сімейні право­відносини:

- між подружжям;

- між колишнім подружжям;

- між батьками та дітьми;

- між усиновителями й усиновленими;

- між опікунами, піклувальниками та підопічними дітьми;

- між патронатними вихователями (прийомними батьками, батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу) та прийомними дітьми;

- між іншими членами сім’ї та родичами.

За характером захисту суб’єктивних прав сімейні право­відносини поділяються на три групи. У першу групу включають відносні правовідносини, яким властивий абсолютний характер захисту від посягань з боку всіх інших осіб. Таким є право осіб на виховання дітей, а у випадку, якщо немає батьків, - аналогічне право інших законних представників. Воно вважається відносним тому, що звернено лише до дитини. Щодо інших осіб це право маж абсолютний характер, якщо тільки батьки (інші законні представ­ники) не зловживають цими правами. Водночас і дитина як особа, котру виховують, має відносне право на отримання виховання від чітко визначених осіб (батьків чи інших законних представників). Це право дитини також має абсолютний характер захисту щодо всіх інших осіб, які не мають права на її виховання.

Другу групу становлять абсолютні правовідносини з деякими ознаками відносних правовідносин. Маються на увазі права подруж­жя на їх спільне майно, які є абсолютними, коли справа стосується всіх інших осіб, але мають і відносний характер, коли вони розгля­даються як співвласники майна, набутого ними під час шлюбу.

До третьої групи належать відносні правовідносини, які не ма­ють ознак абсолютної охорони. Це немайнові особисті права, які виникають у подружжя на підставі шлюбу й обмежуються лише щодо одного з подружжя. До цієї групи можна включити і зо­бов’язання щодо утримання.