§ 7. Зміна та припинення шлюбного договору. Визнання шлюбного договору недійсним

Внесення змін до шлюбного договору можна здійснювати за вільним волевиявленням обох із подружжя або за рішенням суду в разі відсутності згоди одного з подружжя в разі визнання окремої частини договору недійсною.

Згідно з ч. 1 ст. 100 СК України одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Це дозволяється лише в тому разі, якщо на таку зміну дають згоду обидві сторони. У ч. 2 ст. 100 СК України зазначено, що шлюбний договір може бути змінено подружжям. У зв'язку з тим, що шлюбний договір підлягає нотарі­альному посвідченню, всі внесені в нього зміни також мають бути посвідчені нотаріально. Сімейний кодекс України передбачає та­кож можливість зміни умов договору за рішенням суду (ч. 3 ст. 100 СК України). До речі, це дозволяється у виняткових випадках, як­що цього вимагають інтереси одного з подружжя, інтереси дітей або повнолітніх непрацездатних дочки чи сина, що мають істотне значення.

Шлюбний договір є одним із видів договору. Тому на вимогу одного з подружжя або особи, права та інтереси якої порушено цим договором, він може бути визнаний недійсним із підстав, уста­новлених ЦК України для визнання правочину недійсним.

Існують такі основні підстави визнання шлюбного договору недійсним: 1) порушення нотаріальної форми договору, а також укладення шлюбного договору неповнолітніми особами без згоди їхніх батьків або піклувальника; 2) неналежний суб'єктний склад (укладення договору недієздатними особами); 3) зменшення об­сягу прав дитини, встановлених СК України; 4) включення в дого­вір умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище; 5) укладення договору під впливом обману чи насильства; 6) помилка однієї зі сторін договору; 7) порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в дого­вір положень, що стосуються особистих прав та обов'язків по­дружжя або їхніх дітей) тощо.

Шлюбний договір може бути також визнаний недійсним, як­що його зміст суперечить вимогам ч. 5 ст. 97 СК України.

Виходячи з часу набуття чинності шлюбним договором, мож­на встановити, що до реєстрації шлюбу договір може визнаватися лише неукладеним, оскільки питання про його реальну дію може порушуватися тільки після реєстрації шлюбу. У разі спільної від­мови від реєстрації шлюбу або якщо за ініціативою однієї зі сторін шлюб не буде зареєстровано, шлюбний договір набуде статусу неукладеного, а тому може застосовуватися аналогічно положен­ню, закріпленому в ч. 3 ст. 635 ЦК України, тобто одна зі сторін може запропонувати зареєструвати шлюб в інший час.

Визнання шлюбного договору недійсним слід відрізняти від розірвання шлюбного договору. У разі розірвання шлюбного дого­вору його дія припиняється на майбутній час, у разі визнання шлю­бного договору недійсним він вважається недійсним з моменту йо­го укладення.

Шлюбний договір припиняється у зв'язку із зникненням тієї обставини, у зв'язку з якою він був укладений, - припиненням шлюбу. До того ж положення такого договору можуть діяти на пе­ріод і лише в частинах, пов'язаних з наслідками його припинення (умови розділу майна, надання утримання і т. ін.)¹.

Законодавство не допускає односторонню відмову від вико­нання шлюбного договору. Ця обставина є підставою для кожного з подружжя вимагати зміни або розірвання шлюбного договору в судовому порядку на підставах, передбачених цивільним законо­давством. У випадку відмови від виконання шлюбного договору за вибором подружжя права та обов'язки, встановлені шлюбним до­говором, припиняються з моменту його укладення або в день по­дання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Розірвання шлюбного договору та відмова від шлюбного до­говору стосуються ситуації, коли шлюбний договір припиняє свою дію на майбутнє зі збереженням правових наслідків, які виникли під час його дії (в цьому полягає різниця між відмовою від шлюбного договору, його розірванням та визнанням шлюбного договору не­дійсним).