§ 6. Зміст шлюбного договору

Зміст шлюбного договору містить у собі ті умови, які можуть визначатися сторонами під час його укладення. У договорі не лише визначаються власне його умови, а і встановлюються обмеження щодо його змісту.

а) умови з позитивним змістом;

б) умови з негативним змістом.

До позитивних умов належать умови, які сторони згідно із законом можуть внести до шлюбного договору, зокрема умови, що визначають майнові відносини між подружжям, та умови, які встановлюють майнові права та обов’язки подружжя як батьків (ч. 1, 2 ст. 93 СК України).

Законодавство України передбачає, що предметом шлюбно­го договору можуть бути тільки майнові права та обов'язки по­дружжя (ч. 2 ст. 93 СК України).

Існують три основних види майнових відносин, які можуть регулюватися шлюбним договором. Сторони у шлюбному догово­рі можуть визначити: а) правовий режим майна (ст. 97 СК Украї­ни); б) порядок користування житлом (ст. 98 СК України); в) право на утримання (ст. 99 СК України).

Стаття 97 СК передбачає, що в шлюбному договорі можна ви­значити майно, яке кожний із подружжя або хтось із нього передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий ре­жим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлю­бу. Подружжя може передбачити в шлюбному договорі, що на майно, набуте ним під час шлюбу, не поширюються положення ст. 60 СК України, і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з подружжя.

Сторони можуть передбачити, що майном, яке належить од­ному з подружжя на праві власності, вони будуть володіти та ко­ристуватися спільно, можуть передбачити використання майна, що належить одному з подружжя, для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.

Сторонами може вирішуватися питання щодо коштовностей, премій та нагород, про порядок погашення спільних або особистих боргів за рахунок спільного чи роздільного майна.

Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу їх майна (як наявного на момент укладення шлюбного договору, так і майна, яке буде набуте подружжям у майбутньому).

Відповідно до ч. 4 ст. 97 СК в шлюбному договорі можна пе­редбачити використання майна, яке належить обом або одному з подружжя, для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 СК України шлюбним договором мо­жуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як ба­тьків. Це положення означає, що в шлюбному договорі може бути передбачено регулювання майнових відносин між батьками й ді­тьми та обов'язки батьків щодо утримання дітей. Хоча закон не деталізує це положення, можна припустити, що подружжя може в шлюбному договорі встановити порядок надання дитині утри­мання, форму такого утримання (грошову або натуральну), визна­чити питання, пов'язані з наданням коштів на догляд за дитиною, розвиток її здібностей, для відпочинку, поїздок за кордон тощо.

Згідно із ч. 5 ст. 97 СК України подружжя може включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства. Таким чином, ч. 5 ст. 97 СК України надає подружжю широкі мож­ливості для регулювання майнових прав та обов'язків у шлюбно­му договорі.

Сторони можуть визначити у шлюбному договорі й порядок користування житлом (ст. 98 СК України). Так, якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюб­ному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового при­міщення тим із подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу з виплатою грошової компенсації або без неї та про прожи­вання у житловому приміщенні, яке належить одному з них, є їх­ньою спільною власністю чи власністю їхніх родичів.

Третьою групою майнових відносин, які можна регулювати шлюбним договором, є відносини щодо надання утримання одному з подружжя. Так, за ст. 99 СК України сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непра­цездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визна­чених шлюбним договором. Якщо у шлюбному договорі визначено умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можна стягувати на підставі виконавчого напису нотаріуса. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Негативними є умови, які сторони не можуть включати до шлюбного договору й наявність яких є підставою для визнання шлюбного договору недійсним. У прямому розумінні негативні умови не можна визнати умовами договору, оскільки умови (пунк­ти) - це те, що становить зміст договору як юридичного факту^[CXXII].

Так, до негативних умов шлюбного договору закон відносить заборону:

- регулювання особистих відносин подружжя, а також осо­бистих відносин між ним та дітьми, тому такі умови, як, напри­клад, право кожного з подружжя на віросповідання або виховання в дітях прихильності до якоїсь певної релігії, не можуть входити до змісту шлюбного договору;

- поставлення одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

- зменшення обсягу прав дитини, встановлених СК України, тобто батьки не мають права в договорі передбачити положення, яким накладалась би заборона дитині набувати майно у власність, за яким дитина буде позбавлена права на утримання, права на отримання майна у власність, права на проживання в певному жи­тловому приміщенні тощо;

- на передачу у власність одному з подружжя нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації.

«Надзвичайно невигідне матеріальне становище» - це катего­рія, яка має оціночний характер. Вона може мати різні прояви. Можна припустити, що шлюбний договір ставить одного з по­дружжя в украй тяжке становище тоді, коли, наприклад, до нього включено умову про те, що в разі поділу майна подружжя всю нерухомість буде передано лише комусь одному, а другий отримає рухоме майно незначної вартості. Отже, у шлюбному договорі становище одного з подружжя може погіршуватись порівняно із передбаченим законодавством лише до певної межі. При цьому певні умови шлюбного договору можуть бути вкрай обтяжливими для однієї сім'ї, а для іншої сім'ї вони такими не будуть.