§ 6. Поняття дитячого будинку сімейного типу

Дитячий будинок сімейного типу є одним з різновидів квазі- сімейної форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених ба­тьківського піклування.

Інститут дитячих будинків сімейного типу як форма влашту­вання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні набув законодавчого закріплення у законі України «Про охорону дитинства».

Сьогодні правовою базою створення та діяльності дитячих будинків сімейного типу є норми СК України, які конкретизуються

Тема 13. Альтернативні форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування Положенням про дитячий будинок сімейного типу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564.

Дитячий будинок сімейного типу як інститут виховання ді­тей-сиріт є не дитячим закладом особливого типу, тобто дитячим будинком, а є багатодітною сім'єю, яка забезпечує дітям, позбав­леним батьківського піклування, виховання в сімейному оточенні. У дитячому будинку сімейного типу формування особистості ди­тини відбувається в природних умовах. Метою створення дитячо­го будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для ви­ховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених ба­тьківського піклування.

Згідно зі ст. 256⁵ СК України дитячий будинок сімейного типу - це окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Від інших форм улаштування дітей, позбавлених батьківсь­кого піклування, дитячий будинок сімейного типу відрізняється наступними ознаками:

1) підставою створення дитячого будинку сімейного типу є складний комплекс юридичних фактів, головними з яких є рішен­ня про створення дитячого будинку сімейного типу, яке ухвалю­ється районною, районною у містах Києві та Севастополі держад­міністраціями, виконавчим комітетом міської ради (міст республі­канського Автономної Республіки Крим і міст обласного значен­ня), та договір про організацію діяльності дитячого будинку сі­мейного типу;

2) до дитячого будинку сімейного типу на виховання та спі­льне проживання передається від 5 дітей-сиріт і дітей, позбавле­них батьківського піклування; вони виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I—IV рівнів акредитації - до його закінчення; загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищу­вати 10 осіб, ураховуючи рідних;

3) батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімей­ного типу позачергово надається обладнаний індивідуальний жи­тловий будинок або багатокімнатна квартира; дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його роз­ташування, а також транспортний засіб;

4) за вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за ними також зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія й інші види державної допомоги;

5) на дітей, які проживають у дитячому будинку сімейного типу, щомісячно виплачується державна соціальна допомога, яка становить 2 прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку;

6) вихованці дитячого будинку сімейного типу мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням су­ду; форми такого спілкування визначають органи опіки та піклу­вання за погодженням із батьками-вихователями та за участю со­ціального працівника, який здійснює соціальний супровід дитячо­го будинку сімейного типу;

7) батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклува­льники;

8) батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове забезпечення; період, протягом якого осо­би вважалися батьками-вихователями дитячого будинку сімейно­го типу, зараховується до їх загального трудового стажу;

9) центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді по­стійно здійснюється соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу, що передбачає надання комплексу правових, психо­логічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально- медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення на­лежних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу.