Поняття демократії та її історичні форми

Слово демократія (δημοκρατία) має давньогрецьке походження і пе­рекладається як «народовладдя». Зараз демократія як політичне явище означає політичний режим, за котрого народ є джерелом влади на засадах рівності, свободи і солідарності, та відповідні характеристики політичних відносин, політичної культури, політичного лідерства тощо.

Відомі два головних історичних типи демократії - безпосередня й представницька. У безпосередній демократії вищим законодавчим орга­ном є народне зібрання. При цьому управлінські функції здійснюють поса­довці, які безпосередньо обрані народом. У представницькій демократії вищим законодавчим органом стає представницький орган - зібрання об­раних народом представників, - який призначає функціонерів державного управління.

Первісна військова демократія відома у багатьох племен ще з часів переходу від родоплемінного до державного устрою. Першими історич­ними формами демократії були античні держави. Зокрема, в Афінах (V- ZV ст. до н.е.) майже повною мірою був реалізований принцип самовряду­вання, коли публічна державна влада ще не настільки відчужена від наро­ду, щоб набути самодостатнього значення. Але філософи того часу доріка­ли цій демократії за некомпетентність, неналежний принцип відбору поса­дових осіб, схильність демосу до тиранічного панування. Демократичні інститути влади, що побудовані на принципах безпосередньої демократії та місцевого самоврядування, мали розвиток також у феодальних республіках Пскова й Новгорода, де вищим органом влади були народні збори - віче (відоме як один з органів влади і в Київській Русі). Окремою формою демо­кратії слід вважати комунальне самоврядування міст середньовічної Євро­пи. Ця система під назвою «магдебурзьке право» існувала у XV-XVZZ ст. також у містах України - Києві, Львові, Кам’янці та ін. Крім того, в історії України велику роль відігравала військово-республіканська організація За­порозької Січі, яка створила своєрідні демократичні механізми. Сучасна західна, або ліберальна, демократія як особлива історична форма базується на ідеях, що були висунуті і розроблені європейськими мислителями XVZZ- XZX ст., зокрема А. де Токвілем («Демократія в Америці», 1835-40 рр.), який убачав у демократії принцип соціальної організації сучасного суспі­льства, хоча й попереджав проти небезпек її розвитку.