Екологічні проблеми енергетики

Як відомо, забезпечення енергією лежить в основі будь-якого виробництва, транспорту й організації побуту. Традиційно людство для отримання енергії користувалося лише двома джерелами.

Таблиця 2.12

Співвідношення кількості електроенергії, що постачалась електростанціями різних типів у країнах світу в 1992 р., %

Основне невичерпне джерело енергії - потік сонячної радіації - майже не використовується.

Динаміка наростання світового використання енергоресурсів упродовж XX ст. була дуже високою і характеризувалася такими даними (1 т умовного палива прийнята такою, що дорівнює енергії 1 т кам'яного вугілля):

1900 - 1925 рр. - 30 млрд. т умовного палива;

1926 - 1950 рр. - 50 млрд. т умовного палива;

1951 - 1975 рр. - 50 млрд. т умовного палива;

1976 - 2000 рр. - 350 - 450 млрд. т умовного палива.

Україні властиві такі самі проблеми отримання енергії, які стоять і перед іншими державами світу. До 1986 р. пріоритет в Україні віддавався розвитку атомної енергетики і її частка в загальному енергозабезпеченні України досягала 17,3%. Після Чорнобильської аварії розвиток енергетики більшою мірою почав спиратися на теплові електростанції, в тому числі ті, що працюють на природному газі.

Система енергопостачання, що склалася упродовж XX ст., сприяє загостренню екологічної кризи, оскільки значною мірою саме отримання енергії (в тім числі і робота транспорту) робить найбільший внесок у розвиток парникового ефекту і вимирання лісів від кислотних дощів. Зокрема, енергетика робить найбільший внесок в антропогенні викиди в атмосферу оксидів азоту і сірки. У сукупності вони формують 70 - 80% атмосферних забруднень цього типу: 95% оксидів сірки потрапляє в атмосферу внаслідок спалювання пального, що містить сірку, і 90% оксидів азоту як результат самого процесу спалювання (особливо в разі низькотемпературного спалювання).

Для сучасної енергетики характерне орієнтування на все більше виробництво і споживання електроенергії. Вона легше транспортується на великі відстані й „екологічно чиста” в місцях споживання. При цьому ігнорується та обставина, що трансформування енергії лінією первинна енергія - теплова енергія електроенергія - споживач призводить до втрати значної частини первинної енергії і не знімає проблему антропогенного забруднення природного середовища, а лише переносить її в інше місце.

Таблиця 2.13

Внески виробників у забруднення атмосфери

Зростання споживання невідновлюваних енергоносіїв ставить людство перед важкою проблемою вичерпання їхніх запасів. Так, за сучасних темпів споживання розвіданих запасів нафти людству вистачить усього на 100 років, а вугілля - на 300 років. Однак споживання енергії в індустріалізованому світі швидко зростає. В розрахунку на 1 людину воно характеризується такими показниками: 1910 р. - 1 т, 1950 р. - 1,4 т, 1970 р. - 2,5 т, 1990 р. - 2,7 т умовного палива. Загальна величина споживаної енергії у первісної людини не перевищувала 8 мДж/добу, а в сучасної дорівнює 1 Дж/добу, що еквівалентно спалюванню 2,7 т вугілля.

Винятково великі непродуктивні витрати енергії навіть у таких високорозвинених країнах, як Німеччина. Так, за станом на 1984 р. енергетичні витрати у цій країні були такими:

- сукупна первинна енергія нафти, вугілля, газу та урану - 350 млн. т умовного палива;

- отримано вторинної енергії - 246 млн. т умовного палива;

- витрачено у промисловості, на транспорті, в побуті - 111 млн. т умовного палива;

- витрачено на хімічну переробку - 26 млн. т умовного палива;

- витрати, пов'язані з перетворенням енергії та неефективними технологіями, - 239 млн. т умовного палива.

Отже, ефективність використання енергоносіїв є дуже низькою і становить близько 45% від отриманої (тобто чистої) енергії або лише 32% від первинної енергії, що міститься в енергоносіях. Безумовно, тут є великий резерв як для розвитку економіки, так і для збереження природного середовища.

2.3.3.