13.4. Сталий розвиток і його забезпечення

Основна ідея. Сталим є такий розвиток, який відповідає потребам сучасності без заподіяння шкоди інтересам і по­требам майбутнього. З урахуванням причинно-наслідко- вих зв’язків генеральною метою стратегії сталого розвитку є збереження людства.

Смислові зв 'язки. Довкілля — соціум — економіка — стра­тегія сталого розвитку — концепція переходу України на за­сади сталого розвитку.

Ключові терміни. Сталий розвиток, стратегія збереження людства, екологізація економіки, еко-ресурсна ємність, ен- тропійний ресурсопотік, коеволюція.

Мета — пояснити особливості стратегії сталого розвитку, мету стратегії сталого розвитку та головні принципи його концепції, а також особливості умов переходу України на засади сталого розвитку.

13.4.1. Концепція сталого розвитку, цілі та завдання

Термін «сталий розвиток» — офіційний український відповідник англійського терміна «sustainable development». За визначенням Всесвітнього комітету з питань довкілля та розвитку при ООН, «сталийрозвиток» — зобов’язання суспіль­ства діяти у спосіб, що підтримуватиме життя і дозволить нашим нащадкам жити комфортно у дружному, чистому та здоровому світі, іншими словами, сталий розвиток — розвиток, який відповідає потребам сучасності без заподіяння шкоди ін­тересам і потребам майбутнього.

Сталий розвиток — керований розвиток, основою його керованості є системний підхід і сучасні інформаційні тех­нології, які дозволяють відносно точно моделювати різні варіанти напрямків розвитку, прогнозувати їх результати та обирати оптимальні.

З урахуванням причинно-наслідкових зв’язків генераль­ною метою стратегії сталого розвитку є збереження людства, а завданням стратегії сталого розвитку — збереження умов, у яких може існувати й розвиватися людство, тобто збере­ження біосфери та локальних екосистем.

Ряд теоретиків уважають сталий розвиток найперспек- тивнішою ідеологією ХХІ століття і навіть усього третього тисячоліття, яка, з поглибленням наукової обґрунтованості, витіснить усі існуючі світоглядні ідеології як такі, що є фраг­ментарними та неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації.

У наш час сила ідеї сталого розвитку пояснюється тим, що вона відображає й одночасно спонукає до змін у нашо­му баченні щодо розуміння взаємозв’язку між економіч­ною діяльністю людей і природним світом — замкненою екологічною системою (екосистемою), що має скінченні матеріальні ресурси і не може збільшуватись. Одна з умов сталого розвитку полягає в тому, що потреби економічної діяльності у зовнішній екосистемі для поновлення сировин­них ресурсів «на вході» і поглинання відходів «на виході» по­винні обмежуватись на рівнях, що можуть бути підтримувані цією екосистемою. Така зміна бачення тягне за собою перехід від економічного принципу кількісного збільшення (зростання) до якісно нового напрямку майбутнього прогресу — принципу якісного поліпшення (розвитку).

Проблема забезпечення сталого розвитку суспільства без­посередньо пов’язана з комплексом економічних, екологіч­них і соціальних характеристик. Це означає, що параметри, які характеризують сталий розвиток, повинні охоплювати як соціальний, економічний, так і екологічний вектори. Кон­цепція сталого розвитку ґрунтується на п’яти головних прин­ципах.

1. Принцип екологізації економіки. Перегляд економіч­ної та секторальної політики з метою «інтерналізації екс- терналій» — трансформування зовнішніх екологічних і со­ціальних факторів, пов’язаних із виснаженням природних ресурсів, забрудненням довкілля, на стратегію внутрішніх витрат виробництва та їх інтеграцію у процес ринкового ці­ноутворення.

2. Принцип еко-ресурсної ємності. Обмеження, які існують у галузі експлуатації природних ресурсів, хоча і відносні, але абсолютно реальні. Вони пов’язані у першу чергу з обме­женою здатністю біосфери до самовідновлення, а також із сучасним рівнем техніки та соціальної організації.

3. Принцип ентропійного ресурсопотоку. Ентропійний ре- сурсопотік речовини (енергії) — фундаментальніший, ніж кругообіг обмінних вартостей. Ніяка економіка не може в принципі існувати без ентропійного потоку (економіка без кругообігу обмінних вартостей — економіка натурального господарства). Таким чином, економічна діяльність фунда­ментально залежить від наявності джерел вхідної низькоен- тропійної речовини (енергії). Це низькоентропійні джерела двох видів. Перші пов'язані із сучасним перетворенням потоку сонячної енергії, а другі пов 'язані з корисними копалинами Зем­лі. Перші є відновлюваними ресурсами, другі — невіднов­люваними.

4. Принцип сталого споживання та виробництва. Необхід­но погодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими та матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії та матеріальних ресурсів — принцип самообмеження споживання та виробництва. Розміри та темпи росту насе­лення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім на­дати можливість реалізувати свої прагнення до більш бла­гополучного життя. Без цього сталий і тривалий розвиток просто неможливий.

5. Принцип коеволюції. Коеволюційний розвиток людей і природи полягає у симетричній коеволюції людських сис­тем (цінності, знання, культура, технології, артефакти) та природних систем, з їх постійною взаємодією, а також взаєм­ним впливом і адаптацією до змін у цих двох світах.

У центрі концепції сталого розвитку — збереження лю­дини як біологічного виду та прогресивний розвиток її як осо­бистості. Дві групи життєво важливих потреб (фізіологічних і особистісних), що забезпечують умовно безкінечне під­тримання існування, людського суспільства, поєднуються словом «соціальні». Їх задоволення у сучасному суспільстві відбувається, головним чином, за рахунок діяльності еко­номічної сфери (тобто виробничої системи та пов’язаних із нею економічних відносин). Загальновизнано, що соціаль­ні проблеми можуть задовольнятись при достатньому рівні матеріального благополуччя людей, коли задовольняються основні потреби у житлі, їжі, питній воді, одязі, засобах гігієни, фізичного та інформаційного контакту із приро­дою тощо. На основі вищезазначеного можна систематизу­вати найважливіші моменти, які утворюють проблематику сталого розвитку.

13.4.2. Забезпечення умов переходу України

на засади сталого розвитку

У Комітетах Верховної Ради України на початку 2002 ро­ку розглядався законопроект «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку», внесений народними депу­татами Ю. Самойленком та В. Хазаном — членами Комі­тету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, проте концепція так і не була прийнята і в подальшому більше не розглядалась. Нижче наведені основні ідеї цієї кон­цепції.

Майбутнє України як цивілізованої, високорозвиненої, заможної держави — у її відкритості, використанні надбань світової цивілізації, із застосуванням методів і механізмів захисту свого економічного суверенітету та утвердження на­ціональних цінностей.

Розробка стратегії та довготривалих програм соціально- економічного розвитку й охорони навколишнього природно­го середовища в контексті сталого розвитку має базуватись на таких принципах:

• діяльність у державі має підпорядковуватись законам природи та обмеженням, які ними визначаються;

• пріоритетність національних інтересів, національної культури та національної ідентичності у загальноцивіліза- ційному поступі світового співтовариства;

• одержаний від господарської діяльності результат не може бути меншим від шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу;

• недопустимість екстенсивного використання природних ресурсів;

• природні ресурси України належать її народові й ста­новлять матеріальну основу його існування, незалежно від форм власності вони мають використовуватися з урахуван­ням потреб нинішнього та майбутніх поколінь;

• інтелектуальний потенціал нації як провідна продуктив­на сила українського суспільства має постійно нарощуватися та вдосконалюватися;

• забезпечення здоров’я людини та її соціальної захище­ності — пріоритетна політика держави;

• всі перетворення мають бути спрямовані на утверджен­ня засад гуманізму, демократії та цінностей громадянського суспільства.

Мета переходу України до сталого розвитку — забез­печення високої якості життя нинішнього та майбутніх поколінь на основі збалансованого розв’язання проблем со­ціально-економічного розвитку, збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання та від­творення природоресурсного потенціалу держави. Основні ідеї сталого розвитку співзвучні культурі та світоглядним цінностям українського народу, в історії та традиціях якого завжди було дбайливе ставлення до землі, води, природи взагалі.

З урахуванням притаманних Україні географічних, де­мографічних, соціально-економічних і екологічних особли­востей основними завданнями на перехідний період до сталого розвитку України є:

• розв’язання проблеми бідності як основного соціаль­ного завдання;

• раціональне використання ресурсів;

• збалансований розвиток економіки в межах екологіч­ного простору держави;

• забезпечення високої якості стану навколишнього при­родного середовища;

• суттєве послаблення наслідків Чорнобильської аварії;

• досягнення демографічної стабільності;

• сприяння становленню громадянського суспільства.

Згідно із системним підходом до явищ і процесів у при­роді та суспільстві перетворенню підлягають:

• засоби та структура господарського комплексу країни;

• технології масового виробництва та споживання;

• суспільні відносини;

• соціально-економічні механізми природокористування;

• управлінські структури на державному та регіональному рівнях.

Необхідність розв’язання проблеми на макрорівні та їх комплексність визначають провідну роль держави при пе­реході на шлях сталого розвитку. Державне регулювання повинне відповідати концептуальним уявленням про функ­ціонування господарського комплексу в межах екологічно­го простору країни, національну безпеку, суспільну мораль, духовні та культурні цінності суспільства. Пріоритетними на­прямками мають бути:

• макроекономічне планування та довгострокові програ­ми модернізації національної економіки;

• створення умов для збільшення частки енерго- та ре­сурсозберігаючого виробництва;

• розробка системи стимулювання виробництва екологіч­них товарів і розвиток екологічних послуг;

• забезпечення зайнятості населення, справедливий роз­поділ ресурсів і доходів.

Перехід України до сталого розвитку можливий за умов забезпечення сталого розвитку всіх її регіонів. Програми пе­реходу до сталого розвитку кожного регіону інтегруються в загальну державну політику у цій сфері.

Першочерговим завданням регіональної політики ста­лого розвитку є забезпечення збалансованого розвитку ре­гіонів та мегаполісів на основі збереження їх структурних регіональних особливостей, природноресурсного потен­ціалу, господарсько-екологічної ємності. Адміністративно- територіальний устрій має закріпити такий регіональний статус України, який би спирався на природно-історичні особливості регіону й унеможливлював будь-які прояви порушення цілісності держави. На регіональному рівні ос­новна мета сталого розвитку — збалансований розвиток території в межах екологічного простору регіону, а також узгодження дій із розвитком інших регіонів України. До­сягненню цієї мети має бути підпорядкована регіональна політика, при цьому кожен регіон має розробляти та ре­алізовувати власну концепцію переходу на шлях сталого розвитку, яка повинна бути спрямована на:

• досягнення природно-господарської збалансованості в соціально-економічному розвитку регіонів;

• формування регіонального господарського механізму, що відповідає основним цілям сталого розвитку держави;

• врахування особливостей, притаманних кожному регіо­ну, своєрідності природоресурсних, географічних, історич­них, економічних, соціальних та інших умов.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон України «Про рослинний світ».

Закон України «Про тваринний світ».

Лісовий кодекс України.

Кодекс України «Про надра».

Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної еко­логічної політики України на період до 2020 року».

Закон України «Про природно-заповідний фонд України».

Охорона ґрунтів / М. М. Шикула, О. Ф. Гнатенко, Л. Р. Пет­ренко, М. В. Капштик. — К.: Знання, КОО, 2004. — 398 с.

Агроекологія / М. М. Городній, М. К. Шикула, І. М. Гудков та ін. — К.: Вища школа, 1993. — 416 с.

Агроекологія / О. В. Смаглій, А. Т. Кардашов, П. В. Литвак та ін. — К.: Вища освіта, 2006. — 671 с.

Боголюбов В. М., Прилипко В. А. Стратегія сталого розвитку. — Херсон: Олді-плюс, 2009. — 322 с.

Буркинський В. Екологічно чисте виробництво. Наукові засади впровадження та розвитку // Вісн. НАН України. — 2006. — № 5. — С. 11—17.

Ганеев И. Г., Кулагина А. А. Ремедиация и рекультивация тех­ногенно деградированных земель // Вестник ОГУ. — 2009. — № 6 (100). — С. 554—557.

Геологія з основами геоморфології / Г. І. Рудько, О. М. Ада­менко, О. В. Чепіжко, М. Д. Крочак. — Чернівці: Букрек, 2010. — 400 с.

Екологія для рослинництва / П. В. Литвак, А. С. Малиновський, М. Ф. Рибак, О. А. Дереча. — Житомир: Полісся, 2001. — 230 с.

Зелена книга України / під ред. Я. П. Дідуха. — К: Альтерпрес, 2009. — 448 с.

Мандрик В. О. Відтворення порушених земель: зарубіжний досвід, механізм фінансування // Національний лісотехнічний університет України: Науковий вісник. — 2005. — Вип. 15.3. — С. 208—212.

Мельник Л. Г. Основи стійкого розвитку. — Суми: Університет­ська книга, 2006. — 325 с.

Червона книга Дніпропетровської області (рослинний світ) / відп. ред. А. П. Травлєєв; авт.-уклад.: Б. О. Барановський, В. В. Та­расов. — Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2010. — 498 с.

Червона книга Дніпропетровської області (тваринний світ) / Під ред. О. Є. Пахомова. — Дніпропетровськ: ТОВ «Новий друк», 2011. — 488 с.

Червона книга України. Рослинний світ. / під ред. Я. П. Діду- ха. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 912 с.

Червона книга України. Тваринний світ. / під ред. І. А. Акимо­ва. — К.: Глобалконсалтинг, 2009.

АДРЕСИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-12)

Закон України «Про рослинний світ» (http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=591-14)

Закон України «Про тваринний світ» (http://zakon1.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2894-14)

Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної еко­логічної політики України на період до 2020 року» (http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2818-17)

Закон України «Про охорону навколишнього природного се­редовища» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 1264-12)

Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання при­родних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів за­гальнодержавного значення (http: //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi nreg=459-92- %EF)

Агентство США з міжнародного розвитку та навколишнього се­редовища (United States Agency for International Development (USAID & the Environment) (www.usaid.gov/environment).

Гильдия экологов (http://www.ecoguild.ru/members/bioflora4.htm) Інститут Всесвітніх спостережень (World Watch Institute) (www. world-watch.org).

Інтернет-видання газети Earth Times (http://www.earthtimes.org).

Національна Рада з питань науки та навколишнього середо­вища (National Council for Science and the Environment (NCSE)) (http://www.cnie.org).

Риболов України (http://rybolov-ua.com/pravo/20-zakonodatelstvo/ 295-vodnie-resursy.html)

ПИТАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Сучасний стан біорізноманіття України.

2. Принципи збереження біорізноманіття в Україні.

3. Класифікація об’єктів природно-заповідного фонду в Ук­раїні.

4. Принципи рекультивації вугільних териконів.

5. Склад національної екомережі України.

6. Основні заходи формування екологічної мережі України.

7. Агрономічна меліорація, її характеристики.

8. Методи очищення стічних вод тваринницьких ферм.

9. Принципи впровадження екологічно чистого виробництва.

10. Види спеціального використання природних рослинних ре­сурсів.

11. Шляхи забезпечення охорони тваринного світу.

12. На які види спеціального використання природних ресурсів здійснюється видача дозволів?

13. Комплекс заходів щодо захисту ґрунтів від водної ерозії.

14. Основні вимоги охорони надр згідно з «Кодексом про надра».

15. Цілі біосферних резерватів згідно з Мадридським планом дій.

16. Червона книга України.

17. Першопричини екологічних проблем України згідно з «Ос­новними засадами (стратегією) державної екологічної політики до 2020 року».

18. Головні принципи концепції сталого розвитку.

ТЕМИ АНАЛІТИЧНИХ ОГЛЯДІВ

1. Характеристика ландшафтного різноманіття України.

2. Основні рішення Конвенції про біологічне різноманіття (1992).

3. Об’єкти заповідної справи Донеччини.

4. Застосування ремедіації для очищення ґрунтів від нафтових забруднень.

5. Екологічні коридори України, їх характеристика.

6. Основні принципи агрономічної меліорації.

7. Шляхи зменшення забруднення навколишнього середовища від ведення тваринництва.

8. Аналіз концепції екологічно чистого виробництва в Україні.

9. Основні вимоги щодо здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу.

10. Завдання законодавства України про використання, відтво­рення та охорону тваринного світу.

11. Система видачі дозволів на вилучення живих природних об’єктів в Україні.

12. Види ерозії ґрунтів та їх характеристика.

13. Принцип раціонального вилучення та використання запасів корисних копалин.

14. Програма ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

15. Характеристика Зеленої книги України.

16. Основні принципи національної екологічної політики та шляхи їх реалізації.

17. Стратегія сталого розвитку для України та світу — спільні та відмінні риси.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Україна володіє: а) 20; b) 25; с) 30; d) 35 відсотками біоріз- номаніття Європи?

2. Конференція про біологічне різноманіття проходила в 1992 р. у: а) Лондоні; b) Гаазі; с) Ріо-де-Жанейро; d) Парижі?

3. В Україні існує: а) 7; b) 9; с) 11; d) 13 категорій природно- заповідного фонду?

4. Біологічна рекультивація включає в себе заходи: а) згладжу­вання схилів; b) відновлення ґрунтів; с) створення терас; d) заси­пання понижень?

5. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 pp.» прий­нятий в: а) 1999; b) 2000; с) 2001; d) 2002 році?

6. Найнебезпечнішим забрудником ґрунтових вод від ведення тваринництва є: а) бензол; b) важкі метали; с) аміак; d) фосфати?

7. Основною ідеєю екологічно чистого виробництва є: а) упе- реджувальний підхід; b) сучасні технології очищення стоків; с) за­лучення іноземних інвестицій; d) фотографія робочого дня?

8. Не можуть здійснюватися такі види спеціального використан­ня природних рослинних ресурсів: а) заготівля сіна; b) випасання худоби; с) перевірка адаптації нових видів шкідників; d) збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, оче­рету?

9. Ліміти використання немисливських видів тварин затверджу­ються: а) Держкомлісгоспом; b) Мінприроди; с) Державним депар­таментом ветеринарної медицини; d) органами МОЗ?

10. Дефляцією називається: а) водна ерозія; b) вітрова ерозія; с) іригаційна ерозія; d) пасовищна ерозія?

11. Абревіатурою МАБ позначається програма ЮНЕСКО:

a) Міжнародна біологічна програма; b) Людина і біосфера; с) Між­народне біорізноманіття; d) Міжнародна екомережа?

12. Зелена книга України містить відомості про: а) збереження рослинних угруповань; b) види рослин, грибів і тварин, які перебу­вають під загрозою знищення та потребують захисту; с) екологічні коридори; d) критичні стани екомережі України?

13. Підвищення рівня суспільної екологічної свідомості згідно з «Основними засадами (стратегією) державної екологічної полі­тики до 2020 року» є: а) метою національної екологічної політики;

b) першопричиною екологічних проблем України; с) стратегічною метою екологічної політики; d) принципом національної екологіч­ної політики?

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ