Індивідуальні відмінності у сприйманні та його розвиток у дітей

Сприймання багато в чому залежить від особливостей особистості. Наші знання, інтереси, звичні установки, емоційне відношення до предметів та явищ впливають на процес сприймання об'єктивної реальності.

Індивідуальні відмінності у сприйманні значні, але, можна виокремити певні типи цих відмінностей, характерних не для однієї конкретної людини, а для цілої групи людей. До їх числа в першу чергу необхідно віднести відмінності між цілісним і деталізуючим або синтетичним і аналітичним сприйняттям.

Цілісний або синтетичний тип сприймання характеризується тим, що у схильних до нього осіб найяскравіше представлене загальне враження від предмета, загальний зміст сприймання, загальні особливості сприйнятого. Люди з цим типом сприйняття менше звертають увагу на деталі. Вони не виділяють їх спеціально, а якщо помічають, то не в першу чергу. Тому багато деталей залишаються непоміченими ними. Вони більше уловлюють сенс цілого, ніж детальний зміст і особливо окремі частини сприйнятого предмета. Для того, щоб побачити деталі, їм доводиться ставити перед собою спеціальне завдання, виконання якого іноді дається їм важко.

Люди з іншим типом сприймання - деталізуючим або аналітичним - навпаки, схильні до чіткого виділення деталей. Саме на це спрямоване їхнє сприймання. Предмет або явище в цілому, загальний смисл сприйнятого відходить для на другий план, інколи навіть зовсім не помічається

Рис. 7. Індивідуальні відмінності у сприйманні

Для того, щоб зрозуміти суть явища або адекватно сприйняти який-небудь предмет, їм необхідно поставити перед собою спеціальне завдання, виконати яке їм не завжди вдається.

Наведені вище характеристики двох типів сприймання властиві для крайніх полюсів. Найчастіше вони доповнюють один одного, оскільки найбільш продуктивне сприймання те, яке спирається на позитивні характеристики обох типів. Проте, навіть крайні варіанти не можна розглядати як негативні, оскільки дуже часто вони визначають ту своєрідність сприймання, яка дозволяє людині бути неординарною особстістю.

Існують й інші типи сприймання, наприклад, описове і пояснювальне. Особи, які відносяться до описового типу сприймання, обмежуються фактичною стороною того, що бачать і чують, не намагаються пояснити собі суть сприйнятого явища. Рушійні сили вчинків людей, подій або яких-небудь явищ залишаються поза полем їхньої уваги. І навпаки, люди, які відносяться до пояснювального типусприймання, не задовольняються тим, що безпосередньо наявне в сприйнятті. Вони завжди прагнуть пояснити побачене або почуте. Цей тип поведінки частіше поєднується з цілісним або синтетичним типом сприймання.

Також виділяють об'єктивний і суб'єктивний типи сприймання. Для об'єктивного типу сприймання характерна чітка відповідність тому, що відбувається насправді. Люди із суб'єктивним типом сприймання виходять за межі того, що вони сприймають фактично, і привносять багато що від себе. Їхнє сприймання підпорядковане суб'єктивному відношенню до того, що сприймається, піддане упередженій оцінці, що склалася раніше упередженого відношення. Такі люди, розповідаючи про що-небудь, схильні передавати не те, що сприйняли, а свої суб'єктивні враження. Вони більше говорять про те, що відчували або що думали в момент подій, про які вони розповідають.

Велике значення серед індивідуальних відмінностей у сприйманні відіграють відмінності у спостережливості.

Спостережливість - це уміння помічати в предметах і явищах те, що в них малопомітно, не впадає в очі, але що є істотним або характерним з якої-небудь точки зору.

Необхідно зазначити, що існують відмінності сприймання за мірою навмисності. Прийнято виділяти ненавмисне (або мимовільне) і навмисне (довільне) сприймання. При ненавмисному сприйманні людина не керується заздалегідь поставленою метою або завданням - сприйняти конкретний предмет. Сприймання спрямовується зовнішніми обставинами. Навмисне сприймання, навпаки, із самого початку регулюється завданням - сприйняти той чи інший предмет або явище, ознайомитися з ним. Навмисне сприймання може бути включене в певну діяльність і здійснюватися в ході її виконання. Але інколи сприймання може виступати і як відносно самостійна діяльність. Сприймання як самостійна діяльність особливо чітко виражається у спостереженні, яке є навмисним, планомірним і переважно тривалим (хоч і з перервами) з метою простеження перебігу якого-небудь явища або тих змін, які відбуваються в об'єкті сприйняття. Тому спостереження - це активна форма чуттєвого пізнання людиною дійсності, а спостережливість може розглядатися як характеристика активності сприймання.

Виключно важлива роль активності спостереження. Вона виражається як в розумовій діяльності, яка супроводжує спостереження, так і в руховій діяльності людини-спостерігача. Оперуючи предметами, діючи з ними, людина краще пізнає різноманітні їх якості та властивості. Для успішного спостереження важлива його планомірність і систематичність. Гарне спостереження, спрямоване на широке й різностороннє вивчення предмета, завжди проводиться за чітким планом, у певній системі, з розглядом одних частин предмета услід за іншими в певній послідовності. Лише при такому підході спостерігач нічого не пропустить і не повертатиметься повторно до того, що було раніше сприйняте.

Проте спостережливість, як і сприймання в цілому, не є природженою характеристикою. Новонароджена дитина не спроможна сприймати навколишній світ як цілісну наочну картину. Здатність до наочного сприймання у дитини виявляється значно пізніше. Про первинне виокремлення дитиною предметів із навколишнього світу та їх наочне сприймання можна судити за розглядуванням дитиною цих предметів, коли вона не просто на них дивиться, а розглядає, немов обсиежує своїм поглядом.

На думку Б.М. Теплова, ознаки наочного сприйняття у дитини починають виявлятися в ранньому віці (два-чотири місяці), коли у неї починають формуватися дії з предметами. У 5-6 місяців у дитини відмічається зростання випадків фіксації погляду на предметі, яким вона маніпулює. Проте, на цьому розвиток сприймання не зупиняється, а, навпаки, лише починається. На думку О.В. Запорожця, розвиток сприймання здійснюється і в пізнішому віці. При переході від переддошкільного до дошкільного віку під впливом ігрової та конструктивної діяльності у дітей утворюються складні види зорового аналізу й синтезу, включаючи здатність подумки розчленовувати сприйнятий об'єкт на частини в зоровому полі, досліджуючи кожну з цих частин окремо, а потім об'єднуючи їх в одне ціле.

У процесі навчання дитини в школі активно відбувається розвиток сприймання, яке в цей період проходить кілька етапів. Перший етап пов’язаний із становленням адекватного образу предмета в процесі маніпуляції з ним. На наступному етапі діти знайомляться з просторовими властивостями предметів за допомогою рухів рук і очей. На наступних, вищих рівнях психічного розвитку, діти набувають здатності швидко і без яких-небудь зовнішніх рухів впізнавати певні властивості сприйнятих об'єктів, відрізняти їх на основі цих властивостей один від одного. Причому в процесі сприймання вже не приймають участі які-небудь дії або рухи.

Що є найважливішою умовою розвитку сприймання? Такою умовою є праця, яка у дітей може виявлятися не лише у формі суспільно корисної праці (наприклад, виконання своїх домашніх обов’язків), але й у формі малювання, ліплення, заняття музикою, читання та ін., тобто у формі різноманітної пізнавальної предметної діяльності.

Як і в чому виявляються особливості дитячого сприймання порівняно з дорослою людиною? Перш за все дитина здійснює велику кількість помилок при оцінці просторових властивостей предметів. Навіть лінійний окомір у дітей розвинений значно гірше, ніж у дорослого. Ще більшу складність представляє для дітей сприймання часу. Дитині дуже важко опанувати такі поняття, як «завтра», «вчора», «раніше», «пізніше».

Труднощі виникають у дітей у процесі сприймання зображень предметів. Так, розглядаючи малюнок, розповідаючи, що на ньому намальоване, діти дошкільного віку часто роблять помилки в упізнаванні зображених предметів і називають їх неправильно, спираючись на випадкові або неістотні ознаки.

Важливу роль у всіх цих випадках відіграє недостатність знань дитини, її малий практичний досвід. Цим же обумовлюється й низка інших особливостей дитячого сприйняття: недостатнє уміння виділити основне у сприйнятому; пропуск багатьох деталей; обмеженість інформації, що сприймається. З часом ці проблеми усуваються, і до старшого шкільного віку сприймання дитини практично не відрізняється від сприймання дорослого.

Література

1. Ананьев, Б.Г., & Рыбалко, Е.Ф. (1964). Особенности восприятия пространства у детей. Москва: Просвещение. 304 с.

2. Веккер, Л.М. (1974). Психические процессы. (В 3-х т.). (Т. 1). Ленинград: Изд-во ЛГУ. 334 с.

3. Величковский, Б.М., Зинченко, В.П., & Лурия, А.Р. (1973). Психология восприятия. Москва: Изд-во МГУ.

4. Венгер, Л.А. (1969). Восприятие и обучение (дошкольный возраст). Москва: Просвещение. 368 с.

5. Грегори, Р.Л. (1970). Глаз и мозг. Психология зрительного восприятия. (Пер. с англ.). Москва: Прогресс. 251 с.

6. Максименко, С.Д., & Соловієнко, В.О. (2000). Загальна психологія. Київ: МАУП.

7. Скрипченко, О.В., Долинська, Л.В., Огороднійчук, З.В. та ін. (2005).

8. Любимов, В.В. (2007). Психология восприятия. Москва: Эксмо. 472 с.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю «сприймання» й охарактеризуйте цей феномен.

2. У чому полягає схожість і відмінність між сприйманням і відчуттям?

3. Що складає фізіологічну основу сприймання?

4. На якій основі здійснюється класифікація видів сприймання?

5. Які особливості сприймання простору?

6. Які особливості сприймання часу?

7. Які особливості сприймання руху?

8. У чому полягає предметність сприймання?

9. У чому полягає цілісність сприйняття?

10. У чому полягає константність сприймання?

11. У чому полягає структурність сприймання?

12. У чому полягає суть апперцепції?

13. У чому виявляється ілюзія сприймання?

14. У чому виявляється осмисленість сприймання?

15. У чому виявляється активність сприймання?

16. Які особливості синтетичного й аналітичного типів сприймання?

17. Які особливості пояснювального й описового типів сприймання?

18. Які особливості об'єктивного й суб'єктивного типів сприймання?

19. У чому полягає суть спостережливості?

20. Як розвивається сприймання у дітей?

Тестові завдання:

1. У якому висловлюванні подано визначення феномена «сприймання»?

A) запам'ятовування, збереження й відтворення минулого досвіду людини;

Б) відтворенння окремих властивостей предметів і явищ дійсності, що безпосередньо діють на аналізатори;

B) наочно-образне відтворення діючих у даний момент на аналізатори предметів і явищ навколишньої дійсності в сукупності їх різноманітних властивостей і частин.

2. Який вигляд нервових зв'язків утворюється при дії на організм комплексного подразника однієї модальності?

А) міжаналізаторні зв’язки;

Б) зв'язки в межах одного аналізатора;

В) виділення об'єкта сприймання із фону.

3. Який вид нервових зв'язків утворюється під час дії комплексного подразника різних модальностей?

A) міжаналізаторні зв’язки;

Б) зв'язки в межах одного аналізатора;

B) виділення об'єкта сприймання із фону.

4. Яке твердження відноситься до сприймання простору?

A) обумовлене переміщенням зображення предмета по сітківці ока;

Б) в основі знаходяться елементарні ритмічні явища;

B) відображає величину, форму й віддаленість сприйнятих предметів.

5. Яке висловлювання відноситься до феномену «сприймання часу»?

A) у основі лежать елементарні ритмічні явища;

Б) відображає величину, форму й віддаленість сприйнятих предметів;

B) обумовлене переміщенням зображення предмета по сітківці ока.

6. Яке висловлювання відноситься до веномена «сприймання руху»?

A) у основі лежать елементарні ритмічні явища;

Б) відображає величину, форму й віддаленість сприйнятих предметів;

B) обумовлене переміщенням зображення предмета по сітківці ока.

7. Яке твердження розкриває поняття «предметність сприймання»?

A) відносна постійність деяких властивостей предметів при зміні умов їх сприйняття;

Б) абстрагована від відчуттів узагальнювана сутність, яка формується протягом деякого часу;

B) формується на основі рухів, які забезпечують контакт із предметом;

Г) складається на основі узагальнення, яке утворюється у вигляді різних властивостей предмета.

8. Яке твердження відноситься до поняття «цілісність сприймання»?

A) складається на основі узагальнення, яке виформовується у вигляді різних властивостей предмета;

Б) абстрагована від відчуттів узагальнювана сутність, яка формується протягом деякого часу;

B) відносна постійність деяких властивостей предметів при зміні умов їх сприйняття;

Г) формується на основі рухів, які забезпечують контакт із предметом.

9. Який вислів відноситься до структурності сприймання?

A) складається на основі узагальнення, яке виформовується у вигляді різних властивостей предмета;

Б) абстрагована від відчуттів узагальнювана сутність, яка формується протягом деякого часу;

B) формується на основі рухів, які забезпечують контакт із предметом ;

Г) відносна постійність деяких властивостей предметів при зміні умов їх сприйняття.

10. Що відноситься до контактності сприймання?

A) складається на основі узагальнення, яке виформовується у вигляді різних властивостей предмета;

Б) абстрагована від відчуттів узагальнювана сутність, яка формується протягом деякого часу;

B) формується на основі рухів, які забезпечують контакт із предметом ;

Г) відносна постійність деяких властивостей предметів при зміні умов їх сприйняття.

11. Який вислів характеризує апперцепцію?

A) неправильне, спотворене сприймання;

Б) особливості сприймання визначаються всім попереднім досвідом;

B) постійний пошук найкращого тлумачення наявних даних сприйняття;

Г) сприймає один предмет або групу предметів, а інше є фоном і не відтворюється у нашій свідомості.

12. Що відноситься до ілюзії?

A) неправильне, спотворене сприймання;

Б) особливості сприймання визначаються всім попереднім досвідом;

B) постійний пошук найкращого тлумачення наявних даних сприйняття;

Г) сприймає один предмет або групу предметів, а інше є фоном і не відтворюється у нашій свідомості.

13. Яке висловлювання відноситься до осмисленості сприймання?

A) сприймає один предмет або групу предметів, а інше є фоном і не відтворюється у нашій свідомості;

Б) особливості сприймання визначаються всім попереднім досвідом;

B) постійний пошук найкращого тлумачення наявних даних сприйняття;

Г) неправильне, спотворене сприймання.

14. Яке висловлювання характеризує активність (вибірковість) сприймання?

A) сприймає один предмет або групу предметів, а інше є фоном і не відтворюється у нашій свідомості;

Б) постійний пошук найкращого тлумачення наявних даних сприйняття;

B) особливості сприймання визначаються всім попереднім досвідом;

Г) неправильне, спотворене сприймання.

15. Яке твердження відноситься до синтетичного типу сприймання?

A) прагнення людини встановити причини побаченого або почутого;

Б) людина обмежується фактичною стороною того, що бачить і чує;

B) найяскравіше представлене загальне уявлення від предмета або події;

Г) схильність до чіткого виокремлення деталей.

16. Що відноситься до аналітичного типу сприймання?

A) найяскравіше представлене загальне уявлення від предмета або події;

Б) схильність до чіткого виокремлення деталей;

B) прагнення людини встановити причини побаченого або почутого;

Г) людина обмежується фактичною стороною того, що бачить і чує.

17. Яке висловлювання відноситься до описового типу сприймання?

A) найяскравіше представлене загальне уявлення від предмета або події;

Б) схильність до чіткого виокремлення деталей;

B) прагнення людини встановити причини побаченого або почутого;

Г) людина обмежується фактичною стороною того, що бачить і чує.

18. Яке твердження відноситься до пояснювального типу сприйняття?

A) найяскравіше представлене загальне уявлення від предмета або події;

Б) схильність до чіткого виокремлення деталей;

B) людина обмежується фактичною стороною того, що бачить і чує;

Г) прагнення людини встановити причини побаченого або почутого.

19. Що відноситься до об'єктивного типу сприйняття?

А) вихід за межі того, що дане фактично, і привнесення людиною багато чого від себе;

Б) чітка відповідність тому, що здійснюється насправді;

В) найяскравіше представлене загальне уявлення від сприйнятого;

Г) уміння помічати в предметах та явищах те, що в них малопомітне, але істотне.

20. Що відноситься до суб'єктивного типу сприймання?

A) уміння помічати в предметах та явищах те, що в них малопомітне, але істотне;

Б) вихід за межі того, що дане фактично, і привнесення людиною багато чого від себе;

B) чітка відповідність тому, що здійснюється насправді;

Г) найяскравіше представлене загальне уявлення від сприйнятого.

21. Яке твердження відноситься до спостережливості?

A) уміння помічати в предметах та явищах те, що в них малопомітне, але істотне;

Б) чітка відповідність тому, що здійснюється насправді;

B) вихід за межі того, що дане фактично, і привнесення людиною багато чого від себе;

Г) найяскравіше представлене загальне уявлення від сприйнятого.