МОДЕЛІ РОЗВИТКУ

Тепер повернімося до економічної географії для визначення критерію, який дасть нам змогу згрупувати країни, регіони і світи у географічному плані на основі їхнього рівня розвитку.

Світовий банк, одна з інституцій, які здійсню­ють моніторинг економічних умов, класифікує країни на чотири групи: 1) з високими доходами, 2) з доходами вище середніх, 3) з доходами нижче середніх, 4) з низькими доходами. Картографуючи країни цих груп, ми отримуємо поділ на гео­графічні кластери (рис. 1-11). Економіки з високи­ми доходами сконцентровані в Європі, Північній Америці та вздовж західної Тихоокеанської ок­раїни, зокрема в Японії та Австралії. Країни з низькими доходами переважають в Африці й част­ково в Азії.

Як видно з рисунка 1-11, на цій економічній карті можна розгледіти межі кількох географічних світів, у тому числі між Північною та Середньою Америкою. Австралією та Південно-Східною Азією, Росією та Східною Азією. Всередині вели­ких географічних світів ви можете побачити чіткі регіональні межі: між Західною та Східною Євро­пою, Бразілією та Андським Південноамерикансь­ким регіоном (на захід), а також між Аравійським півостровом, багатим на нафту, і країнами Близь­кого Сходу на північний захід.

Рисунок 1-11 відтворює рівень економічного розвитку країн світу на політично-географічній основі, про що ми повинні пам’ятати. Донедавна економісти і економіко-географи використовували цю базу для поділу країн на розвинуті (PK) і менш розвинуті країни (MPK). Але ці відмінності значно втратили свою доцільність — із причин, які не можна показати на рисунку. Сьогодні для світу характерні серцевинні ареали, де зосереджу- 46 ються багатші країни. Чимало країн і самі мають власні серцевинні ареали розвитку (вони часто нагадують найбагатші суспільства), так само як і