12.2 Теоретичні моделі демократії

O автономність особистості щодо держави і суспільства,

O поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, з урахуванням розмежування їхніх функцій і повноважень,

O формою демократичного правління повинна бути парламентська республіка.

Представницька (процедурна) модель демократії (Джеймс Медісон). При даній моделі демократії:

O Править не народ, а його представники.

O У представницьких структурах ніхто не має абсолютної влади.

O Управління державою здійснюється компетентно, тому що в результаті виборів до влади приходять професійні політики.

O Федеративний устрій та двопалатний парламент якнайкраще забезпечать демократичну владу в державі.

O Дотримання принципу розподілу влади на три гілки не дозволить узурпувати владу будь-якою з груп.

Колективістська(народна) модель демократії (Ж.-Ж. Руссо, Дж. Ст. Мілль, А.Лінкольн).

O Першоджерелом влади є народ у цілому.

O Загальна воля у формі прямого волевиявлення переваг громадян є джерелом будь-яких законів.

O Народний суверенітет не може бути відчужений, тому що будь-яка людина вільна відповідно до природного закону. Воля – підпорядкування загальній волі.

O Кожен повинний брати участь у політичному житті, тому що це краще сприяє його розумінню процесів, які відбуваються.

Розгорнуту характеристику даної моделі демократії дав американський президент США А.Лінкольн: «government of the people, by the people, for the people», тобто правління народу, що здійснюється народом і для народу.

Колективістську модель демократії розробляли і класики марксизму, приділяючи особливу увагу ролі народних мас в історії.

Елітарна модель демократії (М.Вебер, Й.Шумпетер, Е.Даунс та ін.)

O Суспільство поділяється на пануючу меншість і непануючу більшість.

O Маса нездатна керувати через відсутність необхідних знань і повної інформації.

O Політична участь маси обмежена виборами.

O Демократія – це конкуренція між двома і більше групами еліт за владу на регулярних виборах.

O Відповідальність за прийняття рішень лежить на лідерах. Плюралістична модель демократії

O Включення в політичне життя країни великої кількості суспільних рухів і партій, що мають різні політичні цілі, ідеологічні концепції і ведуть між собою боротьбу за владу.

O Головними суб'єктами політики є не індивіди і не народ у цілому, а політичні групи.

O Громадяни виражають свою думку через групи інтересів. Модель демократичної участі (К. Пейтман, Н.Боббіо, К.Макферсон)

O Важливою умовою демократії є участь громадян в обговоренні і прийнятті політичних рішень.

O Протистояти авторитаризму можна шляхом сильної влади знизу.

O Демократія поширюється на всі сфери, тобто саморозвивається.

O Зниження рівня участі приведе до тиранії меншості.

Модель «поліархічної демократії» (Р.Даль)

Р.Даль запропонував розрізняти ідеальний варіант демократії й інституціональний, який він пропонує називати терміном «поліархія» (гр. polys-численний, archi – старший, головний, тобто багатовладдя, або влада багатьох). Характерні риси поліархії:

O Виборні посадові особи, які керують державою.

O Вільні і чесні вибори.

O Загальне голосування. Голоси членів суспільства рівні.

O Право кожного претендувати на виборну посаду.

O Свобода слова.

O Альтернативна інформація.

O Незалежність самоорганізації.

Подані теоретичні моделі загалом увібрали в себе весь демократичний досвід, і це дає можливість розглянути сучасну демократію з характерними ознаками й умовами, які вже сформувалися.