Стратегії сталого розвитку в ІІІ тисячолітті

Один із найважливіших висновків, які зроблені на згаданих вище форумах, полягає в тому, що модель розвитку, що використовувалась кіль­кома багатими країнами, вичерпала себе. Необхідно шукати нові підходи.

На основі найновіших наукових знань ученими розроблені моделі стійкої світової системи, які б могли стати основою нового світового по­рядку - справа за політиками. Зокрема, ці моделі передбачають такі прин­ципи:

• перехід від принципу кількісного зростання до принципу розвит­ку людства, від принципу безмежного накопичення матеріального багатства за рахунок руйнування Землі до принципу звеличення сфери розуму і духу при стриманому, лише необхідному достатку;

• стабілізація чисельності населення Землі за формулою «кожній сім’ї - не більше 2-х дітей»;

• економічне й ефективне використання ресурсів Землі;

• використання лише екологічно чистих технологій;

• відмова від війни та застосування сили;

• рівноправність держав і народів та заборона ідеології панування однієї чи групи держав чи народів над світом;

• збереження і розвиток самобутніх культур народів світу, повага до всіх релігій світу.

Створення глобальної електронної інформаційної мережі Интер­нет) уперше в історії дало передумови для формування та швидкого роз­витку транснаціонального, або глобального громадянського суспільства як шляхом зв’язків між неурядовими організаціями, масовими рухами, так і шляхом безпосередніх міжособистих контактів.

Отже, на початку третього тисячоліття вимальовується механізм но­вого глобального політичного порядку. На нинішньому етапі розвитку по­літичної історії людства роль такого механізму могла б виконувати ООН, яка може стати унікальним міжнародним центром, здатним акумулювати колективний розум і політичну волю жителів Землі, тобто вона може вико­нувати роль світового уряду.

У Декларації тисячоліття, прийнятій ООН у 2000 р., головним за­вданням визнається забезпечення того, щоб глобалізація стала позитивним чинником для всіх народів світу, з огляду на те, що на даний час її блага та загрози розподілені далеко не рівномірно. Глобалізація може бути всеохо- плюючою і справедливою лише завдяки таким політичним зусиллям на глобальному рівні, які б ґрунтувались на спільній приналежності до роду людського в усьому його розмаїтті й відповідали б потребам країн, що роз­виваються і країн з перехідною економікою. Фундаментальними цінностя­ми міжнародних відносин у ХХІ столітті визнані:

• Свобода, гарантією якої є демократична форма правління, що ґрунтується на широкій участі та волі народу.

• Рівність між людьми, між країнами, між чоловіками і жінками.

• Солідарність у розв’язанні глобальних проблем при справедли­вому розподілі витрат і допомозі найбіднішим з боку найбагатших.

• Терпимість та взаємоповага людей різних віросповідань, куль­тур, мов; розвиток культури миру і діалогу між цивілізаціями.

• Повага до природи й збереження для нащадків її величезних ба­гатств.

• Спільний обов’язок із управління глобальним економічним і со­ціальним розвитком, усунення загроз міжнародному миру та безпеці, центра­льну роль у чому може відігравати ООН.