Психологія аномального розвитку.

Психологія аномального розвитку — галузь психології, яка вивчає психологічні особливості аномальних дітей, дефект яких зумовлений дифузним ураженням кори головного мозку (розумово відсталі), порушенням діяльності аналізаторів (глухі, слабкозорі, сліпі), недорозвиненістю мови при збереженні слуху (алаліки, афазики).

Предметом досліджень олігофрено психології виступають різні форми олігофренії — недорозвиненість складних форм психічної діяльності, пов'язана з ураженням центральної нервової системи на різних етапах внутріутробного розвитку плоду або в період раннього пост-натального розвитку до виникнення мови. При олігофренії порушується вища нервова діяльність, особливо рухливість вищих нервових процесів, послаблюється активне гальмування, патологічно змінюється рівновага процесів збудження і гальмування.

Сурдопсихологія займається проблемами психіки глухих і туговухих, тифлопсихологія — психікою сліпих або людей з істотним порушенням зору.

У загальному плані предметом досліджень спеціальної психології виступають: закономірності психічного розвитку аномальної дитини; формування особистості у різних категорій дітей під впливом спеціальних методів і прийомів навчання і виховання; вивчення компенсаторних можливостей аномальних дітей; специфіка навчання, виховання і професійної підготовки; соціально-трудова реабілітація та соціалізація; вивчення сенсорного розвитку та психологічних особливостей різного виду діяльностей аномальних дітей.

Радіоекологічна психологія.

Радіоекологічна психологія — галузь науки, що вивчає вплив радіоекологічного забруднення та особливостей соцієтальної психіки в забруднених регіонах на сприйняття індивідом "Я — образу", його фізичного, психічного, соціального та духовного компонентів; а також вплив змін у навколишньому середовищі на проектування людиною майбутнього життєвого шляху.

Предметом радіоекологічної психології виступають факти, закономірності й механізми функціонування і розвитку людини, її психічної діяльності в умовах складного переплетіння радіоекологічних і пов'язаних з ними соціально-психологічних факторів.

Особливості предмету й сам хід досліджень, що розгортаються в цій галузі психології, визначають комплексний характер становлення радіоекологічної психології, тісно пов'язаної з психофізіологією, загальною, медичною, віковою, педагогічною, соціальною психологією, а також з соціологією, педагогікою, правом.

Радіоекологічна психологія покликана виявити закономірності і механізми тих змін, що відбуваються у психіці людини, оцінити можливі наслідки й запропонувати адекватні форми і методи психологічної допомоги людям з урахуванням вікових, статевих, індивідуально-психологічних і соціально-психологічних особливостей. У цьому аспекті радіоекологічна психологія є науково-прикладною дисципліною. Результатом досліджень має стати психологічне забезпечення процесу вироблення ціннісних орієнтацій людини відносно природи, формування екологічного стилю мислення та екологічної культури; наукових рекомендацій соціально-психологічної реабілітації дітей, які постраждали внаслідок аварії, пропозицій щодо забезпечення нормальних соціально-психологічних і педагогічних умов їхнього фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку.