Ринкова та адміністративна моделі економічної політики
Характер економічної політики залежить від типу взаємозв’язку політики й економіки. Принципова відмінність тут - збігаються або не збігаються суб’єкти політичної та економічної влади.
В одному випадку держава є не тільки головним знаряддям політичної влади, але й головним, якщо не єдиним власником. В іншому - держава може виступати лише як один із власників, у той час як значна - і, як правило, більша - частка економічної влади розподілена між приватними або асоційованими власниками. В першому випадку держава здійснює безпосереднє управління економікою, в другому - проводить політику економічного регулювання. В першому випадку формується адміністративно-командне господарство, в другому - ринкова економіка.В адміністративному господарстві політика панує над економікою, влада - над власністю. Господарське управління підкоряється не економічним законам, а політичним та ідеологічним пріоритетам. Характерними рисами цієї системи є планування економіки, особиста залежність працівника від держави, дефіцитність споживчого ринку, затратність виробництва, гальмування науково-технічного прогресу, соціальне споживацтво.
Ринкове, або капіталістичне, виробництво базується на накопиченні, прагненні до прибутку шляхом раціоналізації підприємництва і праці. Механізм переходу від традиційного господарства до капіталістичного, тобто від статичного до саморухливого, трактується різноманітно: за К. Марксом - це жорстоке первісне накопичення; за М. Вебером - наслідок дії особливої протестантської етики, тобто світської аскези; деякі вчені ставлять зростання продуктивності у залежність від певної політико- правової системи. Безумовно, що процеси формування ринкової капіталістичної економіки, громадянського суспільства, яке базується на особистій свободі громадян, і демократичної політико-правової системи були взаємопов’язаними й взаємообумовленими.
У ринковій системі економічна влада намагається взяти під свій контроль політичну владу. Американський політолог Ч. Мерріам писав: «Економічна влада неминуче намагається перерости в політичну владу. Ті, хто контролює власність, обов’язково будуть прагнути перетворити свої долари на голоси виборців, свою власність - на політичну владу». Але відносна самостійність політичної сфери накладає обмеження на пряму владу «мішка з грошима», а саме - вимагає більш-менш сумлінного виконання соціально значимих функцій держави, отже, врахування інтересів й інших прошарків суспільства.
У процесі демократизації суспільства відбувається ускладнення стосунків між власниками і політиками - розвивається політичний бізнес, тобто реалізація економічних інтересів політичними засобами. Політичний бізнес - це створення підприємницьких організацій, взаємозв’язок бізнесу з політичними партіями, регламентація фінансування виборчих кампаній, правове регулювання лобістської діяльності.
Еще по теме Ринкова та адміністративна моделі економічної політики:
- 12.2 Теоретичні моделі демократії
- § 4. Адміністративна відповідальність
- § 3. Суб’єкти адміністративного права
- 1.1 Феномен політики: зміст, структура, функції й ресурси політики як соціального інституту
- § 2. Адміністративно-правові норми та відносини
- Зовнішня політика: її сутність, форми, головне призначення та зв'язок із внутрішньою політикою
- Суспільство являє собою складну систему, що складається з багатьох підсистем - економічної, сімейної, культурної і т.д.
- § 1. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
- Тема 6. Політика та економіка. Політика і соціальна сфера суспільства
- Сімейна політика - ключова складова демографічної політики держави
- Співвідношення політики та економіки
- 3. Функції політики