<<
>>

Ринкова та адміністративна моделі економічної політики

Характер економічної політики залежить від типу взаємозв’язку політики й економіки. Принципова відмінність тут - збігаються або не збігаються суб’єкти політичної та економічної влади.

В одному випадку держава є не тільки головним знаряддям політичної влади, але й головним, якщо не єдиним власником. В іншому - держава може виступати лише як один із власників, у той час як значна - і, як правило, більша - частка еко­номічної влади розподілена між приватними або асоційованими власника­ми. В першому випадку держава здійснює безпосереднє управління еконо­мікою, в другому - проводить політику економічного регулювання. В пер­шому випадку формується адміністративно-командне господарство, в дру­гому - ринкова економіка.

В адміністративному господарстві політика панує над економікою, влада - над власністю. Господарське управління підкоряється не економіч­ним законам, а політичним та ідеологічним пріоритетам. Характерними рисами цієї системи є планування економіки, особиста залежність праців­ника від держави, дефіцитність споживчого ринку, затратність виробницт­ва, гальмування науково-технічного прогресу, соціальне споживацтво.

Ринкове, або капіталістичне, виробництво базується на накопичен­ні, прагненні до прибутку шляхом раціоналізації підприємництва і праці. Механізм переходу від традиційного господарства до капіталістичного, тобто від статичного до саморухливого, трактується різноманітно: за К. Марксом - це жорстоке первісне накопичення; за М. Вебером - наслідок дії особливої протестантської етики, тобто світської аскези; деякі вчені ставлять зростання продуктивності у залежність від певної політико- правової системи. Безумовно, що процеси формування ринкової капіталіс­тичної економіки, громадянського суспільства, яке базується на особистій свободі громадян, і демократичної політико-правової системи були взає­мопов’язаними й взаємообумовленими.

У ринковій системі економічна влада намагається взяти під свій ко­нтроль політичну владу. Американський політолог Ч. Мерріам писав: «Економічна влада неминуче намагається перерости в політичну владу. Ті, хто контролює власність, обов’язково будуть прагнути перетворити свої долари на голоси виборців, свою власність - на політичну владу». Але від­носна самостійність політичної сфери накладає обмеження на пряму владу «мішка з грошима», а саме - вимагає більш-менш сумлінного виконання соціально значимих функцій держави, отже, врахування інтересів й інших прошарків суспільства.

У процесі демократизації суспільства відбувається ускладнення сто­сунків між власниками і політиками - розвивається політичний бізнес, тоб­то реалізація економічних інтересів політичними засобами. Політичний бізнес - це створення підприємницьких організацій, взаємозв’язок бізнесу з політичними партіями, регламентація фінансування виборчих кампаній, правове регулювання лобістської діяльності.

<< | >>
Источник: Алієв Г.Є.. Політологія Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Полтава: АСМІ,2007. – 280 с.. 2007

Еще по теме Ринкова та адміністративна моделі економічної політики:

  1. 12.2 Теоретичні моделі демократії
  2. § 4. Адміністративна відповідальність
  3. § 3. Суб’єкти адміністративного права
  4. 1.1 Феномен політики: зміст, структура, функції й ресурси політики як соціального інституту
  5. § 2. Адміністративно-правові норми та відносини
  6. Зовнішня політика: її сутність, форми, головне призначення та зв'язок із внутрішньою політикою
  7. Суспільство являє собою складну систему, що складається з багатьох підсистем - економічної, сімейної, культурної і т.д.
  8. § 1. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
  9. Тема 6. Політика та економіка. Політика і соціальна сфера суспільства
  10. Сімейна політика - ключова складова демографічної політики держави
  11. Співвідношення політики та економіки
  12. 3. Функції політики