ЄГИПЕТ І БАСЕЙН НИЖНЬОГО НІЛУ

Єгипет займає майже центральне положення у серцевині цього світу. У північному кінці Нілу і Червоного моря, у східному кінці Середземного моря, у північно-східному куті Африки, навпрос­тець від Туреччини на півночі і від Саудівської Аравії на сході, по сусідству з Ізраїлем, ісламським Суданом і мілітаризованою Лівією, Єгипет знахо­диться у зоні важких випробувань цього світу.

Ріка Ніл

У V ст. перед P. Xp. грецький вчений Геродот наз­вав Єгипет дарунком Нілу, але Єгипет також був породженням природного захисту. Ізольовані у своєму культурному осередку, стародавні єгиптяни перетворили безпеку на стабільність і прогрес. Грандіозні кам'яні скульптури та піраміди у куль­турному ландшафті сучасного Єгипту є свідченням процвітання тривалої цивілізації, яка налічує вже понад 5000 років.

Єгипетський Ніл є поєднанням двох великих рік уверх за течією: Білого Нілу, який починається зі струмків, шо живлять озеро Вікторія у Східній Африці, та Голубого Нілу, джерелом якого є озеро Тана у горах Ефіопії. Обидва Ніли з’єднуються поблизу Хартума у теперішньому Судані. Якщо летіти на північ від Хартума вздовж Нілу до Єгип­ту. то можна побачити, якою вузенькою і слабкою ця стрічка води виглядає на необжитих обширах Сахари. І від цієї стрічки залежить життя десятків мільйонів людей.

Близько 95 % з 71,1-мільйонної людності Єгип­ту живе на берегах великої ріки на відстані дюжи­ни миль (20 км) від неї або у її дельті (рис. 7-10). Завжди відбувається так: Ніл підіймається і опус­кається за сезонами, зрошуючи і збагачуючи грун­ти і посіви на своїх берегах.

правило, ріка має свій найнижчий рівень — це мовби цівочка через пустелю. Далі за літні місяці вона підіймається, шоб сягнути найвищого рівня у столиці Каїр у жовтні. Тоді HLt може піднятися на 6 м (20 футів) над своїм найнижчим рівнем.

Стародавні єгиптяни використовували басейно­ве зрошування, формуючи поля із земляними гряд­ками і затримуючи паводкові води з їхніми родю­чими наносами для вирощування своїх урожаїв. Така практика тривала тисячі років, доки у XIX ст. будівництво постійних гребель дало змогу зрошу­вати угіддя цілорічно. Греблі зі шлюзами для навігації контролювали паводки, збільшували культивовані площі країни і давали можливість от­римувати більш ніж один урожай на рік на одному полі. У тому ж столітті на всіх єгипетських сільсь­когосподарських угіддях було впроваджене ціло­річне зрошування.

Найграндіозніший з усіх нільських проектів. Асуанська гребля (вступила у дію у 1968 р.), утво­рила озеро Hacep — одне з найбіїьших штучних озер світу (рис. 7-10). Як видно з карти, озеро простягається до Судану, де прийшлося пересели­ти 50 000 людей, шоб забезпечити його прохід. Асуанська гребля збільшила зрошувані землі Єгипту майже на 50 % і забезпечує країну близько 40 % її електроенергії. Але, як це завжди буває з такими мегапроектами, гребля спричинила й серйозні проблеми. Вірус малярії процвітає у застійній воді греблі, інфікуючи сотні тисяч лю­дей, шо живуть поблизу. Затримуючи більшість природних добрив у щорічних паводкових водах Нілу, гребля тим самим зумовлює широке вико­ристання штучних добрив, дуже дорогих для дрібних фермерів і шкідливих для довкілля. Сьо­годні Ніл. насичений хімікатами і пестицидами, вже не постачає прибережне населення рибою, позбавляючи людей так потрібного їм протеїну.

Розтягнута вздовж Нілу оаза Єгипту завширшки 5—25 км розширюється від північної частини Каїра впоперек дельти, сягаючи Александр!!’ на за­ході та Порт-Саїда — воріт до Суенького каналу — на сході. Дельта має чималі сьіьськогосподарські угіддя, але сьогодні це проблемні території.

Мільйони селян Єгипту, які ведуть натуральне господарство — феллахів, працюють украй тяжко, як і стародавні землероби п'ять тисяч років тому. Сільська місцевість майже не змінилася; усе ше використовуються допотопні знаряддя, таким за­лишилося і житло. Переважають бідність, хвороби, висока смертність. У 1990-х роках єгипетська вла­да вдалася до розширення зрошуваних земель. Не­щодавно споруджений канал Ель-Салам несе води східної частини дельти Нілу на Сінайський пів­острів. Набагато бьтьший проект — Тошка, який має бути реалізований у дві стадії в наступному де­сятилітті, забере 10 % потоку Нілу від водосхови­ща Hacep і переправить його до Західної пустелі вздовж оаз (рис. 7-10). Цей канал, протяжністю понад 500 км (300 миль), забезпечить продуктивне використання понад 600 000 га (1,5 млн акрів) но­вих угідь. А запропонований Східноовейнатський проект у західній частині Верхнього Єгипту буде постачатися водою з місцевих підземних водонос­них пластів. Але всі ці зусилля треба розглядати у контексті відносно високого рівня приросту насе­лення Єгипту (2.0 % на переломі століть). Без підвищення продуктивності наявних оброблюва­них плош жодне розширення земель не буде дос­татнім для задоволення потреб зростаючого насе­лення.

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

«На східному краї центрального Каїра ми бачи­мо чудове поєднання мініатюрних мечетей і ви­шуканих меморіалів. У цьому місці, яке тутешні люди називають Містом Мертвих, поховані ви­датні люди минулого. Але нам воно здалося будь-яким, тільки не мертвим. Багато склепів настільки просторі, що їх зайняли бездомні. Отож Місто Мертвих тепер є домівкою для що­найменше мільйона людей. Точну кількість не­можливо визначити; тоді як Каїр у 2002 р. мав офіційну кількість населення понад 11 млн осіб, багато поінформованих оглядачів стверджували, що 16 млн € точнішою цифрою».

ЄГИПЕТ І БАСЕЙН НИЖНЬОГО НІЛУ 413

РИСУНОК

І\лолф

"УҐАНДАЇ, КЕНІЯ

По великих містах Північної Африки

Каїр

Стоячи но доху одного з найвищих готелів у центрі Каїра, вдалині можна побачити величні піраміди — монументальне свідчення давності людських поселень на цій території.

Каїр зі своїми 11,1 млн мешканців належить до першої двадцятки найбільших міських агломерацій світу. Разом із тим він має схожі з багатьма бідніши­ми містами нагальні проблеми — перенаселення, не­адекватний санітарний стан, жалюгідно інфраструкту­ра і житловий фонд, що не відповідає жодним цивілізованим нормам. Але навіть серед таких міст Каїр визначається своїми разючими соціальними контрастами. Вздовж берегової лінії Нілу, понад ста­ранно вичищеними на паризький манер околицями височіють елегантні хмародери. Але подивіться на схід, де, поки бачить око, стелиться сірий, запороше­ний, безрадісний міський ландшафт. Недалеко понад мільйон бродяг живуть на просторому цвинтарі, відо­мому як Місто Мертвих. Крім того, на околицях мільйони туляться у перенаселених районах у глиня­них халупах.

І все ж Каїр є серцем не лише Єгипту, а й наба­гато ширшого: це культурно столиця арабського світу — з вищими навчальними закладами, дивовиж­ними музеями, театрами і концертними залами світо­вого рівня, чудовими ісламськими релігійними і освітніми центрами. Хоча Каїр завжди був переважно ядром владних структур, адміністрації та релігії, це

також річковий порт та індустріальний комплекс, тор­говельний центр і, як часом здається, суцільний вели­чезний базар.

Регіональна географія Єгипту

Єгипет має шість субрегіонів (рис. 7-10). Більшість населення живе у Нижньому (тобто Північному) і Середньому Єгипті (субрегіони 1 і 2) — серцевин­ному ареалі країни з ядром у Каїрі, а на фланзі — з провідним портом і другим промисловим цент­ром Александрією. Економіка Єгипту виграла від розвідання нафтових родовищ на Сінаї (регіон 6) і у Західній пустелі (регіон 4), тому сьогодні країна є самодостатньою і навіть експортує певний обсяг нафти.

На початку цього століття Єгипет стоїть на більш ніж одному роздоріжжі. Його керівники усвідомлюють, шо зниження народжуваності поліпшить демографічну ситуацію, але мусульма­ни-фундаменталісти опираються будь-яким прог­рамам сімейного планування. Примирення Єгипту з Ізраїлем сприяє наданню іноземної допомоги, але розділяє людей. Його влада отримала фунда- менталістський виклик. Отож майбутнє Єгипту поки шо не дуже певне.

Північний, арабський Судан

Як показує рисунок 7-10, Єгипет межує з двома країнами, які зазіхають на його лідерство: Суданом на півдні та Лівією на заході. Судан — більш грізний і проблематичний сусід. Крім свого вигідного розміщення щодо контролю над водами HLiy, Судан також є маяком ісламського міліта-

ризму в регіоні. Офіційно Судан ε ісламською рес­публікою; його владним органам США пред’явили звинувачення у підтримці міжнародного терориз­му. Під час війни у Перській затоці в 1991 р., коли Єгипет та інші арабські країни були на боці США, Судан підтримував Ірак.

Більший від Єгипту майже удвоє та з населен­ням трохи менше ніж 31 млн мешканців, Судан лежить на злитті Білого HLiy (від Уганди) і Голу­бого Нілу (від Ефіопії). Його столиця. Хартум, шо також злилася із ближнім Омдурманом, є центром великої сільськогосподарської території, де з ко­лоніальних часів вирощується бавовна. Британська адміністрація об’єднала Північний Судан, арабізо­ваний та ісламізований, із великою територією на півдні, яка була африканською, а багато її сіл — християнськими. Після відходу британців режим у Хартумі забажав упровадити свій ісламський закон на півдні, внаслідок чого розпочалася жорстока громадянська війна.

Порт-Судан на Червоному морі є морським вікном Судану, але економіка країни суто перифе­рійна. Дохід на одну особу тут один із найнижчих у світі. Зі своїм головним торговельним партне­ром, Саудівською Аравією, Судан обмінює овечу вовну і бавовну на нафту. Але обмін може пере­рватися. Трубопровід, шо ним звичайно переправ­ляють нафту з Порт-Судана до Хартума, треба до­повнити ше одним, по якому нафта рухатиметься в інший бік: знайдено велике родовише у районі Муглада (640 км/400 миль південно-західніше Хартума). Новий підземний трубопровід, шо про­ходитиме через більшу частину Судану, забезпе­чить самодостатність країни і зробить її експорте­ром нафти.

Тим часом контрасти між Єгиптом і Суданом навряд чи можуть бути глибшими: помірно світ­ська арабська країна прилягає до мілітаризованої арабізованої африканської держави, що перебуває у стані війни зі своїм власним народом. Вода, наф­та. ідеологія і міжнародне втручання дуже усклад­нюють політичну географію у цьому районі.