АФРИКАНСЬКА ПЕРЕХІДНА ЗОНА

Іслам поширювався по землі та по воді. Він пере­тнув Середземне море та Індійський океан; він здобув опору на багатьох берегах — від Східної Африки до Індонезії. У Північній Африці іслам та­кож подолав пустелю.

«кордон» або «окраїна»), проповідники ісламу на­вернули до мусульманської віри мільйони. Як ми виявимо у наступному розділі, зона між пустелею і лісами була одним із африканських культурних осередків, і тут знаходилися великі й давні держа­ви. їхні правителі та піддані прийняли іслам, і не­забаром величезні натовпи західних африканців рухалися саванним коридором на схід у щорічній прощі до Мекки.

Тоді прийшли європейські колонізатори, і сформувалася сучасна політична карта Африки. Мусульмани і немусульмани опинилися у країнах, не ними збудованих. Тоді як країни Північної Аф­рики є на 90 % мусульманськими, ті. що лежать на узбережжі Західної Африки, від Ліберії до Беніну, мусульманські менш ніж на 50 % (рис. 7-12). Пе­рехід із півночі на південь особливо чіткий у сер­цевині континенту: Лівія на 97 % мусульманська, Чад — на 54 %, Центральноафриканська Рес­публіка на 15 %, а Конго — на І %.

У деяких країнах Африканської перехідної зо­ни мусульмани і немусульмани живуть поряд, як в Ерітреї на сході та Гвінеї-Бісау на заході, але частіше перехід має регіональний характер. Як ілюструє рисунок 7-12, Північна Нігерія. Пів­нічний Чад і Північний Судан переважно мусуль­манські, тоді як у кожній з цих країн південь здебільшого християнський чи анімістський (тобто традиційних форм вірування). Це не означає, шо на півночі не живуть християни, або мусульмани не живуть на півдні, але це створює регіональні контрасти, виражені у культурному ландшафті, соціальних нормах, правовій практиці та інших ре­чах. Такі відмінності призвели до жорсткої політичної напруженості в Нігерії та до відкритих конфліктів у Чаді й Судані.

На крайньому сході Африканської перехідної зони лежить Сомалі, 7,7 млн населення якого (практично всі мусульмани) ведуть кочовий спосіб життя, займаючись тваринництвом і покладаючись на ласку пустельного клімату. Про Сомалі дізнався увесь світ в 1990-х роках, коли посуха вбила тисячі людей, кланово-організований суспільний лад прийшов до колапсу, а допомога OOH призвела до руйнівних наслідків. Міжкланова війна знищила те, що залишилося від суспільної системи, і розо­рила столицю Могадішо. У 1991 р. північна части­на країни проголосила себе незалежною під наз­вою Земля Сомалі, але жодна держава не визнала її. У 2000 р. Сомалі все ше не мало центральних владних органів, але збори кількох тисяч представ­ників сотень кланів країни у Джібуті призначили 225 учасників перехідної Національної Асамблеї. Отож є надія на те. що в країні постане щось подібне до сучасної державної системи.

Слід зауважити, що цифри на рисунку 7-12 є лише оцінковими. Чисельність мусульман і нему- сульман в Африканській перехідній зоні не може бути відома з певністю, але з роками оцінка кіль­кості прихильників ісламу зростає. Деякі оглядачі ставляться до Африканської перехідної зони як до мусульманського фронту, тобто зони, звідки іслам 17 продовжує поширюватися, впливаючи на понад 20 африканських держав — від Гвінеї на заході до Ефіопії на сході.