Визначення і делімітація регіонів у цьому про­сторому географічному світі — справа непрос­та.

Широко розсіяне населення, численні куль­турні переходи, як внутрішні, так і зовнішні, — все це значно ускладнює побудову регіональної схеми.

Як ми вже зазначали у попередніх оглядах, світову регіональну географічну схему слід було би змінити.

В Азії іслам також зазнавав поразки. Мусуль­мани поширилися на північ від Персії до Транс- кавказького коридору між Чорним і Каспійським морями, сягаючи північних схилів Кавказьких гір і навертаючи такі народи, як інгуші й чечени, до ісламу. Азе царська армія зупинила цей наступ і завоювала весь цей мусульманський край. На схід від Каспійського моря лежала ще одна арена ісламської експансії — це значна частина Цент­ральної Азії, яка стала мозаїкою мусульманських суспільств, куди іслам переносився караванами і вкорінювався в оазах. Російські царі знову ж таки мали інші плани шодо цього регіону, а розкидані

НАЙБІЛЬШІ МІСТА ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ/ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ АЗІЇ

ханства і емірати не могли змагатися з арміями Санкт-Петербурга. Пізніше, коли радянські ко­муністи успадкували Російську імперію, вони поділили UeHTpa_jTbHy Азію на п’ять колоній і до- сягли успіхів, винищуючи іслам на догоду загаль­нодержавному атеїзмові. У своєму фінальному акті наступального завзяття Радянський Союз у 1979 р. вторгнувся в Афганістан для підтримки там­тешньої маріонеткової влади. Це була безнадійна справа, що призвела до партизанської війни, у якій США постачали зброю і гроші антирадянсь- ким загонам. Тисячі біженців утекли до сусідніх Пакистану та Ірану. Такий хід подій мав довго­термінові наслідки, які все ще впливають не лише на Афганістан, а й на світ у цілому.

Відступ ісламу мав неоднакові наслідки у різних регіонах. У Східній Європі оттоманські за­лишки були швидко усунуті у процесі відродження старих християнських традицій, окрім Албанії, Косово і Боснії, де їхні пам'ятки збереглися, а та­кож у Болгарії, де ше є невеликі турецькі спільно­ти. Але на території Кавказу і в п’яти колишніх ра­дянських республіках Центральної Азії (цей регіон називається Туркестан) іслам тривав набагато дов­ше. Після розпаду CPCP у 1991 р. іслам швидко відновився, і хвиля мусульманського ентузіазму захлеснула ці старі ісламські окраїни.

З усіх географічних світів, які ми розглядаємо у цій книжці, світ Північної Африки/Південно- Західної Азії пережив найбільші територіальні зміни. Він розширювався, скорочувався та знову збільшувався; його межі й надалі перебувають у постійній зміні. Як ми раніше зазначали, одним із рушіїв цього процесу є іслам; і сьогодні він ста­вить під напругу межі світу у Західній і Північно- Східній Африці, на території Кавказу, у Північно­му Туркестан!, Північно-Західному Пакистані. На відміну від світів Росії, Північної Америки. Півден­ної або Східної Азії цей географічний світ не має домінуючої держави. Він не оточений океанами, річками або гірськими пасмами. Іслам превалює в ньому і надихає його, але є ісламські країни, що не належать до цього світу. Ми вивчали країни з кількома центрами; тут же маємо світ із багатьма серцевинними ареалами, пов’язаними тенетами стародавньої цивілізації, яка започаткувалася про­роком Мугаммадом 14 століть тому.

Регіональними компонентами цього надзви­чайно мінливого світу сьогодні є (рис. 7-9):

1. Єгипет і басейн Нижнього Нілу. Цей регіон у ба­гатьох аспектах є серцевиною географічного

світу в цілому. Єгипет (поряд з Іраном і Туреч­чиною) є однією з трьох найбільш заселених його країн. Це історичне ядро даної території та її головний політичний і культурний чин­ник. Єгипет ділить зі своїм південним сусідом. Суданом, води нижньої течії Нілу.

2. Marpio та його сусіди. Північно-Західна Африка (Магріб) і території, шо межують з нею, також формують регіон, який містить Алжир. Туніс і Марокко у центрі та Лівію. Чад. Нігер. Малі й Маврітанію (плюс Західну Сахару) вздовж ши­рокої периферії. Чотири з цих країн мають сто­сунок до перехідної зони, про яку нижче.

3. Африканська перехідна зона. Від Південної Маврітанії на заході до Сомалі на сході, через весь Африканський материк у його найширшій частині пролягають обширні території, де світ із домінуючою арабо-ісламською культурою переплітається з Африканською Субсахарою.

4. Близький Схід. Цей регіон охоплює Ізраїль. Йорданію. Ліван, Сірію та Ірак. Це серпо­подібної форми територія, шо простягається від східного середземноморського узбережжя до Перської затоки.

5. Аравійський півострів. З домінуючою на великій території Саудівською Аравією, Аравійський півострів також містить Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, Бахрейн, Катар. Оман і Ємен. Тут — святе святих ісламу — місто Мекка; тут також найбільші у світі нафтові родовища.

6. Імперські держави. Два велетні географічного світу, держави з імперською історією і велич­ною культурою домінують у цьому регіоні: це Туреччина та Іран. Сьогодні Туреччина у цьому світі є найбільш світською державою (більшість турків — мусульмани-сунніти); шиїтський Іран є ісламською республікою. На півночі Азер­байджан, колишня радянська республіка, а ше давніше — частина Перської імперії, лежить у неспокійній мусульманській Транскавказькій перехідній зоні. Крім того, північна частина острова Кіпр перебуває під турецьким понево­ленням.

7. Туркестан. Вплив ісламу сягає далеко у Півден­но-Західну і Центральну Азію, а після радянсь­кого колапсу цей вплив став ше міцнішим. У п'яти колишніх радянських республіках по­тенціал ісламу різний, а нова влада поводить себе з ісламськими фундаменталістами досить войовничо. Межі цього регіону, як і в Афри­канській перехідній зоні, не завжди збігаються з національними кордонами. Казахстан є найяскравішим прикладом; з іншого боку, регіональні культурні впливи частково поши­рюються у Китай і Пакистан. Афганістан також формує частину цього великого замкнутого турбулентного регіону.