<<
>>

1.1. РЕЛІГІЯ АБОРИГЕНІВ АВСТРАЛІЇ І ТАСМАНІЇ

Австралійськими аборигенами прийнято називати корін­них мешканців Австралії. Сьогодні в Австралії живуть близько 437 тисяч аборигенів, тобто 2,7% населення країни; вони роз­сіяні у різних штатах:

Новий Південний Уельс - 148.200 осіб,

Квінсленд - 146.400 осіб,

Західна Австралія - 77.900 осіб,

Північна територія - 66.600 осіб,

Вікторія - 30.800 осіб,

Південна Австралія - 26.000 осіб,

Тасманія - 16.900 осіб,

Австралійська столична

територія - 4.000 осіб.

Австралійські аборигени становлять окрему расу, яка не є спорідненою з іншими расами планети. Вони поселилися в Ав­стралії до остаточного формування рас і розвивалися самобут­ньо. Своїми анатомічними особливостями австралійські абори­гени мають спільні риси з усіма іншими расами планети: будова черепа австралійців така, як і в європеоїдів, колір шкіри та будо­ва обличчя такі, як у негроїдів, за генетичними особливостями австралійці найближчі до монголоїдної раси. Перші поселенці оселилися в Австралії 65.000 років тому. Вони переселилися до Австралії з Азії під час льодовикового періоду, коли рівень сві­тового океану був значно нижчим, ніж сьогодні, та існували су­хопутні перешийки. Саме на цих перешийках ранні люди полю­вали на тварин і, мігруючи за своїми жертвами, розселялися по планеті. Оселившись в Австралії, аборигени сформували власну расу. Після закінчення льодовикового періоду, коли рівень сві­тового океану піднявся і зникли перешийки, контакти австра­лійців з іншими континентами припинилися. Вперше австра­лійці побачили представників інших рас аж у XVII столітті, коли на берег Австралії вступили англійці. Абсолютна відсутність контактів з іншими народами та расами спричинили повну ізо­ляцію австралійців, унаслідок якої їхній культурний прогрес був неймовірно повільним. Австралійці залишились на найнижчому рівні цивілізації з усіх народів світу. Досі австралійські абориге­ни зберігають первіснообщинний лад, а їхні соціальні утворен­ня перебувають лише на рівні формування племінного устрою.

Відсталість австралійських аборигенів настільки вразила євро­пейців, що серед ранніх дослідників їхньої культури сформува­лись гіпотези, що аборигени, внаслідок певних несприятливих обставин в минулому, пережили деградацію. Сучасні дослідни­ки переконані, що аборигени ніколи не досягали вищих рівнів культурного розвитку, аніж той, на якому вони перебувають сьогодні. Втім такий рівень цивілізації австралійських абори­генів неймовірно цікавий дослідникам, оскільки вони є живим унаочненням побуту і культури ранньої людини.

• ВІДКРИТТЯ АВСТРАЛІЇ

У 1606 році до Австралії прибув перший європейський кора­бель «Дьойфкен» (Ниуїкеп), капітаном якого був Віллем Янсзон. Так відбулось відкриття Австралії і Нової Гвінеї нідерландцями. Нідерландські мореплавці назвали відкритий ними материк Новою Голландією. Проте нові землі залишались зовсім неви- вчені. Подальші вивчення Нової Голландії здійснили англійці. В 1688-1699 роках тривала англійська експедиція до Австралії під проводом Вільяма Дампіра, а в 1770 році до Австралії плавав Джеймс Кук. В 1788 році Британія оголосила Австралію своєю колонією і почала її інтенсивне заселення. В 1801-1803 роках англійський мореплавець Метью Фліндерс двічі обплив мате­рик із ціллю складення її мапи. Саме він домігся перейменування Нової Голландії в Австралію. В той час на континенті діяли шість не пов’язаних між собою британських колоній. В 1901 році бри­танський парламент видав акт про утворення Австралійського Союзу, тобто шість колоній на території Австралії були об’єднані в єдину країну, яка отримала статус британського домініону. В 1967 році австралійські аборигени отримали всі громадянські права, якими володіють й інші громадяни країни. Сьогодні ав­стралійські аборигени, маючи можливість користуватися всіма благами цивілізації і повним соціальним захистом, пережива- ють кризу: одні переймають європейські цінності та асимілю­ються, втрачаючи власну культурну основу, а інші повністю відмежовуються від культури, принесеної європейцями, і про­довжують зберігати примітивні форми побуту.

Збір відомостей про культуру і релігію аборигенів є нелегким завданням. Старші покоління передають основи віри молодим в період ініціації мо­лоді, але не поспішають розголошувати її чужинцям. Утім, впро­довж багатьох років християнські місіонери і науковці збирали інформацію, створивши добру картину релігії австралійських аборигенів. Вивчення цієї релігії є вкрай важливим і цікавим, оскільки зі всіх народів, які сьогодні населяють планету, австра­лійські аборигени зберегли найпримітивніші форми культури, а тому на їхньому прикладі можна побачити найпростіші і, ймо­вірно, найдавніші форми релігії.

• РЕЛІГІЯ АБОРИГЕНІВ

Релігія аборигенів слабо артикульована, розмита і хаотична. Вони не створили досконалого богослов’я, а їхня міфологія пе­ребуває на примітивному рівні.

> Першою рисою релігії аборигенів є прамонотеїзм. Вони ві­рять в існування Небесного Бога, який є Абсолютом, джерелом всього сущого. Однак на цьому відомості про Небесного Бога за­вершуються. Він - абсолютно неописанний, трансцендентний, його неможливо охопити людським пізнанням, а тому й про нього неможливо нічого висловити. Небесний Бог недосяжний людині, а тому він присутній тільки на рівні абстрактної віри. Аборигени не дають йому імені, бо його неможливо охопити ні­яким словом. Про нього не складають міфів. Аборигени визна­ють, що світ походить від Небесного Бога, але не розповідають, як саме Небесний Бог створив світ. Небесний Бог настільки не­досяжний, що абориген не бачить сенсу про нього висловлю­ватися або його вшановувати. Тому про нього не згадується не тільки у міфах, а й у ритуалі. Аборигени не мають жодної форми поклоніння Небесному Богу, не звертаються до нього у молит­вах та не приносять йому жертв.

> Предметом культу є не Небесний Бог, а його вираження у світі. Аборигени переконані, що світ пронизаний силою Небес­ного Бога. Цю силу кожне плем’я називає по-іншому. Оскільки релігієзнавці та етнографи вперше зафіксували категорію сили Бога серед полінезійських племен, то в науці вкоренився звичай називати її полінезійським словом Мана.

Австралійські абори­гени вважають, що Небесний Бог своєю Мана пронизує видимий і невидимий світ та посилає людству своє благословення. Якщо аборигени не вшановують Небесного Бога через його транс­цендентність, то Мана стала головним предметом культу. Саме присутність Мана в речах і феноменах робить їх священними. Все, що існує, пронизане Мана, інакше воно би не могло існува­ти. Однак не всі речі відіграють у житті людини однакову роль. Бог благословляє людину через її батьків, бо саме через них дає їй життя. Він благословляє її через тварини і рослини, якими людина харчується. Він благословляє її через вождів, які мудро правлять общиною, а тому забезпечують спокій і добробут. Тому батьки, тварини і рослини, вожді та інші особи і речі, через які людина отримує особливе благословення, є пріоритетним пред­метом культу. У світогляді аборигена священним є абсолютно все, але далеко не все стало предметом культу. Отже, основою культу аборигенів є Мана, тобто благодатна сила Небесного Бо­га, якою він наповнює певні речі і феномени, обдаровуючи люд­ство благословенням. Усі форми релігії аборигенів є похідними від категорії Мана.

> Найбільш типовою формою релігійності австралійських аборигенів є тотемізм. Аборигени вірять у певний сакральний зв'язок між ними та певним видом речей, найчастіше тварин. Та­кої важливої ролі, як в Австралії, тотемізм не відіграє в жодній іншій релігії світу. Суть тотемізму полягає в тому, що люди спо­ріднюють себе із чимось з-поза світу людей. Феномен, із яким вони себе споріднюють, називають тотемом. Зазвичай тотемом є тварина, але може бути і будь-який інший предмет або на­віть сила природи. Тотема аборигени вважають своїм родичем і предметом особливого вшанування. Тотемом постають зазви­чай ті тварини, від яких залежить життя общини. Це може бути тварина, якою община харчується. Як основний продукт харчу­вання, вона є джерелом життя членів общини. Тотемом може бути й тварина, яку члени общини бояться. Однак, в Австралії майже немає хижаків, небезпечних для людського життя.

Тому тотеми, яких люди бояться, характерні радше для інших частин планети. Тотеми завжди спільні для певної групи людей. Або­ригени живуть родами, які лишень перебувають на шляху пе­ретворення у племена. Оскільки члени роду між собою кровно споріднені, шлюби між ними заборонені. Відповідно, члени роду одружуються з жінками інших родів. Жінки, які входять в рід, приносять свої тотеми, притаманні їхнім родам. Так, серед або­ригенів сформувались статеві тотеми, тобто чоловіки і жінки визнають різні тотеми. Тотем є головним критерієм об’єднання роду. Так, чоловіки одного роду вважають себе родичами не то­му, що між ними кровні зв’язки, а тому, що в них спільний то­тем. Деякі члени общини можуть мати й індивідуальні тотеми. Такими є переважно чаклуни, які вважають, що черпають свою силу від якогось особливого тотему, з яким він споріднений, - на відміну від усіх інших членів роду. Тотемізм австралійських аборигенів, як і будь-яких інших народів, у яких зустрічається ця форма релігійності, обумовлений вірою в Мана. Тотем цінний і священний тому, що в ньому присутня Мана, тобто Небесний Бог через тотем обдаровує рід чи окрему людину якимось особ­ливим благословенням. У чому саме виражається це благосло­вення? - це питання, на яке не завжди можна дати обґрунтова­ну відповідь. Історичні, природні та побутові обставини, в яких жили і живуть австралійські аборигени, змінювались із плином часу, а вірування зазвичай залишались надто консервативними, щоби йти в ногу з часом. Тварина, рослина чи річ, які стали то­темом, могли в минулому відігравати особливу роль в житті ро­ду, але зі зміною обставин ця роль могла змінюватись. Сьогодні тотем, можливо, й не відіграє якоїсь особливої практичної ролі в житті роду, але відігравав її в минулому, і будучи освяченим традицією, залишається священним і досі, навіть після втрати особливої ролі в житті общини.

> З поняттям тотему тісно пов’язана категорія табу, тобто за­борони. Якщо тотем священний, тобто він є вмістилищем Мана, то з ним не можна поводитись так, як з будь-якою іншою річчю. До тотема необхідно ставитись із особливою пошаною.

Саме то­му релігійна традиція австралійських аборигенів створила цілу низку заборон, покликаних підкреслити священність тотема. Набір цих заборон називають табу. Наприклад, в більшості ви­падків заборонено вбивати тотема. Якщо тотемом стає тварина, якою община харчується, тоді вбивство тотема сприймається за сакральне дійство. Вбивство такого тотема супроводжуєть­ся молитвами і обрядами, а його останки, які не з’їдаються, на­приклад, кістки, захоронюються. Якщо хтось уб’є тотем без на­лежного ритуалу, він підлягає покаранню, зазвичай смертному. Так само караються чужинці, які вбили тотем. Деякі общини не вбивають тотем, а споживають його тільки тоді, коли він помер природною смертю. Втім, необхідно наголосити, що австралій­ські аборигени не обожнюють свої тотеми, не поклоняються їм. Тотеми священні, але не божествені. При цьому аборигени наго­лошують на спорідненості з ними, часто називаючи тотем «наш батько», «наш старший брат» або «наше тіло». Якщо Небесний Бог ніколи не виступав героєм міфів, то тотеми стали найулюб­ленішою темою міфотворчості. Аборигени часто розповідають міфи про тотемічних предків. Тотемічними предками називають міфічні істоти, які, будучи тотемами, дали початок общини. Ін­шими словами, якщо якась община визнає за свій тотем кенгуру, то тотемічним предком вважатиметься саме те кенгуру, яке на­родило перших людей общини. Тотемічні предки є зазвичай тва­ринами, або істотами, які мають як тваринні, так і людські риси. Тотемічним предкам аборигени приписують початок їхнього ро­ду, а також впорядкування світу, встановлення законів общини, винахід вогню, форм полювання, встановлення обрядів тощо.

Міфи про тотемічних предків відтворюються під час найуро­чистіших подій, зокрема в момент ініціації молоді або під час особливих релігійних обрядів. З тотемом австралійські абориге­ни пов’язують поняття тотемічної інкарнації. Аборигени вірять, що в кожному з них втілена духовна сила тотемічного предка, тобто Мана, яку тотемічний предок передає своїй общині. Але в аборигенів жодним чином немає віри в те, що сам тотем втілю­ється в них. З тотемом також пов’язані священні місця. Священ­ним якесь місце може стати тільки тоді, коли воно якимось чи­ном важливе для тотема. Це - в більшості місця дикої природи, або печери, або ж місця, де скупчуються тотемні тварини. На цих місцях відбуваються ритуали та особливо урочисті святкуван­ня. В культі аборигенів використовуються чуринги, тобто сим­воли тотема. Слово «чуринги» походить з мови австралійського племені арунта. Інші племена називали їх іншими словами, але в науковій термінології вкоренилось саме це слово для означення тотемічних символів будь-яких народів. Чуринги - це каміння або овальні куски деревини, на яких зображають тотем. Інколи це зображення дуже далеке від реального вигляду тотему.

> Ще одним важливим елементом релігії австралійських або­ригенів є ворожіння, особливо скероване на шкоду іншим. Або­ригени вірять, що все зло, яке з ними відбувається є наслідком ворожіння їхніх ворогів. Якщо в роді хтось хворіє або помирає, то аборигени цю трагічну ситуацію обов’язково пояснюватимуть злим впливом інших людей, переважно з чужого роду. Знайшов­ши винного, вони жорстоко мстять йому за ворожіння. Страх перед ворожінням серед аборигенів панічний. Обряди ворожін­ня мають форму імітації реальної шкоди. Наприклад, абориген, який хоче завдати шкоду іншому, імітує кидання в іншого списа або каміння, і вірить, що його дії завдадуть шкоду противнику. Інколи знаряддя ворожіння підкидають жертві. Ці магічні дії й справді є неабияк дієвими. Якщо абориген побачить, що в його адресу здійснюють акт ворожіння, або знайде в себе підкинуті знаряддя ворожіння, то його охоплює настільки сильний паніч­ний страх, що абориген справді помирає. Щоби завдати шкоду якомусь роду, достатньо вбити його тотем. Насправді, абориге­ни вкрай рідко використовують ворожіння, оскільки бояться помсти родичів жертви. Проте навіть настільки рідкісне вико­ристання ворожіння не зменшує звичаю всі проблеми списува­ти на ворожіння. В аборигенів немає спеціалістів з ворожіння; ці дії може виконувати кожен. Лишень у декількох племенах зу­стрічаються професійні ворожбити.

> Якщо в більшості австралійських общин немає професійних ворожбитів, то професійні знахарі і шамани присутні повсюдно. Знахарство ґрунтується на традиційній медицині. Аборигени, як і будь-які інші народи, використовували рослини для оздо­ровлення. Знахарство не вважається привілейованим родом занять; ним можуть займатися всі бажаючі. Однак лікування рослинами вимагає неабияких знань, і не кожен спроможний ці знання накопичити. Саме тому в общинах виділялися найосві- ченіші знавці лікування, які в силу своїх знань ставали профе­сійними знахарями. Оскільки лікування вважалось сакральним дійством, то й знахарі отримували статус релігійних діячів.

> Шамани, на відміну від знахарів, осягають свій статус не власними зусиллями. Вони є слугами духів; і духи самі їх обира­ють. Якщо абориген хоче стати шаманом, він відправляється до печери, в якій залишається ночувати, і вірить, що духи вхо­дять у нього під час сну. Шамани виконують роль посередни­ків: входячи в транс, вони спілкуються з духами та передають їм прохання від людей, а також переказують людям волю духів. Аборигени часто звертаються до шаманів із проханням випро­сити в духів здоров'я або успіх. Знахарі і шамани виконують ін­дивідуальні замовлення членів общини. Аборигени не мають професійних жерців, які би здійснювали колективні обряди. Ритуали виконуються всіма членами групи. Існують обряди, які здійснюють чоловіки та жінки спільно, але більшість культів виконуються чоловіками і жінками окремо. Чоловічі культи за­звичай присвячені успіху на війні або на полюванні, чи обрядам ініціації молоді. Жіночі обряди присвячені дітонародженню та іншим, виключно жіночим справам. Особливе місце серед об­рядів відіграє ініціація, тобто обряди, які виконуються над мо­лодими хлопцями в момент досягнення ними статевої зрілос­ті. Ці обряди присутні в різних народів, але в австралійських аборигенів вони дуже складні. Під час обряду ініціації хлопці піддаються неймовірним випробуванням із ціллю загартувати їхню волю та звільнити їх від страху. Зазвичай ці обряди міс­тять фізичні і психологічні страждання. Під час обрядів ініціації старші чоловіки переповідають молоді міфи, які розкривають минуле общини. Серед австралійських аборигенів присутні найрізноманітніші форми похоронного культу. Кожна община використовує власні форми поховання: одні общини хоронять покійників у землі; інші хоронять у повітрі, тобто підвішують на деревах; ще інші хоронять у печерах та тріщинах у скелях; деякі племена спалюють покійників; існує також ендоканіба- лізм, тобто з'їдання трупів. Деякі общини носять покійників зі собою. Поширена також форма незахоронення покійників: коли хтось помирає, община залишає покійника на місці смерті, а са­ма кочує на інше місце.

• РЕЛІГІЯ ТАСМАНІЙЦІВ

Спорідненими з аборигенами Австралії є аборигени Тасманії. Тасманія - це острів, який знаходиться на півдні від Австралії і відділяється від неї Бассовою протокою. Тасманійські аборигени переселилися на острів з Австралії в період 40-35 тисяч років то­му. В льодовиковому періоді рівень води у світовому океані був значно нижчим, аніж сьогодні, а через сучасну Бассову протоку пролягав сухопутній перешийок, яким аборигени перейшли з Австралії до Тасманії. За 35 тисяч років аборигени Тасманії не мали жодних контактів з іншими культурами і залишились на неймовірно примітивному рівні цивілізації. Фактично за час перебування на Тасманії вони анітрохи не просунулись у роз­витку. Культурний зріст тасманійських аборигенів почався аж у час європейської колонізації. Острів відкрив нідерландський мореплавець Абель Янсзон Тасман у 1642 році. Острів був назва­ний у його честь. У 1803 році почалась британська колонізація острова. З утворенням Австралійського Союзу Тасманія ввійшла в його склад як окремий штат. Прихід європейців приніс тасма­нійським аборигенам більше проблем, аніж добра. З європей­цями на острів потрапили епідемії, з якими аборигени не змог­ли боротися. Ставлення колонізаційного уряду до аборигенів також не можна назвати толерантним. Врешті, епідемії та по­неволення призвели до вимирання тасманійських аборигенів. Остання чистокровна представниця цієї раси на ім'я Труганіні померла у 1876 році. В 1905 році померла Фанні Кокрейн Сміт, яка була останнім носієм тасманійської мови. Оскільки Фанні Кокрейн Сміт не була чистокровною тасманійкою, а народилась від змішаного шлюбу, останньою тасманійкою все ж прийня­то вважати Труганіні. Фанні Кокрейн Сміт відома тим, що мала 11 дітей, і більшість тих, хто сьогодні вважає себе тасманійцями, є її нащадками. Після смерті Труганіні тасманійська раса припи­нила своє існування, проте сьогодні на острові існують люди, які вважають себе тасманійцями, є насправді сумішшю тасманійців з європейцями. У 2016 році уряд Тасманії склав вибачення або­ригенам і виплатив їхнім нащадкам фінансову компенсацію. Сьогодні налічується лишень декілька десятків нащадків або­ригенів, але вони не є чистокровними, не спілкуються тасманій­ською мовою, і не є носіями культури аборигенів.

Оскільки на планеті не залишилось носіїв культури тасма­нійських аборигенів, їхню релігію неможливо реконструювати. Аборигени не записували свої міфи, не створювали пам'яток архітектури, а тому зі смертю останніх представників цього на­роду їхня релігія пішла у забуття. Сьогодні вдається відтворити тільки деякі елементи тасманійської релігії на основі записів мі­сіонерів та дослідників, які описували культуру аборигенів. На основі цих описів можна зробити висновок, що релігія тасманій­ських аборигенів дуже схожа до релігії австралійських абориге­нів, але перебуває на більш примітивному рівні розвитку, ніж австралійська. Тасманійці вірили у духа дня і добра, який найві­рогідніше відповідав Небесному Богу австралійців, а також боя­лися духа ночі і темряви, в якому бачили втілення зла. Також в тасманійців простежується примітивна форма тотемізму з його системою табу. Тут теж присутні початкові форми знахарства. Поховальні культи в тасманійців настільки ж різноманітні, як і в австралійців.

<< | >>
Источник: Шепетяк О.М.. Історія релігій. Том 1. Жовква: Місіонер,2019. — 496 с.. 2019

Еще по теме 1.1. РЕЛІГІЯ АБОРИГЕНІВ АВСТРАЛІЇ І ТАСМАНІЇ:

  1. Розділ 1 РЕЛІГІЇ АВСТРАЛІЇ, ОКЕАНІЇ та АФРИКИ
  2. Класифікація релігій
  3. Релігія людства і космізм
  4. Шепетяк О.М.. Історія релігій. Том 1. Жовква: Місіонер,2019. — 496 с., 2019
  5. Релігія в республіканському Римі
  6. Чому виникла релігія
  7. Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том другий. - Жовква: Місіонер,2019. - 608 с., 2019
  8. Ведична релігія
  9. Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том третій. - Жовква: Місіонер,2020. - 856 с., 2020
  10. Халдейська релігія
  11. Релігія в епоху еллінізму
  12. Релігія Вавилону
  13. Ассирійська релігія
  14. Хетська релігія
  15. Фригійська релігія
  16. Тема 17. Політика та релігія
  17. Релігія нововавилонського царства
  18. Сирійсько-фінікійська релігія