1.1. РЕЛІГІЯ АБОРИГЕНІВ АВСТРАЛІЇ І ТАСМАНІЇ
Австралійськими аборигенами прийнято називати корінних мешканців Австралії. Сьогодні в Австралії живуть близько 437 тисяч аборигенів, тобто 2,7% населення країни; вони розсіяні у різних штатах:
Новий Південний Уельс - 148.200 осіб,
Квінсленд - 146.400 осіб,
Західна Австралія - 77.900 осіб,
Північна територія - 66.600 осіб,
Вікторія - 30.800 осіб,
Південна Австралія - 26.000 осіб,
Тасманія - 16.900 осіб,
Австралійська столична
територія - 4.000 осіб.
Австралійські аборигени становлять окрему расу, яка не є спорідненою з іншими расами планети. Вони поселилися в Австралії до остаточного формування рас і розвивалися самобутньо. Своїми анатомічними особливостями австралійські аборигени мають спільні риси з усіма іншими расами планети: будова черепа австралійців така, як і в європеоїдів, колір шкіри та будова обличчя такі, як у негроїдів, за генетичними особливостями австралійці найближчі до монголоїдної раси. Перші поселенці оселилися в Австралії 65.000 років тому. Вони переселилися до Австралії з Азії під час льодовикового періоду, коли рівень світового океану був значно нижчим, ніж сьогодні, та існували сухопутні перешийки. Саме на цих перешийках ранні люди полювали на тварин і, мігруючи за своїми жертвами, розселялися по планеті. Оселившись в Австралії, аборигени сформували власну расу. Після закінчення льодовикового періоду, коли рівень світового океану піднявся і зникли перешийки, контакти австралійців з іншими континентами припинилися. Вперше австралійці побачили представників інших рас аж у XVII столітті, коли на берег Австралії вступили англійці. Абсолютна відсутність контактів з іншими народами та расами спричинили повну ізоляцію австралійців, унаслідок якої їхній культурний прогрес був неймовірно повільним. Австралійці залишились на найнижчому рівні цивілізації з усіх народів світу. Досі австралійські аборигени зберігають первіснообщинний лад, а їхні соціальні утворення перебувають лише на рівні формування племінного устрою.
Відсталість австралійських аборигенів настільки вразила європейців, що серед ранніх дослідників їхньої культури сформувались гіпотези, що аборигени, внаслідок певних несприятливих обставин в минулому, пережили деградацію. Сучасні дослідники переконані, що аборигени ніколи не досягали вищих рівнів культурного розвитку, аніж той, на якому вони перебувають сьогодні. Втім такий рівень цивілізації австралійських аборигенів неймовірно цікавий дослідникам, оскільки вони є живим унаочненням побуту і культури ранньої людини.• ВІДКРИТТЯ АВСТРАЛІЇ
У 1606 році до Австралії прибув перший європейський корабель «Дьойфкен» (Ниуїкеп), капітаном якого був Віллем Янсзон. Так відбулось відкриття Австралії і Нової Гвінеї нідерландцями. Нідерландські мореплавці назвали відкритий ними материк Новою Голландією. Проте нові землі залишались зовсім неви- вчені. Подальші вивчення Нової Голландії здійснили англійці. В 1688-1699 роках тривала англійська експедиція до Австралії під проводом Вільяма Дампіра, а в 1770 році до Австралії плавав Джеймс Кук. В 1788 році Британія оголосила Австралію своєю колонією і почала її інтенсивне заселення. В 1801-1803 роках англійський мореплавець Метью Фліндерс двічі обплив материк із ціллю складення її мапи. Саме він домігся перейменування Нової Голландії в Австралію. В той час на континенті діяли шість не пов’язаних між собою британських колоній. В 1901 році британський парламент видав акт про утворення Австралійського Союзу, тобто шість колоній на території Австралії були об’єднані в єдину країну, яка отримала статус британського домініону. В 1967 році австралійські аборигени отримали всі громадянські права, якими володіють й інші громадяни країни. Сьогодні австралійські аборигени, маючи можливість користуватися всіма благами цивілізації і повним соціальним захистом, пережива- ють кризу: одні переймають європейські цінності та асимілюються, втрачаючи власну культурну основу, а інші повністю відмежовуються від культури, принесеної європейцями, і продовжують зберігати примітивні форми побуту.
Збір відомостей про культуру і релігію аборигенів є нелегким завданням. Старші покоління передають основи віри молодим в період ініціації молоді, але не поспішають розголошувати її чужинцям. Утім, впродовж багатьох років християнські місіонери і науковці збирали інформацію, створивши добру картину релігії австралійських аборигенів. Вивчення цієї релігії є вкрай важливим і цікавим, оскільки зі всіх народів, які сьогодні населяють планету, австралійські аборигени зберегли найпримітивніші форми культури, а тому на їхньому прикладі можна побачити найпростіші і, ймовірно, найдавніші форми релігії.• РЕЛІГІЯ АБОРИГЕНІВ
Релігія аборигенів слабо артикульована, розмита і хаотична. Вони не створили досконалого богослов’я, а їхня міфологія перебуває на примітивному рівні.
> Першою рисою релігії аборигенів є прамонотеїзм. Вони вірять в існування Небесного Бога, який є Абсолютом, джерелом всього сущого. Однак на цьому відомості про Небесного Бога завершуються. Він - абсолютно неописанний, трансцендентний, його неможливо охопити людським пізнанням, а тому й про нього неможливо нічого висловити. Небесний Бог недосяжний людині, а тому він присутній тільки на рівні абстрактної віри. Аборигени не дають йому імені, бо його неможливо охопити ніяким словом. Про нього не складають міфів. Аборигени визнають, що світ походить від Небесного Бога, але не розповідають, як саме Небесний Бог створив світ. Небесний Бог настільки недосяжний, що абориген не бачить сенсу про нього висловлюватися або його вшановувати. Тому про нього не згадується не тільки у міфах, а й у ритуалі. Аборигени не мають жодної форми поклоніння Небесному Богу, не звертаються до нього у молитвах та не приносять йому жертв.
> Предметом культу є не Небесний Бог, а його вираження у світі. Аборигени переконані, що світ пронизаний силою Небесного Бога. Цю силу кожне плем’я називає по-іншому. Оскільки релігієзнавці та етнографи вперше зафіксували категорію сили Бога серед полінезійських племен, то в науці вкоренився звичай називати її полінезійським словом Мана.
Австралійські аборигени вважають, що Небесний Бог своєю Мана пронизує видимий і невидимий світ та посилає людству своє благословення. Якщо аборигени не вшановують Небесного Бога через його трансцендентність, то Мана стала головним предметом культу. Саме присутність Мана в речах і феноменах робить їх священними. Все, що існує, пронизане Мана, інакше воно би не могло існувати. Однак не всі речі відіграють у житті людини однакову роль. Бог благословляє людину через її батьків, бо саме через них дає їй життя. Він благословляє її через тварини і рослини, якими людина харчується. Він благословляє її через вождів, які мудро правлять общиною, а тому забезпечують спокій і добробут. Тому батьки, тварини і рослини, вожді та інші особи і речі, через які людина отримує особливе благословення, є пріоритетним предметом культу. У світогляді аборигена священним є абсолютно все, але далеко не все стало предметом культу. Отже, основою культу аборигенів є Мана, тобто благодатна сила Небесного Бога, якою він наповнює певні речі і феномени, обдаровуючи людство благословенням. Усі форми релігії аборигенів є похідними від категорії Мана.> Найбільш типовою формою релігійності австралійських аборигенів є тотемізм. Аборигени вірять у певний сакральний зв'язок між ними та певним видом речей, найчастіше тварин. Такої важливої ролі, як в Австралії, тотемізм не відіграє в жодній іншій релігії світу. Суть тотемізму полягає в тому, що люди споріднюють себе із чимось з-поза світу людей. Феномен, із яким вони себе споріднюють, називають тотемом. Зазвичай тотемом є тварина, але може бути і будь-який інший предмет або навіть сила природи. Тотема аборигени вважають своїм родичем і предметом особливого вшанування. Тотемом постають зазвичай ті тварини, від яких залежить життя общини. Це може бути тварина, якою община харчується. Як основний продукт харчування, вона є джерелом життя членів общини. Тотемом може бути й тварина, яку члени общини бояться. Однак, в Австралії майже немає хижаків, небезпечних для людського життя.
Тому тотеми, яких люди бояться, характерні радше для інших частин планети. Тотеми завжди спільні для певної групи людей. Аборигени живуть родами, які лишень перебувають на шляху перетворення у племена. Оскільки члени роду між собою кровно споріднені, шлюби між ними заборонені. Відповідно, члени роду одружуються з жінками інших родів. Жінки, які входять в рід, приносять свої тотеми, притаманні їхнім родам. Так, серед аборигенів сформувались статеві тотеми, тобто чоловіки і жінки визнають різні тотеми. Тотем є головним критерієм об’єднання роду. Так, чоловіки одного роду вважають себе родичами не тому, що між ними кровні зв’язки, а тому, що в них спільний тотем. Деякі члени общини можуть мати й індивідуальні тотеми. Такими є переважно чаклуни, які вважають, що черпають свою силу від якогось особливого тотему, з яким він споріднений, - на відміну від усіх інших членів роду. Тотемізм австралійських аборигенів, як і будь-яких інших народів, у яких зустрічається ця форма релігійності, обумовлений вірою в Мана. Тотем цінний і священний тому, що в ньому присутня Мана, тобто Небесний Бог через тотем обдаровує рід чи окрему людину якимось особливим благословенням. У чому саме виражається це благословення? - це питання, на яке не завжди можна дати обґрунтовану відповідь. Історичні, природні та побутові обставини, в яких жили і живуть австралійські аборигени, змінювались із плином часу, а вірування зазвичай залишались надто консервативними, щоби йти в ногу з часом. Тварина, рослина чи річ, які стали тотемом, могли в минулому відігравати особливу роль в житті роду, але зі зміною обставин ця роль могла змінюватись. Сьогодні тотем, можливо, й не відіграє якоїсь особливої практичної ролі в житті роду, але відігравав її в минулому, і будучи освяченим традицією, залишається священним і досі, навіть після втрати особливої ролі в житті общини.> З поняттям тотему тісно пов’язана категорія табу, тобто заборони. Якщо тотем священний, тобто він є вмістилищем Мана, то з ним не можна поводитись так, як з будь-якою іншою річчю. До тотема необхідно ставитись із особливою пошаною.
Саме тому релігійна традиція австралійських аборигенів створила цілу низку заборон, покликаних підкреслити священність тотема. Набір цих заборон називають табу. Наприклад, в більшості випадків заборонено вбивати тотема. Якщо тотемом стає тварина, якою община харчується, тоді вбивство тотема сприймається за сакральне дійство. Вбивство такого тотема супроводжується молитвами і обрядами, а його останки, які не з’їдаються, наприклад, кістки, захоронюються. Якщо хтось уб’є тотем без належного ритуалу, він підлягає покаранню, зазвичай смертному. Так само караються чужинці, які вбили тотем. Деякі общини не вбивають тотем, а споживають його тільки тоді, коли він помер природною смертю. Втім, необхідно наголосити, що австралійські аборигени не обожнюють свої тотеми, не поклоняються їм. Тотеми священні, але не божествені. При цьому аборигени наголошують на спорідненості з ними, часто називаючи тотем «наш батько», «наш старший брат» або «наше тіло». Якщо Небесний Бог ніколи не виступав героєм міфів, то тотеми стали найулюбленішою темою міфотворчості. Аборигени часто розповідають міфи про тотемічних предків. Тотемічними предками називають міфічні істоти, які, будучи тотемами, дали початок общини. Іншими словами, якщо якась община визнає за свій тотем кенгуру, то тотемічним предком вважатиметься саме те кенгуру, яке народило перших людей общини. Тотемічні предки є зазвичай тваринами, або істотами, які мають як тваринні, так і людські риси. Тотемічним предкам аборигени приписують початок їхнього роду, а також впорядкування світу, встановлення законів общини, винахід вогню, форм полювання, встановлення обрядів тощо.Міфи про тотемічних предків відтворюються під час найурочистіших подій, зокрема в момент ініціації молоді або під час особливих релігійних обрядів. З тотемом австралійські аборигени пов’язують поняття тотемічної інкарнації. Аборигени вірять, що в кожному з них втілена духовна сила тотемічного предка, тобто Мана, яку тотемічний предок передає своїй общині. Але в аборигенів жодним чином немає віри в те, що сам тотем втілюється в них. З тотемом також пов’язані священні місця. Священним якесь місце може стати тільки тоді, коли воно якимось чином важливе для тотема. Це - в більшості місця дикої природи, або печери, або ж місця, де скупчуються тотемні тварини. На цих місцях відбуваються ритуали та особливо урочисті святкування. В культі аборигенів використовуються чуринги, тобто символи тотема. Слово «чуринги» походить з мови австралійського племені арунта. Інші племена називали їх іншими словами, але в науковій термінології вкоренилось саме це слово для означення тотемічних символів будь-яких народів. Чуринги - це каміння або овальні куски деревини, на яких зображають тотем. Інколи це зображення дуже далеке від реального вигляду тотему.
> Ще одним важливим елементом релігії австралійських аборигенів є ворожіння, особливо скероване на шкоду іншим. Аборигени вірять, що все зло, яке з ними відбувається є наслідком ворожіння їхніх ворогів. Якщо в роді хтось хворіє або помирає, то аборигени цю трагічну ситуацію обов’язково пояснюватимуть злим впливом інших людей, переважно з чужого роду. Знайшовши винного, вони жорстоко мстять йому за ворожіння. Страх перед ворожінням серед аборигенів панічний. Обряди ворожіння мають форму імітації реальної шкоди. Наприклад, абориген, який хоче завдати шкоду іншому, імітує кидання в іншого списа або каміння, і вірить, що його дії завдадуть шкоду противнику. Інколи знаряддя ворожіння підкидають жертві. Ці магічні дії й справді є неабияк дієвими. Якщо абориген побачить, що в його адресу здійснюють акт ворожіння, або знайде в себе підкинуті знаряддя ворожіння, то його охоплює настільки сильний панічний страх, що абориген справді помирає. Щоби завдати шкоду якомусь роду, достатньо вбити його тотем. Насправді, аборигени вкрай рідко використовують ворожіння, оскільки бояться помсти родичів жертви. Проте навіть настільки рідкісне використання ворожіння не зменшує звичаю всі проблеми списувати на ворожіння. В аборигенів немає спеціалістів з ворожіння; ці дії може виконувати кожен. Лишень у декількох племенах зустрічаються професійні ворожбити.
> Якщо в більшості австралійських общин немає професійних ворожбитів, то професійні знахарі і шамани присутні повсюдно. Знахарство ґрунтується на традиційній медицині. Аборигени, як і будь-які інші народи, використовували рослини для оздоровлення. Знахарство не вважається привілейованим родом занять; ним можуть займатися всі бажаючі. Однак лікування рослинами вимагає неабияких знань, і не кожен спроможний ці знання накопичити. Саме тому в общинах виділялися найосві- ченіші знавці лікування, які в силу своїх знань ставали професійними знахарями. Оскільки лікування вважалось сакральним дійством, то й знахарі отримували статус релігійних діячів.
> Шамани, на відміну від знахарів, осягають свій статус не власними зусиллями. Вони є слугами духів; і духи самі їх обирають. Якщо абориген хоче стати шаманом, він відправляється до печери, в якій залишається ночувати, і вірить, що духи входять у нього під час сну. Шамани виконують роль посередників: входячи в транс, вони спілкуються з духами та передають їм прохання від людей, а також переказують людям волю духів. Аборигени часто звертаються до шаманів із проханням випросити в духів здоров'я або успіх. Знахарі і шамани виконують індивідуальні замовлення членів общини. Аборигени не мають професійних жерців, які би здійснювали колективні обряди. Ритуали виконуються всіма членами групи. Існують обряди, які здійснюють чоловіки та жінки спільно, але більшість культів виконуються чоловіками і жінками окремо. Чоловічі культи зазвичай присвячені успіху на війні або на полюванні, чи обрядам ініціації молоді. Жіночі обряди присвячені дітонародженню та іншим, виключно жіночим справам. Особливе місце серед обрядів відіграє ініціація, тобто обряди, які виконуються над молодими хлопцями в момент досягнення ними статевої зрілості. Ці обряди присутні в різних народів, але в австралійських аборигенів вони дуже складні. Під час обряду ініціації хлопці піддаються неймовірним випробуванням із ціллю загартувати їхню волю та звільнити їх від страху. Зазвичай ці обряди містять фізичні і психологічні страждання. Під час обрядів ініціації старші чоловіки переповідають молоді міфи, які розкривають минуле общини. Серед австралійських аборигенів присутні найрізноманітніші форми похоронного культу. Кожна община використовує власні форми поховання: одні общини хоронять покійників у землі; інші хоронять у повітрі, тобто підвішують на деревах; ще інші хоронять у печерах та тріщинах у скелях; деякі племена спалюють покійників; існує також ендоканіба- лізм, тобто з'їдання трупів. Деякі общини носять покійників зі собою. Поширена також форма незахоронення покійників: коли хтось помирає, община залишає покійника на місці смерті, а сама кочує на інше місце.
• РЕЛІГІЯ ТАСМАНІЙЦІВ
Спорідненими з аборигенами Австралії є аборигени Тасманії. Тасманія - це острів, який знаходиться на півдні від Австралії і відділяється від неї Бассовою протокою. Тасманійські аборигени переселилися на острів з Австралії в період 40-35 тисяч років тому. В льодовиковому періоді рівень води у світовому океані був значно нижчим, аніж сьогодні, а через сучасну Бассову протоку пролягав сухопутній перешийок, яким аборигени перейшли з Австралії до Тасманії. За 35 тисяч років аборигени Тасманії не мали жодних контактів з іншими культурами і залишились на неймовірно примітивному рівні цивілізації. Фактично за час перебування на Тасманії вони анітрохи не просунулись у розвитку. Культурний зріст тасманійських аборигенів почався аж у час європейської колонізації. Острів відкрив нідерландський мореплавець Абель Янсзон Тасман у 1642 році. Острів був названий у його честь. У 1803 році почалась британська колонізація острова. З утворенням Австралійського Союзу Тасманія ввійшла в його склад як окремий штат. Прихід європейців приніс тасманійським аборигенам більше проблем, аніж добра. З європейцями на острів потрапили епідемії, з якими аборигени не змогли боротися. Ставлення колонізаційного уряду до аборигенів також не можна назвати толерантним. Врешті, епідемії та поневолення призвели до вимирання тасманійських аборигенів. Остання чистокровна представниця цієї раси на ім'я Труганіні померла у 1876 році. В 1905 році померла Фанні Кокрейн Сміт, яка була останнім носієм тасманійської мови. Оскільки Фанні Кокрейн Сміт не була чистокровною тасманійкою, а народилась від змішаного шлюбу, останньою тасманійкою все ж прийнято вважати Труганіні. Фанні Кокрейн Сміт відома тим, що мала 11 дітей, і більшість тих, хто сьогодні вважає себе тасманійцями, є її нащадками. Після смерті Труганіні тасманійська раса припинила своє існування, проте сьогодні на острові існують люди, які вважають себе тасманійцями, є насправді сумішшю тасманійців з європейцями. У 2016 році уряд Тасманії склав вибачення аборигенам і виплатив їхнім нащадкам фінансову компенсацію. Сьогодні налічується лишень декілька десятків нащадків аборигенів, але вони не є чистокровними, не спілкуються тасманійською мовою, і не є носіями культури аборигенів.
Оскільки на планеті не залишилось носіїв культури тасманійських аборигенів, їхню релігію неможливо реконструювати. Аборигени не записували свої міфи, не створювали пам'яток архітектури, а тому зі смертю останніх представників цього народу їхня релігія пішла у забуття. Сьогодні вдається відтворити тільки деякі елементи тасманійської релігії на основі записів місіонерів та дослідників, які описували культуру аборигенів. На основі цих описів можна зробити висновок, що релігія тасманійських аборигенів дуже схожа до релігії австралійських аборигенів, але перебуває на більш примітивному рівні розвитку, ніж австралійська. Тасманійці вірили у духа дня і добра, який найвірогідніше відповідав Небесному Богу австралійців, а також боялися духа ночі і темряви, в якому бачили втілення зла. Також в тасманійців простежується примітивна форма тотемізму з його системою табу. Тут теж присутні початкові форми знахарства. Поховальні культи в тасманійців настільки ж різноманітні, як і в австралійців.
Еще по теме 1.1. РЕЛІГІЯ АБОРИГЕНІВ АВСТРАЛІЇ І ТАСМАНІЇ:
- Розділ 1 РЕЛІГІЇ АВСТРАЛІЇ, ОКЕАНІЇ та АФРИКИ
- Класифікація релігій
- Релігія людства і космізм
- Шепетяк О.М.. Історія релігій. Том 1. Жовква: Місіонер,2019. — 496 с., 2019
- Релігія в республіканському Римі
- Чому виникла релігія
- Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том другий. - Жовква: Місіонер,2019. - 608 с., 2019
- Ведична релігія
- Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том третій. - Жовква: Місіонер,2020. - 856 с., 2020
- Халдейська релігія
- Релігія в епоху еллінізму
- Релігія Вавилону
- Ассирійська релігія
- Хетська релігія
- Фригійська релігія
- Тема 17. Політика та релігія
- Релігія нововавилонського царства
- Сирійсько-фінікійська релігія