Класифікація релігій

Зібрати вичерпну інформацію про всі релігії світу, яких натепер зафіксовано до 5 тис., ще не вдалося нікому, відповід­но ще не вироблено оптимальної класифікації. Релігії поділя­ють на групи, беручи за основу етнічні ознаки, час виникнен­ня, рівень організації, державний статус.

Така модель класифікації базується на найзагальніших принципах.

Одним із перших типологізував релігії Гегель, виділивши релігію природи, релігію духовної індивідуальності, абсолют­ну релігію.

Поширеними у релігієзнавстві є генеалогічні (чуттєво- надчуттєві, демоністичні, теїстичні) та морфологічні (родопле­мінні, національні, світові) типізації релігій; поділ їх на нату­ралістичні (абстрактного монізму) та супернатуралістичні (те­їзму), релігію природи та етичну релігію.

За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:

а) ранні вірування - вірування первіснообщинної доби (анімізм, магія, тотемізм, культ предків);

б) політеїстичні релігії - національні релігії (за винятком іудаїзму та сикхізму);

в) монотеїстичні релігії - християнство, іслам, буддизм (світові релігії), іудаїзм та сикхізм (національні релігії);

г) синкретичні релігії - утворилися внаслідок зрощуван­ня або злиття різних етнічних і світових релігій: афрохристи- янські релігії (церква херувимів і серафимів та ін.), ісламо-хри- стиянські секти (абавіти, ісмаїліти відгалужені), суддо-ки- тайські секти (дзен-буддизм, хао-хао), іудео-християнські ре­лігії (мормони);

ґ) нові релігійні течії, рухи (нетрадиційні форми релігій): це­рква Муна (мунізм), церква Антихриста, церква Сатани, церква Свідомості Крішни, йогізм, синтоїзм із культом дзюдо і карате.

Релігію можна розглядати як систему, що складається з конкретних релігій, релігійних течій, напрямів, сект, які посі­дають у ній певні місця.

Класифікуючи релігії, застосовують і такі критерії:

1. С т а т и с т и ч н и й (за кількістю віруючих та їх відсотком до чисельності населення).

2. Ч а с в и н и к н е н н я:

а) релігії, історія розвитку яких налічує багато століть, - буддизм, християнство, іслам та ін.;

б) “нові релігійні течії”, що виникли впродовж новітньої історії або виникають тепер, - нетрадиційні релігії (кришна­їзм, бахаїзм тощо).

3. Р і в е н ь о р г а н і з а ц і ї:

а) жорстко централізовані (християнство, буддизм);

б) нежорстко централізовані (іслам);

в) самовпорядковані (індуїзм, даосизм, синтоїзм);

г) децентралізовані.

4. Д е р ж а в н и й с т а т у с:

а) державні релігії (іслам у країнах Західної Азії, лютеран­ство - Північної Європи);

б) релігії, статус яких не закріплений відповідними дер­жавними документами (конфуціанство і даосизм у Китаї, інду­їзм в Індії);

в) релігії національних меншин (іудаїзм за межами Ізраї­лю, сикхізм, зороастризм).

5. П р а в о в и й с т а т у с:

а) релігії, підтримувані державою (християнство, індуїзм, іслам, синтоїзм);

б) релігії, які держава не підтримує і навіть переслідує (сві­дки Єгови, бахаїзм в Ірані);

в) релігії, до яких ставлення держави нейтральне (джай­нізм в Індії).

6. Ф о р м и п о ш и р е н н я:

а) континуальні (безперервні, суцільні): іслам, християн­ство, буддизм;

б) дискретні (роздільні, перервні): іудаїзм, бахаїзм, криш­наїзм.

7. Е т н о с о ц і а л ь н і к р и т е р і ї:

а) автохтонні (етнічні) релігії, що стали частиною етніч­ної самосвідомості, етнічної культури (іудаїзм, сикхізм, син­тоїзм, даосизм);

б) уніфіковані, надетнічні релігії (християнство, іслам, буддизм, нові релігійні рухи).

Поширеною є схема, що охоплює всі існуючі релігії, виділяючи:

І. Ранні форми релігії (родоплемінні): тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, анімалізм, шаманство, культ приро­ди, культ предків, політеїзм.

II. Національні релігії:

1. Ранні національні релігії: релігія Стародавнього Єгип­ту, релігія народів Дворіччя, релігії Стародавньої Індії (ведич­на, брахманізм), давньогрецька релігія, релігія Стародавнього Риму, релігії доколумбової Америки та ін.

2. Пізні національні релігії: іудаїзм, індуїзм, джайнізм, си- кхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.

III. Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.

IV. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи:

1. Неохристиянство (охоплює релігійні утворення, що на­магаються пристосувати традиційне християнство до особли­востей часу): Богородична церква, Церква Ісуса Христа Свя­тих останніх днів (мормони), Новоапостольська церква, Цер­ква Христа.

2. Релігії орієнталістського напряму (зорієнтовані на ку­льтуру, духовність, релігії народів Сходу): Товариство Свідо­мості Крішни, послідовники Саї Баби, центри Шрі Чінмоя, Ошоцентр, Всесвітня чиста релігія.

3. Синтетичні релігії (поєднують у собі кілька релігійних систем): Велике Біле Братство; Церква Єднання; Всесвітня віра Бахаї.

4. Езотеричні об’єднання (ґрунтуються на вірі в існуван­ня надприродного світу): теософія, братство Грааля.

5. Неоязичництво: Рідна віра, РУНвіра, Собор Рідної Віри.

6. Сайєнтологічні рухи (зорієнтовані на поєднання науки і практики психоаналізу): діанетика, наука розуму, християн­ська наука.

7. Сатанізм.

Запитання

і завдання для закріплення знань

1. Схарактеризуйте місце релігієзнавства у системі гу­манітарних знань.

2. Чим був спричинений і в чому виявлявся спротив розвитку релігієзнавства у ХХ ст.?

3. Обґрунтуйте спільні ознаки й відмінності об'єкта і предмета релігієзнавства.

4. У чому полягають особливості конфесійного й ака­демічного релігієзнавства?

5. Схарактеризуйте структурні елементи релігієзнавства.

6. У чому полягають особливості методологічних прин­ципів релігієзнавства?

7. Яке значення має вивчення релігієзнавства для вашої професійної орієнтації?

Теми рефератів

1. Особливості академічного релігієзнавства.

2. Гуманістична спрямованість релігієзнавства.

3. Об'єкт і суб'єкт релігієзнавства як науки.

4. Структура релігієзнавства.

5. Релігієзнавство як наука про релігію.

Література

Академічне релігієзнавство. - К., 2000.

Аринин Е.И. Философия религии. Принципи сущностно­го анализа. Архангельск, 1998.

Классики мирового религиоведения. - М., 1996.

Лекции по религиеведению. - М., 1998.

Митрохин Л. М. Философия религии. - М., 1993.

Психологія з викладом основ психології релігії. - Львів, 1998.

Радугин А.А. Введение в религиеведенне: теория, история и современные религии. - М., 1996.

Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. - К., 1996.

Релігієзнавчий словник. - К., 1996.

Угринович Д.М. Психология религии. - М., 1986.

Яблоков И.Н. Религиеведение. - М., 1998.

Яблоков М. Н. Социология религии. - М., 1990.