Фригійська релігія

У північно-західній частині Малої Азії ще в ІІ тис. до н.е. оселилися племена фригійців, які в ХІІІ ст. до н.е. нібито бра­ли участь у легендарній Троянській війні. Цілком достовірна їх участь у розгромі Хетської держави в ХІІ ст.

Це легенда. Але розквіт Фригії дійсно пов’язаний з моно­полією на виробництво заліза в період настання “залізного віку”. Фригія встановила своє панування на Егейському морі. Але вже в VII ст. до н.е. значна частина її території була загар­бана кіммерійцями, в VI ст. до н.е. вона потрапила під владу Лідії, а потім - Персії, де остаточно втратила свою державність. Деякі вчені вважають фригійську мову споріднену з вірменсь­кою, а отже, і фригійську релігію з релігією протовірмен.

Фригійська релігія утворилася на основі місцевих племін­них культів, а також релігійних здобутків стародавніх греків, племена яких з Македонії і Фракії утворили основу фригійсь­кого народу в кінці II тисячоліття до н.е.

Центром віровчення фригійської релігії є культ Великої матері богів Кібели, яка ще мала ім’я Рея, і молодого вмираю­чого та воскресаючого бога Аттіса. Ми вже знаємо, що цей культ був і в хетів.

У західній частині Малої Азії, в родючій долині р. Герм, на початку І тис. до н.е. існувала держава Лідія. Вона прославила­ся золотим піском річки Герм. Географічне положення на тор­говельних шляхах з Європи до Близького Сходу теж сприяло розквіту цієї держави. Спершу Лідія входила до складу Фригії і там запозичила фригійську культуру і релігію. Із VII ст. до н.е. вона вже незалежна держава із столицею в м. Сарди. Тісний зв'язок із Стародавньою Грецією привів до сприйняття грець­кого релігійного впливу, грецької міфології. Країна була дуже багата. У Лідії вперше в світі стали карбувати золоту монету. Ім'я останнього лідійського царя Креза (595 - 546 рр. до н.е.) стало уособленням колосального багатства.

Лідійський релігійний культ уславився своєю пишнотою.

У 546 р. до н.е. Лідія була завойована перським царем Кі- ром. Потім входила до складу держави Александра Македон­ського.