<<
>>

Фригійська релігія

У північно-західній частині Малої Азії ще в ІІ тис. до н.е. оселилися племена фригійців, які в ХІІІ ст. до н.е. нібито бра­ли участь у легендарній Троянській війні. Цілком достовірна їх участь у розгромі Хетської держави в ХІІ ст.

до н.е. В Х- VIII ст. до н.е. відбулось піднесення Фригійського царства, засновником якого вважають царя Гордія, а розквіт відбував­ся за царя Мідаса (738-696 рр. до н.е.). Це була економічно міцна держава, недарма ж народилася легенда про те, що від дотику руки Мідаса все перетворювалося в золото, навіть їжа. Мідас звільнився від цієї, тяжкої для нього властивості, коли викупався в річці Пантол, яка відтоді стала золотоносною. Міфи змальовують Мідаса і як невігласа, який узявся судити музичне змагання цапоподібного бога Пана з усебічно обда­рованим Аполлоном. Мідас присудив перемогу Панові, за це Аполлон нагородив його віслючими вухами, які він змушений був ховати під фригійським ковпаком. Саме цей Мідас і стояв біля джерел фригійської релігії.

Це легенда. Але розквіт Фригії дійсно пов’язаний з моно­полією на виробництво заліза в період настання “залізного віку”. Фригія встановила своє панування на Егейському морі. Але вже в VII ст. до н.е. значна частина її території була загар­бана кіммерійцями, в VI ст. до н.е. вона потрапила під владу Лідії, а потім - Персії, де остаточно втратила свою державність. Деякі вчені вважають фригійську мову споріднену з вірменсь­кою, а отже, і фригійську релігію з релігією протовірмен.

Фригійська релігія утворилася на основі місцевих племін­них культів, а також релігійних здобутків стародавніх греків, племена яких з Македонії і Фракії утворили основу фригійсь­кого народу в кінці II тисячоліття до н.е.

Центром віровчення фригійської релігії є культ Великої матері богів Кібели, яка ще мала ім’я Рея, і молодого вмираю­чого та воскресаючого бога Аттіса. Ми вже знаємо, що цей культ був і в хетів.

Але у фригійців цей культ набрав своєрідного соціально-економічного і політичного забарвлення. Річ у тому, що в ту епоху царська верхівка, остерігаючися зростаючої вла­ди чиновництва, яке намагалось утвердити спадковість своїх посад, чинів і багатств, широко вживала заміщення посад ви­щих чиновників, писців, воєначальників євнухами. Хлопчи- ки-євнухи, оскоплені ще в дитинстві, мали безумовні перева­ги в освіті і кар’єрі перед своїми ровесниками. Вищі чиновни­ки і жерці, будучи євнухами, потребували ідеологічного ви­правдання свого становища. Звідси виникнення міфу про Ат- тіса, який, щоб уникнути домагань своєї матері на коханця, під­дав себе самооскопленню і помер під своїм священним дере­вом - сосною. Але богиня, що покохала Аттіса, домоглася вос­кресіння його. Цим подіям були присвячені особливі вес­няні свята, які ще у хетів входили в державний культ. У фри­гійському культі теж були поширені оргаїстичні обряди та са- мооскоплення жерців, які присвячували себе богові Аттісові і цим звільняли себе від пристрастей, що занапащують людство і знецінюють мораль. Пошуки шляхів морального вдоскона­лення, хай і таким дивним на наш погляд шляхом, є одним з нових моментів релігійного розвитку навіть періоду глибокої стародавності.

У західній частині Малої Азії, в родючій долині р. Герм, на початку І тис. до н.е. існувала держава Лідія. Вона прославила­ся золотим піском річки Герм. Географічне положення на тор­говельних шляхах з Європи до Близького Сходу теж сприяло розквіту цієї держави. Спершу Лідія входила до складу Фригії і там запозичила фригійську культуру і релігію. Із VII ст. до н.е. вона вже незалежна держава із столицею в м. Сарди. Тісний зв'язок із Стародавньою Грецією привів до сприйняття грець­кого релігійного впливу, грецької міфології. Країна була дуже багата. У Лідії вперше в світі стали карбувати золоту монету. Ім'я останнього лідійського царя Креза (595 - 546 рр. до н.е.) стало уособленням колосального багатства.

Лідійський релігійний культ уславився своєю пишнотою.

У 546 р. до н.е. Лідія була завойована перським царем Кі- ром. Потім входила до складу держави Александра Македон­ського.

<< | >>
Источник: Історія релігій: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Лубський, М. В. Лубська - [2-ге вид.]. - К.: Центр учбової літератури,2009. - 776 с. 2009

Еще по теме Фригійська релігія:

  1. Класифікація релігій
  2. Релігія людства і космізм
  3. Шепетяк О.М.. Історія релігій. Том 1. Жовква: Місіонер,2019. — 496 с., 2019
  4. Релігія в республіканському Римі
  5. Чому виникла релігія
  6. Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том другий. - Жовква: Місіонер,2019. - 608 с., 2019
  7. Ведична релігія
  8. Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том третій. - Жовква: Місіонер,2020. - 856 с., 2020
  9. Халдейська релігія
  10. Релігія в епоху еллінізму
  11. Релігія Вавилону
  12. Ассирійська релігія
  13. Хетська релігія
  14. Тема 17. Політика та релігія
  15. Релігія нововавилонського царства
  16. Сирійсько-фінікійська релігія