Монтанізм

Монтанізм (від імені засновника течії - Монтана) виник у Фрігії близько 156 р. Монтаністи виступали з позицій аске­тизму і колективізму, проти церковної верхівки з позицій за­перечення збагачування церкви і засудження примирення її з язичницькою державою.

Монтаністи широко практикували екстатичні моління, профетизм (пророцтва), говоріння невідомими мовами, чека­ли негайного пришестя Ісуса Христа. Можна сказати, що вони були прибічниками християнства, викладеного в Апокаліп­сисі. Разом із тим вони заперечували створення єпископаль­ної церкви. До монтанізму свого часу приставав Тертулліан. В Африці різновидом монтанізму в IV ст. був ідейний рух агно­стиків, які заснували донатистську церкву. Повною поразкою монтанізму завершився ранній період становлення християн­ства, хоч залишки монтанізму на сході Римської імперії проіс­нували до VIII ст.