ВСТУП

Система джерел європейського права відрізняється значною своєрідністю. Традиційно в правовій доктрині під джерелами права розуміються форми його вираження. Виділяють три головних різновиди джерел права: нормативно-правові акти, звичаї, судові прецеденти.

Розподіл європейського права на утворюючі його сегменти значною мірою визначено природою його джерел. Особлива значимість установчих актів для створення і функціонування Союзу послужила підставою для їхньої кваліфікації як акти конституційного значення. У свою чергу акти, що видаються на основі й у розвиток цієї "конституції" - регламенти, директиви, рішення, так само як і прецеденти, що створюються Судом ЄС, утворюють основні джерела вторинного права ЄС.

Європейське право відрізняється порівняно високим рівнем пророблення його джерел. Складний, а часом навіть громіздкий і неповороткий механізм підготовки і прийняття нормативно-правових актів деякою мірою компенсується порівняно високою технічною досконалістю більшості актів. Робота численних експертів, робочих груп і інших підрозділів на попередніх стадіях підготовки і вироблення правових актів дає визначений позитивний ефект. Впровадження у 2007 році функціональної та інституціональної реформи значно спростило процедуру механізм прийняття рішень країнами-членами ЄС.

1.