Поняття джерел європейського права, їх особливості

Право Євросоюзу за своєю структурою поділяється на первинне та вторинне. До первинного права ЄС належать норми міжнародних договорів, які становлять правову основу для функціонування всіх складових елементів, що формують Євросоюз.

При ознайомленні з правом європейського союзу можна виділити такі дві великі частини, а саме інституціональне право та матеріальне (субстанціональне) право. В інституціональному праві мова йде головним чином щодо проблеми політичної, адміністративної та юридичної організації Європейської спільноти. Це, по-перше, норми щодо статусу, функцій та повноважень численних органів і інституцій ЄС. Зокрема, до таких органів відносяться в першу чергу такі політичні органи як Європарламент, Європейська Рада та Європейська Комісія. Це також консультативні установи політичного або адміністративного характеру, а також судові та контрольні інстанції, а саме: Суд першої інстанції, Судова палата та Рахункова палата.

По-друге, інституціональне право включає норми щодо джерел права в ієрархії юридичних актів в рамках ЄС, договорів та угод, регламентів, директив та рішень. Крім цього, сюди входять норми, що регулюють відносини і сполучення юридичного режиму ЄС з внутрішніми юридичними режимами країн-членів ЄС.

У деяких наукових працях інституційне право ЄС далі підрозділяється на конституційне та адміністративне право. Останнє, за цією точкою зору, включає також процесуальні норми, пов’язані з оскарженням у Європейському Суді дій і рішень інститутів ЄС.

Щодо матеріального права, воно, як видно з назви, включає в себе норми, що регулюють поведінку і діяльність індивідів та соціумів різних галузях права, що входять в сферу дії європейських договорів. Таким чином, мова йдеться про звід норм, що складають економічне право ЄС, мета якого - формування на всій території країн-членів ЄС єдиного внутрішнього ринку з вільним рухом людей, товарів, послуг та капіталів. В цілому матеріальне європейське право встановлює:

- норми, що визначають режим економічних свобод, діючих по відношенню до різних учасників життя ЄС: конкретну організацію вільного руху фізичних осіб, майна; заборони дискримінації між країнами-членами ЄС; заборони дій, що протирічать принципам здорової конкуренції тощо;

- принципи і норми здійснення загальних економічних заходів і дійв країнах- членах ЄС.

Матеріальне європейське право пов’язано з вивченням діючих в ЄС норм, які торкаються різних юридичних дисциплін і мають відношення до компетенції ЄС та інтегрованих у внутрішнє право країн ЄС. Таким шляхом поступово сформувалися спеціалізовані розділи європейського права: європейське торгівельне, сімейне,

соціальне, а також сільськогосподарське, банківське, транспортне право тощо. Таким чином матеріальне європейське право - це предметне, діюче, щоденно застосоване, але інколи тяжко та довго розробляєме право майбутньої єдиної Європи. У той самий час матеріальне право прийнято також називати європейським правом. А інституційне право часто відомо під назвою права європейського союзу.

Висновок до питання № 1. Право Євросоюзу за своєю структурою поділяється на первинне та вторинне. До первинного права ЄС належать норми міжнародних договорів, які становлять правову основу для функціонування всіх складових елементів, що формують Євросоюз. Первинне право ЄС створює правові засади для ухвалення законодавчих та інших правових актів Союзу. Вторинне право ЄС являє собою більш складну підсистему норм. До нього відносять норми, які закріплені в актах органів Союзу, а також у міжнародних угодах, що уклали між собою європейські співтовариства та інші суб'єкти міжнародного права. Вторинне право не повинно суперечити первинному, яке є основою правопорядку ЄС.

2.