<<
>>

Структура ЄС та система права ЄС

Європейський Союз був і залишається складним явищем. До 1 грудня 2009 р. це об'єднання держав спочатку включало в себе три міжнародні регіональні організації інтеграційного типу та дві сфери міжнародного співробітництва.

Ці складові частини представляли собою органічне ціле на основі інтеграційних цілей об'єднання держав-членів та єдності системи органів Союзу.

Трьома міжнародними регіональними організаціями, що входили в ЄС, були Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом) та Європейське співтовариство, раніше мала назву як Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і з 1992 р. одержала сучасну назву у відповідності з Договором про Європейський Союз. Дані міжнародних організацій складали так звану першу опору (англ. — pillar) Європейського Союзу. Дві інші опори — це дві сфери співробітництва — Спільна зовнішня політика та політика безпеки (СЗПБ), а також Співробітництво поліцій і судових органів в кримінально - правовій сфері (СПСО).

Розуміння структури ЄС до набуття чинності Лісабонського договору стане більш зрозумілим, якщо скористатися засобом наочної ілюстрації. Європейський Союз у цьому випадку зображується у вигляді будівлі храму, що будується на

єдиному фундаменті і складається з трьох частин. Три частини — це три опори, центральною з них є перша опора, свого роду «несуча конструкція» будівлі. В ролі фундаменту виступають держави — члени ЄС та інститути ЄС. Вся конструкція в цілому і є Європейський Союз.

Ця конструкція називається також «Маастрихтської моделлю» Європейського Союзу (по імені міста Маастрихт, в якому був підписаний Договір про утворення Європейського Союзу 1992 року). Крім очевидних переваг — об'єднання раніше розрізнених областей, інтеграції під єдиний «дах», — ця модель мала багато суттєвих недоліків, що зумовили інституційну кризу Європейського Союзу і змусили «архітекторів» Союзу до проведення структурних реформ (Амстердамської (1997 р.), Ніццької (2001) та Лісабонської (2007 р.)).

Структура Європейського Союзу (згідно з Лісабонським договором 2007р.)

«Локомотив» Європейського Союзу складається як би з «корпусу», «платформу» (або фундамент) якої складають держави-члени і народи Союзу, що складаються з громадян. Динаміку і здатність до прискореного розвитку надають йому «колеса», які як би представляють собою двоєдиний договір (конституційного за своєю суттю), тобто короткий і оновлений Договір про Європейський Союз і більш об'ємний і деталізований Договір про функціонування Європейського Союзу (раніше називався Договором про Європейське співтовариство 1957 р.).

Розроблені і затверджені державами і народами договори реалізують надану ними Європейському Союзу компетенцію через інститути, які володіють владними повноваженнями і яких у новому Союзі вже не п'ять, а сім. Статус інституту отримав вищий орган політичної координації — Європейська рада, а також Європейський центральний банк. Спирається на укріплений «корпус» з держав, народів та інститутів, що функціонують на основі Договорів, єдиний Європейський Союз, який вже не ділиться на опори. Його доповнює у сфері своєї спеціальної компетенції Євратом (як організація, що складається при новому Європейському Союзі, що має той же склад і керована тими ж інститутами).

Дві нові деталі «локомотива європейської інтеграції» зовні виділяються, нагадуючи обриси високої «труби» паровоза, — це Високий представник європейського Союзу з закордонних справ і політики безпеки (Високий представник) і один з провідних політичних керівників «нового» Європейського Союзу, яким є Голова Європейської ради, що обирається з числа перших осіб держав-членів на два з половиною роки.

Цілі і завдання Союзу як «обтічника» показують основний напрямок цього руху «локомотива» по рейках інтеграції. Таким чином, на відміну від попередньої схеми Європейського «будинку» (храмової структури з трьох опор) нова схема точніше відображає більшу однорідність, єдність, керованість і динаміку «нового» Європейського Союзу, які надає йому Лісабонський договір 2007 р.

З огляду на особливості устрою та компетенції ЄС, у системі права виділяються такі комплексні галузі:

1. Право економічної інтеграції - правила, спрямовані на захист і регулювання принципів загального ринку, свободи руху товарів, послуг, трудящих, капіталів і платежів.

2. Групи правових норм, закріплені в установчих договорах, у правових актах інститутів ЄС, якими здійснюється регулювання суспільних відносин в сфері різних загальних політик ЄС, у тому числі валютно-економічної політики.

Висновок до питання № 4. При ознайомленні з правом європейського союзу можна виділити такі дві великі частини, а саме інституціональне право та матеріальне (субстанціональне) право. В інституціональному праві мова йде головним чином щодо проблеми політичної, адміністративної та юридичної організації Європейської спільноти. Це, по-перше, норми щодо статусу, функцій та повноважень численних органів і інституцій ЄС. Зокрема, до таких органів відносяться в першу чергу такі політичні органи як Європарламент, Європейська Рада та Європейська Комісія. Це також консультативні установи політичного або адміністративного характеру, а також судові та контрольні інстанції, а саме: Суд першої інстанції, Судова палата та Рахункова палата.

По-друге, інституціональне право включає норми щодо джерел права в ієрархії юридичних актів в рамках ЄС, договорів та угод, регламентів, директив та рішень. Крім цього, сюди входять норми, що регулюють відносини і сполучення юридичного режиму ЄС з внутрішніми юридичними режимами країн-членів ЄС.

У деяких наукових працях інституційне право ЄС далі підрозділяється на конституційне та адміністративне право. Останнє, за цією точкою зору, включає також процесуальні норми, пов’язані з оскарженням у Європейському Суді дій і рішень інститутів ЄС.

Щодо матеріального права, воно, як видно з назви, включає в себе норми, що регулюють поведінку і діяльність індивідів та соціумів різних галузях права, що входять в сферу дії європейських договорів. Таким чином, мова йдеться про звід норм, що складають економічне право ЄС, мета якого - формування на всій території країн-членів ЄС єдиного внутрішнього ринку з вільним рухом людей, товарів, послуг та капіталів.

В цілому матеріальне європейське право встановлює:

- норми, що визначають режим економічних свобод, діючих по відношенню до різних учасників життя ЄС: конкретну організацію вільного руху фізичних осіб, майна; заборони дискримінації між країнами-членами ЄС; заборони дій, що протирічать принципам здорової конкуренції тощо;

- принципи і норми здійснення загальних економічних заходів і дійв країнах - членах ЄС.

Матеріальне європейське право пов’язано з вивченням діючих в ЄС норм, які торкаються різних юридичних дисциплін і мають відношення до компетенції ЄС та інтегрованих у внутрішнє право країн ЄС. Таким шляхом поступово сформувалися спеціалізовані розділи європейського права: європейське торгівельне, сімейне, соціальне, а також сільськогосподарське, банківське, транспортне право тощо.

Таким чином матеріальне європейське право - це предметне, діюче, щоденно застосоване, але інколи тяжко та довго розробляєме право майбутньої єдиної Європи.

У той самий час матеріальне право прийнято також називати європейським правом. А інституційне право часто відомо під назвою права європейського союзу.

<< | >>
Источник: Степаненко К.В.. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. Дніпро - 2016. 2016

Еще по теме Структура ЄС та система права ЄС:

  1. Горизонтальна структура права ЄС. Галузі права ЄС
  2. ТемА № 2: “Поняття, особливості і структура права Європейського Союзу”
  3. 4 Адм. Юст. как отрасль прайа, отрасль законодательства, наука, учебная дисциплина. Место права административной юстиции в системе российского права.
  4. Система джерел європейського права
  5. 41. Административная юстиция стран континентальной системы права
  6. 42. Административная юстиция в странах англосаксонской системы права.
  7. Історичні передумови й основні етапи становлення європейського права та права ЄС
  8. ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ И ОРГАНИЗАЦИОННАЯ СТРУКТУРА АСУ
  9. 30. Структура предмета доказывания
  10. Організаційна структура Комісії
  11. Поняття та особливості європейського права та права Європейського Союзу
  12. Структура й організація роботи Європейського парламенту
  13. 32 Структура процесса доказывания по делу об адм правонарушении
  14. Судебная система РФ.
  15. ХАРАКТЕРИСТИКА АНТРОПОЛОГИЧЕСКИ БЕЗУПРЕЧНЫХ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ СИСТЕМ
  16. Принципи права Європейського Союзу
  17. Личные неимущественные права.
  18. ЭТАПЫ РАЗРАБОТКИ АВТОМАТИЗИРОВАННЫХ СИСТЕМ УПРАВЛЕНИЯ ПРОИЗВОДСТВОМ
  19. ВИДЫ И МОДЕЛИ НОТАРИАТА АНГЛО­АМЕРИКАНСКАЯ НОТАРИАЛЬНАЯ СИСТЕМА