ВИСНОВКИ

Таким чином, пріоритет права Євросоюзу означає, що будь-які акти законодавчої, виконавчої або судової влади держав-членів, включаючи й положення національних конституцій, прийняті як до набуття чинності положеннями права Євросоюзу, так і ті, що можуть бути прийняті пізніше, не повинні застосовуватись, якщо вони суперечать положенням права Євросоюзу.

Пряма дія норм права Євросоюзу у національних правопорядках держав- членів означає, що положення права Євросоюзу можуть застосовуватися у національних судах поряд з положеннями внутрішнього права під час розгляду судових справ.

Окрім цього, органи Євросоюзу або, як їх називають в установчих документах, інститути Євросоюзу мають компетенцію набагато ширшу, ніж відповідні структурні підрозділи міжнародних міжурядових організацій. Тому їх часто характеризують як наднаціональні. їх рішення є обов'язковими не тільки для держав-членів Євросоюзу, а й для всіх національних установ цих держав, а також для їх фізичних та юридичних осіб.

На наш погляд, Європейський Союз має особливу правову природу, яка відрізняє його як від міжнародних міжурядових організацій, так і від держав. На сучасному етапі свого розвитку Євросоюз є міждержавним об'єднанням, яке поєднує риси міжнародної міжурядової організації та державоподібного утворення. За своєю юридичною природою право Євросоюзу становить особливу, третю систему права, яка діє поряд з міжнародним та внутрішнім правом. Право Євросоюзу має пріоритет порівняно з внутрішнім правом держав-членів, а деякі його норми наділені прямою дією у внутрішніх правопорядках цих держав. Усе це надає праву Євросоюзу особливого характеру, що відрізняє його як від права міжнародного, так і від права внутрішнього.

Уявляється, однак, що питання про юридичну природу ЄС та його правову систему остаточно вирішить подальший розвиток правового співробітництва держав-членів ЄС.