3.1. КАТОЛИЦЬКА РЕФОРМАЦІЯ

Католицька Церква ніколи не зупинялася у своєму розвитку та прагненні постійного удосконалення. Найяскравіше ці праг­нення виразились у Клюнійській та Григоріанській реформах, католицькій реформації і аджорнаменто.

• ІСПАНСЬКІ ГАБСБУРГИ

Незадовго до завоювання Гранади та початку колонізації Аме­рики відбулась визначна для іспанської та світової історії подія. В 1469 році арагонський король Фердинанд ІІ та кастильська королева Ізабелла І одружились. Їхній шлюб поєднав дві країни, поклавши початок єдиної Іспанії, до якої в 1512 році була при­єднана й Наварра. Іспанія в той час сповнювалась неймовірним запалом: щойно ця країна об’єдналась у величезну імперію, ви­борола повну перемогу над мусульманами, вона почала коло­нізацію нових територій. В 1504 році до Іспанії було приєднане Неаполітанське королівство, тобто Південна Італія, Сицилія та Сардинія. В 1504 році померла королева Ізабелла І, а в 1516 ро­ці король Фердинанд ІІ. Свої корони вони залишили своїй дочці Хуанні І, яка, відповідно, в 1504 році стала королевою Кастилії, а в 1516 році - Арагону. Тим часом, станом на 1493 рік, імпера­тор Священної Римської імперії Максиміліан І об’єднав під своєю владою всю Центральну Європу. В 1477 році Максиміліан одру­жився з герцогинею Марією Бургундською, яка була однією з найбагатших людей свого часу та правила величезним Бургунд­ським герцогством, до складу якого входили сучасні Бургундія, Лотарингія, Ельзас, Фландрія та інші землі. Народжений у 1478 році від шлюбу Марії Бургундської та Максиміліана Габсбурга син Філіп Габсбург у 1482 році успадкував Бургундію, оскільки Марія того року померла. В 1496 році Філіп Габсбург одружився з Хуанною, яка успадкувала від батьків Іспанію, встановивши на іспанському престолі Габсбурзьку династію. В 1506 році Філіп помер. Хуанна, яка безмежно любила Філіпа, не витримала цього удару і збожеволіла. До 1555 року, тобто до своєї смерті, Хуанна провела в монастирі, де отримувала належну опіку. Влада над більшою частиною Європи перейшла до сина Хуанни І та Філіпа імператора Карла V.

Іспанці, яким вдалося за короткий час перетворитися з не­великих і політично нестабільних князівств у світову імперію, розуміли, що своїми успіхами вони, передовсім, завдячують не­похитності своєї католицької віри.

• ПЛОДИ КАТОЛИЦЬКОЇ РЕФОРМАЦІЇ

Католицька реформація мала декілька ключових напрямів: чернецтво, духовність, літургіка і догматика. Оскільки черне­цтво завжди було осередком католицької духовності, то Церк­ва звернула на нього своє особливе значення. Роль чернецтва в Церкві значно посилилось; монахи і монахині почали працюва­ти не тільки в межах монастирів, а розвинули свою діяльність у всіх можливих напрямах. В цей час виникли численні католиць­кі чернечі ордени. В 1524 році був створений, а в 1540 році за­тверджений Орден Театинців, офіційна назва якого Конгрегація регулярних кліриків Божественного Провидіння, засновниками якого були Святий Каетан Тієнський та єпископ Джанпьєтро Ка­рафа, який у 1555 році став Папою Римським під іменем Павла IV. Головними завданнями Ордену стало місіонерство, яке вони активно проводили у Європі, Америці, Персії та Кавказі.

році виник, а в 1528 був затверджений Орден братів менших ка­пуцинів, який відділився від францискан. Орден також займався місіонерством. Особливим центром духовності і аскетизму став жіночий Орден кларис-капуцинок, який сформувався у 1535 ро­ці, і був затверджений у 1538 році. Орден виник як відгалуження Ордену кларис, тобто жіночого крила францискан, засновано­го Святою Кларою Асизькою. В 1530 році виник, а в 1533 році був затверджений Орден регулярних кліриків Святого Павла, який відомий також як Варнавити, оскільки їхнім першим мо­настирем була обитель Святого Варнави в Мілані. Завданням Ордену стала проповідь Євангелія в Європі. Особливо велику роботу проводив Орден у сфері навчання бідних дітей та опіки над сиротами. В 1537 році виник, і в 1571 році був затвердже­ний Орден госпітальєрів Святого Івана Божого, відомий більше як Боніфрати (добрі брати). Завданням цього Ордену стала опі­ка над хворими і немічними. В 1535 році Свята Анджела Мерічі заснувала жіноче згромадження Римський союз Ордену Святої Урсули. Це згромадження присвятило себе вихованню дівчат. Таке завдання Ордену обумовлено долею самої Анджели Мері­чі, яка в ранньому дитинстві осиротіла і зазнала горя сирітства. Ці та численні інші чернечі згромадження, які виникали в епоху католицької реформації, реалізовували загальну програму Ка­толицької Церкви, скеровану на проповідування Слова Божого, допомогу потребуючим, виховання молоді тощо.

Найбільш відомим чернечим згромадженням, яке виникло в період католицької реформації, було Товариство Ісуса або єзуї­ти. Засновником Ордену був Святий Ігнатій Лойола, іспанський дворянин, який став монахом. Лойола та його однодумці в 1534 році створили Товариство Ісуса, яке було затверджене Папою Павлом ІІІ у 1540 році. Єзуїти зуміли збудувати особливий тип чернечого життя, в якому домінувала відданість, покора та жер­товність. Ігнатій Лойола робив особливий наголос на духовності членів свого Ордену. В 1522-1524 роках він написав книгу «Ду­ховні вправи» (Exercitia Spiritualia), яка стала основою єзуїтської духовності.

• ЄЗУЇТИ І ОСВІТА

Єзуїти дбали про освіту, засновували численні навчальні за­клади, та за короткий час стали лідерами освітнього процесу в Європі та світі. Зокрема, в Україні єзуїти відкрили численні навчальні колегії: в 1575 році в Ярославі (сьогодні Польща), в якому навчався Богдан Хмельницький, в 1608 році у Львові та Луцьку, в 1610 році в Кам'янці, в 1620 році в Києві, в 1625 році у Фастові, в 1626 році в Острозі і Перемишлі, в 1630 році у Вінниці, в 1636 році в Переяславі, в 1646 році в Барі, в 1702 році Самборі, в 1712 році в Кременці, в 1716 році у Станіславові (Івано-Фран­ківськ), в 1747 році у Житомирі. Оскільки єзуїти особливо дбали про освіту бідних дітей, вони створювали при колегіях інтерна­ти, в яких могли проживати і навчатися сироти та діти з неза­можних родин. В 1661 році польський король Ян ІІ Казимир пе­ретворив Львівську єзуїтську колегію в університет. В 1812 році російський імператор Олександр І перетворив Полоцьку єзуїт­ську колегію в університет. Так, перші університети на терито­рії України (Львівський) та Білорусі (Полоцький) були створені єзуїтами.

• БАРОКОВІ МІСТИКИ

Поряд із Ігнатієм Лойолою, «Духовні вправи» якого стали взі­рцем містичної літератури епохи католицької реформації, ця епоха дала низку письменників-містиків, твори яких склали скарбницю духовної літератури християнства. Серед них осо­бливе місце зайняли Тереза Авільська (Тереза Ісуса), Іван Хрес­та (Хуан де ла Круз), Франциск Сальський, Філіппо Нері та інші. Зміни в духовності обов’язково відображаються і в мистецтві. Католицька реформація особливо наголошувала на глибокій ду­ховності, внутрішній радості від містичної зустрічі з Богом, красі католицької традиції. Все це виразилось у мистецтві, давши по­чаток новому стилю - бароко, який величчю форм та пишністю конструкцій намагався показати глибину і красу духовності та благочестя. Особливо багато для розвитку і поширення бароко зробили єзуїти, через що його без перебільшення можна назва­ти «єзуїтським стилем». Місіонерська робота єзуїтів у всьому світі спричинила поширення бароко по всюди. Навіть у Китаї з’являлись проблиски бароко. Чернечим орденам католицької реформації вдалося зробити неймовірне - змінити культуру тогочасного суспільства. Католицька Церква прикладала зусил­ля для того, щоби виховати європейця нового покоління, який мав би характеризуватися побожністю, високою моральністю, освіченістю, чемністю, шляхетністю та мужністю. Над цим за­вданням працювали єзуїтські колегії та урсуліанські пансіони, церковні школи і гімназії, врешті втіливши образ новочасного шляхтича, яскраво оспіваного в літературі і живописі.