Українська Католицька Церква

Українці одержали віру від Візантії, і їхня Церква була з самого початку пов'язана з Константинопольським Патріар­хатом. До XIV століття більшість українців опинились під вла­дою католицької Литви.

У 1569 році, коли Литва і Польща об’єдналися в єдину державу, велика частина України відійшла до Польщі. У цей час на українській землі швидко поширювався протестан­тизм, і єзуїти направили свої зусилля на досягнення унії між католиками і православними, щоб протистояти протестант­ському впливу. Незабаром багато православних стали більш схильно ставитися до унії, маючи на увазі поліпшення стано­вища українського духовенства і збереження візантійської традиції в часи активного розповсюдження польського като­лицизму.

Такий розвиток подій завершився Синодом православ­них єпископів у Бресті (1595—1596), що оголосив унію між Римом і Київською метрополією. Прийняття унії викликало жорстокий конфлікт між її прихильниками і противниками. Єпархії західних провінцій Галіції, нині головної опори україн­ських греко-католиків, приєдналися до унії пізніше (у 1692 році Пшемисль, у 1700 році — Львів). До XVIII століття дві третини православних Західної України стали греко-католиками.

Однак у міру посилення контролю православної Росії над Україною унія була поступово подавлена. У 1839 році цар Микола I скасував унію у всіх областях, що знаходилися під управлінням Росії, за винятком Холмської єпархії (на польсь­кій території), яка приєдналася до Російської Православної Церкви в 1875 році. Таким чином, до кінця XIX століття греко- католики в Російській імперії фактично зникли.

Тим не менш, українські католики зберіглися в Галіції, яка в 1772 році опинилася під владою Австрії і наприкінці Першої світової війни відійшла до Польщі.

Радянська адміністрація рішуче прийнялася за ліквідацію Української Католицької Церкви. У квітні 1945 року всі її єпис­копи були арештовані, а в наступному році засуджені до трива­лих термінів ув’язнення в трудових таборах. У березні 1946 року у Львові був скликаний так званий «синод» цієї Церкви, що оголосив про її приєднання до Російської Православної Церк­ви. Ті, хто відмовилися приєднатися, були заарештовані, вклю­чаючи більш ніж 1400 священників і 800 черниць. Голова Церк­ви митрополит Йосиф Сліпий був заключений у в’язницю в Сибірі. Після звільнення в 1963 році його вислали в Рим, де він одержав титул головного українського архієпископа Львова. У 1965 році він став кардиналом, а в 1984 помер.

Неможливо точно сказати, яка була роль Московського патріархату в придушенні католиків на Україні, однак події 1946 отруїли атмосферу відносин українських греко-католи­ків з православними. Усе це вийшло на поверхню, коли в 1980­х роках президентом Михайлом Горбачовим була введена сво­бода віросповідання, що дозволила українським католикам залишити підпілля.

1 грудня 1989 року українським католикам було дозволе­но отримати офіційну реєстрацію. За підтримкою місцевої вла­ди вони поступово повернули у володіння церкви, які колись належали їм. Усе це стало початком католицького відроджен­ня на Україні. Московська патріархія виступила з заявою, що при поверненні окремих церков застосовувалася сила (като­лики це заперечували) і що українські греко-католики поши­рюють свій вплив за рахунок православних. Ситуація усклад­нюється присутністю на Західній Україні Української Авто­кефальної Церкви (див.ІІІ.Н.З Українська Православна Церк­ва — Київський патріархат і Українська Автокефальна Право­славна Церква). До кінця 1990-х років, хоча й не всі майнові розбіжності були вирішені, встановилися більш-менш мирні відносини.

Останнім часом Українська Католицька Церква повер­нулася до нормального церковного життя. 30 березня 1991 року голова Церкви, який знаходився у вигнанні в Римі, кардинал Мирослав Любачивський, переніс свою резиден­цію до Львова. У травні 1992 року, уперше за багато десяти­літь, українські католицькі єпископи з усіх кінців світу зібра­лися у Львові на Синод. У серпні 1992 року останки кардина­ла Йосипа Сліпого були перенесені з Риму до Львова і похо­вані поруч з могилою митрополита Андрія Шептицького. У липні 1993 року на Україні були відкриті 4 нові єпархії: на території Львова, Івано-Франківська й української частини єпархії Пшемисля (Польща). До кінця 1997 року Церква мала 2 363 приходи, 11 єпископів, 1 526 священиків, 590 ченців, 729 черниць і 1 298 семінаристів. У квітні 1996 року був за­снований Києво-Вишгородський Архієпископський Екзар­хат заради пастирського оформлення віруючих у Централь­ній і Східній Україні. Офіційні особи у Львові вважають, що їхня Церква нараховує близько 6 мільйонів віруючих, що про­живають по всій Україні. Відкрито семінарії у Львові, Івано- Франківську, Тернополі і Дрогобичі. У вересні 1994 року була відкрита (закрита радянською владою в 1946 році) Духовна Академія у Львові.

Після відновлення Церкви на Україні почав регулярно збиратися Синод її єпископів. У жовтні 1996 року у Львові пройшов перший Загальний Собор Української Греко-ка- толицької Церкви. Цей собор, на якому були присутні 40 єпископів і по 6 кліриків і 6 мирян від кожної єпархії, буде збиратися щорічно аж до 2000 року. У 1996 році на За­гальному соборі Церкви через хворобу кардинала Любачив- ського адміністратором Української Греко-католицької Це­ркви був призначений один з її вікарних єпископів Любо­мир Гусар.

Чимало українських католиків є й у Польщі. Коли на початку другої світової війни Радянський Союз анексував Галіцію, у Польщі залишалося близько 1,3 мільйона україн­ців. У1946 році нова Польська комуністична влада депор­тувала більшість українців до Радянського Союзу і приду­шила Українську Католицьку Церкву.

Існує велика діаспора українців-католиків, особливо в Канаді, США, Бразилії та Австралії. Головні українські семі­нарії знаходяться у Вашингтоні (округ Колумбія), Стамфорді (штат Коннектикут), Оттаві (Канада), Куритибі (Бразилія). З 1897 року в Римі існує Папський Український Коледж.

Місцезнаходження: Україна, Польща, США, Канада, Бра­зилія, Аргентина, Австралія, Західна Європа Голова: кардинал Мирослав Любачивський (народився у 1914 році, обраний в 1984році, кардинал з 1985 року)

ТИТУЛ: ГОЛОВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АРХИЄПИСКОП ЛЬВОВА РЕЗИДЕНЦІЯ: ЛЬВІВ ( УКРАЇНА )

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 5 182 000

АДРЕСА В ІНТЕРНЕТІ: HTTP://WWW.UGKC.LVIV.UA