1.6. ХАЛДЕЙСЬКА РЕЛІГІЯ УРАРТУ

В районі озера Ван, у витоках рік Тигру і Євфрату, розвинулася давня цивілізація Урарту. Джерела історичного вивчення урартської культури дуже бідні. Основними джерелами є згадки про урартські племена в ассирійських анналах, оскільки Ассирія вела тривалі війни з Урарту.

Основною проблемою вивчення Урарту є визначення етнічного складу населення цієї території. Науковці сходяться на думці, що Урарту населявся різними етнічними групами, які злилися в єдиній культурі. Аналіз урартської мови показав її зв’язок із хурритською мовою, що доводить присутність в урартській культурі хурритських елементів. Видається, що в урартській культурі злилися кочові та осілі народи. Найдавнішим із відомих сьогодні міст-держав урартської культури був Мусасир, розташований на території Західного Азербайджану, тобто області на заході Ірану. Це місто прийнято вважати найдавнішим центром урартської культури. Оскільки урартські державні утворення, як і в багатьох інших давніх культурах, формувалися як невеликі поліси, Мусасир довгий час зберігав незалежне становище. Позаяк урартські міста, розташовуючись на Вірменському нагір'ї, володіли природними багатствами, вони приваблювали завойовників. Найзапеклішим ворогом Урарту була Ассирія. Ассирійський цар Салманасар І у ХІІІ столітті до РХ здійснив декілька військових походів на Урарту, про які наявні згадки в ассирійських текстах. Ціллю цих походів було не приєднання територій Урарту до Ассирії, а лише розграбування місцевого населення. В ассирійських текстах урартців часто іменують народом Наїрі, що свідчить про ототожнення ассирійськими авторами слів «Наїрі» та «Урарту». Ассирійські війни змушували урартські племена об'єднуватися спершу в тимчасові воєнні союзи, а згодом і в тривалі державні утворення. Саме тому ассирійські царі та їхні завоювання можна вважати імпульсом для утворення об'єднаної країни Урарту.

В період боротьби урартців проти Салманасара ІІІ у ІХ столітті до РХ особливо відзначився Цар Арама, який зумів зібрати потужну армію та розпочати процес об'єднання Урарту. Отож, історія єдиної урартської держави починається у ІХ столітті до РХ, а її першим царем став Арама. Державотворчу працю Арами продовжив його наступник Сар- дурі І. Ймовірно, що останнім урартським містом, яке було приєднане до об'єднаного царства, було Мусасир. Його приєднав аж третій цар Урарту Ішпуїні, який також провів релігійну реформу, внаслідок якої утворився об'єднаний урартський пантеон. Му- сасир залишався під владою Урарту до кінця VII століття до РХ, коли ассирійський цар Саргон ІІ розгромив армію урартського царя Руси І та завоював місто. Найбільш інтенсивний культурний розвиток Урарту спостерігався під час правління Ішпуїні (830-810) та його сина Менуа (810-786). В цей час розвивалися архітектура, ремесла, мистецтво, торгівля тощо. Між Урарту та Ассирією тоді тривали мирні відносини, а також спостерігалися культурні впливи Ассирії на Урарту.

Військові протистояння між Ассирією та Урарту загострилися у VIII столітті. Попередньо ассирійський цар Саргон ІІ завоював Мусасир, а в 744 році до РХ на ассирійський трон вступив Тіглат- паласар ІІІ, який відразу ж взявся за реформу війська і відновлення ассирійської гегемонії в Передній Азії. У 735 році Тіглат- паласар ІІІ розбив армію урартського царя Сардурі ІІ в битві під Тушпу. Після поразки Сардурі ІІ на урартський престол вступив Руса І, який взявся за відновлення країни. Ассирійський цар Саргон ІІ, молодший син Тіглатпаласара ІІІ, який скинув із престолу свого брата Салманасара V, почав війну з Русою І. Після того, як Руса І провів невдалий похід проти кіммерійців, Саргон ІІ скористався ослабленням Урарту та почав війну проти нього. В кінці VIII століття до РХ помер Саргон ІІ та Руса І. Після смерті Саргона ІІ в Ассирії почались протистояння з Вавилоном та Мідією, що змусило ассирійців знизити свою військову активність в Урарту.

Після смерті Руси І на урартський престол вступив його син Аргішті ІІ (714-685). За правління цього царя почалась відбудова країни, а конфлікти з Ассирією все частіше вирішувалися шляхом дипломатичних переговорів. Незважаючи на більш- менш мирні відносини Урарту з Ассирією, обидві держави були виснажені довготривалим протистоянням, що ослабило їх перед наступом нових противників. Наприкінці VII та у VI столітті обидві країни зникли з карти світу. Урарту не витримав натиску скіфів та кіммерійців. Останній цар Урарту Руса IV завершив своє правління у 585 році до РХ.

• УРАРТСЬКА ТРІЙЦЯ

Урартська релігія розвивалася за типовими для стародавнього світу принципами. Оскільки урартці первісно не були єдиним народом, а конгломератом різних етнічних груп, до того ж вони утворили численні міста-держави, в кожній із яких формувався свій культ, то вести мову про прадавню урартську релігію недоречно. Кожен поліс мав власну релігію, а його населення по-своєму іменувало Бога. Так у кожному урартському місті сформувалася власна релігія. Лишень у період об’єднання Урарту з’явилася уніфікована урартська релігія, яка включала в себе численних божеств. Урартський пантеон включив у себе не тільки божества тих етнічних груп, із яких склався урартський народ, а й божества сусідніх народів, особливо месопотамських. Формування урартського пантеону було наслідком релігійної реформи царя Ішпуїні. Внаслідок цієї реформи державна урартська релігія, хоч і включила в себе безліч божеств, все ж відзначалася строгою єрархією. Пантеон очолила урартська трійця, тобто три божества Халді, Тейшеба і Шівіні.

> Верховним божеством урартського пантеону став Халді. Необхідно відзначити важливий факт: серед основних божеств урартського пантеону тільки Халді був урартським божеством. Усі інші сягають своїми коріннями до релігій інших народів. Коли, після реформи царя Ішпуїні, Халді почали вважати верховним богом пантеону, то урартці інколи іменували себе народом Халді, або просто халдеями.

Звідси й походить ще одна назва цього народу - халдеї. Під впливом ассирійської релігії Халді набирав властивостей Ашшура. Як і Ашшур вважався ассирійцями Єдиним Богом, який виражається через численні інші божества, так і Халді був не просто верховним богом, а Єдиним, вираженнями якого були всі інші. Це ставлення до Халді підсилювалося відвічною монотеїстичною інтуїцією урартців. Важливою рисою Халді було те, що він не мав сфери свого панування: він не був божеством неба чи землі, сонця чи грози. Він був просто Богом, творцем і володарем усього сущого, Абсолютом. Зустрічаються найрізноманітніші зображення Халді: з бородою і без неї, з крилами і без них, стоячи на леві або бику і без тварин. Після реформи Ішпуїні храми Халді будувалися чи не в усіх містах Урарту. В цих храмах відбувалися богослужіння, які супроводжувалися жертвоприношеннями. Оскільки жертви в Урарту були строго регламентовані, то існував припис складати Халді найбільші жертви - 17 биків та 34 вівці. Біля храмів будувалися вежі, схожі до зікуратів. Халді вважався захисником та опікуном Урарту. У 714 році до РХ ассирійський цар Саргон ІІ завоював місто Му- сасир, яке було центром культу Халді. Ця поразка завдала нищівного ідеологічного удару культу Халді. Урартці розчарувалися, оскільки Халді їх не захистив. Поступово культ Халді почав вщухати. Халдейська релігія вплинула на релігійні уявлення давніх вірмен. Зокрема у дохристиянських вірмен популярним був культ Мгера або Мігра, який сформувався, включаючи в себе релігійні уявлення про іранського Мітру та урартського Халді. Неподалік від озера Ван в сучасній Туреччині знаходиться святилище Мгера, якого називають «Ворота Мгера», встановлений урартським царем Ішпуїні в честь Халді. Досі у вірменській мові збереглися численні слова, корінь яких складає ім'я Мгер.

> Ще одним важливим божеством в урартському пантеоні був Тейшеба, який вважався опікуном грому і війни. Культ цього бога сформувався не в урартському, а в ассирійському пантеоні під іменем Адад.

В ассирійському пантеоні Адад опікувався бурею, вітром, блискавкою, громом і дощем, а також плідними силами природи. Зрештою, саме слово «адад» в аккадській мові означає «гроза». Культ Тейшеби також пов’язаний із хурритським богом Тешшубом. Культ Тешшуба був поширений також в Малій Азії: у хаттів його називали Тару, а хетти і лівійці - Тархуном. Тому й не дивно, що культ Тейшеба увійшов до урартського пантеону. Центром культу Тейшеби стало місто Тейшебаїні, засноване царем Русою ІІ.

- Третім богом «урартської трійці» був Шівіні - бог Сонця. Як і Тейшеба, Шівіні перейшов до урартського пантеону з ассирійської релігії; він був адаптацією месопотамського бога Сонця Шамаша. Навіть графічний символ, яким позначували Шамаша і Шівіні, був однаковий. Центральним місцем поклоніння Шівіні, найбільш вірогідно, було місто Тушпа, яке в певний час було столицею Урарту. В урартському пантеоні зустрічається ще десятки інших божеств. Всі вони, окрім Халді, хоч і були локальними божествами різних місцевостей, все ж мають свої аналоги в сусідніх культурах.

Отже, урартська культура сформувалася у витоках рік Тигр і Євфрат. Як і більшість давніх народів, урартці організували малі міста-держави, кожна з яких мала власні культурні та релігійні особливості. Оскільки урартські міста були об’єктом постійних нападів ассирійських військ, урартці були змушеними об’єднуватися. В результаті утворилася потужна держава із власною культурною самобутністю. Урартська релігія ввібрала в себе впливи сусідніх народів, зокрема месопотамських, однак виключне становище зберіг автохтонний урартський бог Халді, від якого походить інша назва урартців - халдеї. Як і в ассирійців Ашшур сприймався за Абсолют, а всі інші божества - лишень його вираженнями, так і в урартців, під впливом ассирійців, Халді сприймався за Абсолют, а інші божества - за його атрибути.

<< | >>

↑

Источник: Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том другий. - Жовква: Місіонер,2019. - 608 с.. 2019

Еще по теме 1.6. ХАЛДЕЙСЬКА РЕЛІГІЯ УРАРТУ:

- История религий -

- Антропология - Безопасность жизнедеятельности - Биология - Бухгалтерский учет - География - Деловое общение - Журналистика и СМИ - Информатика, вычислительная техника и управление - История - Конфликтология - Медицина - Науки о земле - Политология - Право ЕС - Право РФ - Право України - Психология - Религиоведение - Технические науки - Физика - Филология - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Юриспруденция и право -