<<
>>

11.5. КУЛЬТ

Мусульмани користуються місячним календарем, який ніяк не узгоджується з сонячним циклом. Місяць починається з но­чі, коли на небі можна побачити молодий Місяць. Оскільки цикл усіх фаз Місяця триває 29,53 доби, то місяці складаються з 29 або 30 діб.

Якщо один місяць триває 29 діб, а наступний 30 діб, то такий розподіл вирівнював би місяці, якщо б усі фази Міся­ця тривали 29,5 діб. Оскільки залишається ще 0,03 доби, то для узгодження цього часу мусульманський календар передбачає високосні роки, тобто роки, в яких до останнього місяця дода­ється один день. За арабською традицією з кожних тридцяти років одинадцять є високосними, а за турецькою - з кожних восьми років три є високосними. Так мусульманський рік три­ває 354 доби, а високосний - 355. Через те, що мусульманський рік значно коротший від сонячного циклу, то дати мусульман­ського календаря щороку зміщуються щодо григоріанського календаря. Наприклад, мусульманський Новий рік у 2013 ро­ці випав 5 листопада, а у 2019 - першого вересня. Ті дати, які одного року випадають влітку, через кілька десятиліть припа­дуть взимку. Оскільки мусульманський рік коротший за хрис­тиянський, то різниця між роками у 622 роки існувала тільки на початку запровадження мусульманського календаря. Ця різ­ниця з кожним роком стає меншою. Початок мусульманського літочислення ведеться від 622 року, коли Мугаммед із групою мусульман переселився з Мекки в Медину. Цю подію називають Гіджрою, тому й мусульманський календар прийнято називати «календарем Гіджри». Мусульманський рік складається з таких місяців: мугаррам (fc-j?), сафар (^^-J), рабіу ль- авваль (IJbJ JM-^t), рабіу с-сані ('J'cJ J^-^t), джумада аль-уля се^), джумада аль-агіра (lJl£J раджаб (j^), шабан

(^t-^lj), рамадан (j?^lj), шавваль (^j'lJ), зуль-када (lJ-St-jS 3j), зуль-гіджа (/Jccs ^)-

• СВЯЩЕННІ ДНІ

Мусульманськии календар багатии на різноманітні свята і пам'ятні дні.

Наибільшими серед них є два свята, які підпадають під категорію ідайн (ц;·^). Слово «ідайн» означає «свято». Ними є Ураза-байрам і Курбан-байрам. Фактично, святами є тільки ці два дні. Всі інші релігіино значимі дні є тільки днями пам'яті.

> Свято, яке араби називають Ід аль-Фітр, а тюрки - Ураза-бай­рам, відзначається в перші три дні місяця шаваль, тобто від­разу ж після закінчення посту в місяці рамадан. Вважається, що саме в ті дні Аллаг дав Пророку Мугаммеду Коран. В ме­четях відбуваються спеціальні молитви, збирається закьят (обов'язкові пожертви), родини збираються за святковими столами. В ці дні Аллаг визначає долю людей на весь наступ­ний рік.

> Інше важливе свято, яке араби називають Ід аль-Адга, а тюр­ки - Кубран-байрам, - це свято завершення гаджу, яке відзна­чається десятого дня місяця зуль-гіджа. Його святкування пригадують жертву Ібрагіма.

> Першого числа місяця мугаррам мусульмани святкують Но­вий рік. Як і в багатьох древніх релігіях, це свято має важливе релігійне значення. Мусульмани перейняли його святкування від арабського домусульманського культу.

> Десятого числа місяця мугаррам мусульмани святкують свя­то Ашури. Це свято араби відзначали й у домусульманський період, зберігаючи в цей день піст. Мусульмани вважають, що в цей день Аллаг створив небо і землю. В той же день Ковчег Ноя причалив до суходолу, а Муса (Мойсей) з ізраїльтянами врятувався від фараона. В сунітів у цей день рекомендований піст, але не обов'язковий. Шиїти відзначають цей день також як жалобу за своїми мучениками, оскільки вважають, що в цей був убитий Хусейн ібн-Алі. Тому шиїти в день Ашури дотриму­ються обов'язкового посту і організовують траурні процесії.

> Дванадцятого числа місяця рабі аль-авваль мусульмани свят­кують Мавлід ан-Набі (День народження Пророка). Вважаєть­ся, що саме в цей день народився Мугаммед. Оскільки це свято почали святкувати аж три століття після початку поширення ісламу, точну дату народження Мугаммеда встановити було вже неможливо. Тому день його народження почали свят­кувати в день його смерті.

Поєднання радості народження та смутку смерті в одному дні наклало на це свято свій від­биток. Сьогодні серед мусульманських богословів ведеться жвава дискусія на тему, чи потрібно святкувати Мавлід. Одні богослови схиляються до святкування з огляду на авторитет Пророка Мугаммеда. Інші вважають це свято недопустимим, бо про нього нічого не сказано в Корані, а Мавлід вважають наслідком впливів інших релігій, зокрема християнства, де Різдво Христове є центральним святом.

> Аналогічна дискусія точиться з приводу доречності святкуван­ня свята Лейлят аль-Раґаїб (Ніч Дарів), яке відзначається в ніч перед першою п'ятницею місяця раджаб. В цей день мусуль­мани згадують одруження батьків Мугаммеда і його зачаття.

> Важливим святом, яке не викликає дискусій, є Ісра і Мірадж. Це свято відзначається в ніч 27 раджаба. Ісра - це дивовиж­не нічне перенесення Пророка Мугаммеда з Мекки до Єруса­лиму; Мірадж - це піднесення Мугаммеда до небес, де він зу­стрівся з Аллагом. Мусульмани всього світу збираються в цю ніч в мечеті на молитву і пригадування цієї знаменної події.

> В ніч 27 рамадана мусульмани святкують Лейлят аль-Кадра (Ніч Могутності). Вважається, що саме в ту ніч, молячись у пе­чері, Мугаммед отримав від Джабраїла перші сури Корану.

> Ще два популярні серед мусульман свята пов'язані з гаджем. День Арафат - це день, коли учасники гаджу підходять для стояння до гори Арафат, на якій зустрілися Адам і Єва після вигнання з Раю.

> Ат-Таршик - це дні, коли паломники спускаються до долини Міна. Відзначення цих свят духовно поєднує всіх мусульман з учасниками гаджу. Окрім цих свят, мусульмани відзначають та­кож дні пам'яті про події з життя Мугаммеда і перших мусуль­ман, наприклад, Гіджра - переселення Пророка з Мекки в Ме­дину, переселення групи мусульман з Мекки в Етіопію, капіту­ляція Мекки та інші. Шиїти додають до списку свят низку своїх жалобних днів, пов'язаних із мучеництвом шиїтських святих.

• МЕЧЕТЬ

Для здійснення культу іслам не передбачає храмів, оскільки в мусульманському благочесті відсутня регулярна жертва.

Жерт­воприношення відбувається тільки в Мецці під час гаджу. Поза цим мусульманська духовність ґрунтується на молитві і читанні Корану. За умови відсутності жертви, храми не потрібні. Схожа традиція склалася в юдаїзмі, в якому, після зруйнування Єруса­лимського Храму, культ зосередився на читанні Тори і молитві. Відповідно, юдеям потрібні тільки приміщення, де б вони мог­ли збиратися для молитви, а не храми, в яких можна складати жертви. Центрами мусульманського культу стали мечеті, де умма збирається для спільного читання Корану і молитви. Але мечеть - це не храм. Мечеті мусульмани використовують для найрізноманітніших потреб: в них розташовуються релігійні школи, а колись там знаходилися й загальноосвітні школи, тут спільнота збирається для вирішення господарських, політичних і військових справ, в мечеті відбуваються різні заходи і святку­вання. Кожна община намагається збудувати власну мечеть та якомога красивіше її оздобити. Однак існують мечеті, які стали духовними символами всіх мусульман, і які притягують палом­ників з усього світу.

Мечеті поділяють за призначенням.

> Найменшими з них є квартальні мечеті, розміщені в різних кварталах мусульманських міст і призначені для щоденної п’ятиразової молитви.

> Більшими і важливішими вважаються соборні або п'ятничні мечеті, в яких община збирається у п’ятниці для спільної мо­литви.

> Найвищий рівень займають центральні столичні мечеті - ка- біре.

Мечеті можуть мати найрізноманітніші архітектурні стилі, проте їхня структура завжди однакова. Мечеть займає просторе приміщення, в якому умма збирається на молитву. Посередині стіни, повернутої в сторону кіби, тобто в напрямку Мекки, роз­міщується міграб - ніша, на кшталт святилища християнських храмів. Міграб - це місце, де під час молитви стоїть імам, оскіль­ки він повинен стояти перед общиною. В соборних мечетях, по­ряд із міграбом, розташовується мінбар - кафедра для проповід­ника. Поряд із мечеттю будують один або декілька мінаретів. Мінарет - це вежа, з якої муедзин закликає мусульман до намазу.

> Найбільшою мечеттю світу і найважливішою святинею му­сульман є Заповідна Мечеть (Аль-Масджид Аль-Харам) в Мец­ці. До неї щороку з’їжджаються мільйони мусульман на гадж. Мечеть збудована у 638 році. Після будівництва вона неодно­разово перебудовувалася. Остання реконструкція проводила­ся за рішенням короля Саудівської Аравії Абдалли ібн-Абдель Азіза аль-Сауда. Сьогодні вона займає площу 400 км2 і вміщає в собі 1,12 мільйона чоловік. Разом із прилеглими територія­ми мечеть може вмістити 2,5 мільйона чоловік. У середині мечеті знаходиться найбільша святиня мусульман - Кааба. Слово «кааба» означає «куб». Це будівля висотою приблизно 15 метрів та основою 12х10 метрів. За легендою, Кааба була споруджена Адамом, а згодом її відбудували Ібрагім (Авраам) та Ізмаїл. В південно-східний кут Кааби на висоті 1,5 метра вмонтований Чорний Камінь. Вважається, що цей камінь да­рований Адаму Аллагом в Раю, і первісно він був білим. Однак через гріхи людства камінь почорнів. Його видима площа ста­новить приблизно 16,5х20 сантиметрів.

> Другою за розмірами і важливістю є Мечеть Пророка в Ме­дині, збудована у 622 році. На її території знаходиться гріб Мугаммеда і видатних мусульманських діячів. Мечеть вміщає 600 тисяч чоловік; її площа займає 400,5 км2, а висота мінаре­тів сягає 105 м.

> Третьою за важливістю є Мечеть аль-Аска або Мечеть Ома­ра, збудована Праведним Халіфом Омаром на Храмовій горі в Єрусалимі. Спершу це було невелике молитовне приміщення, яке згодом розбудували. Втім і сьогодні ця мечеть не входить до числа найбільших у світі. На цьому місці Пророк Мугаммед був узятий до неба, де зустрівся з Аллагом.

• ІНДИВІДУАЛЬНІ ОБРЯДИ

Окрім обрядів усієї умми, які закладені в п'яти стовпах ісламу, мусульмани, як і представники будь-якої іншої релігії, практи­кують індивідуальні ритуали, тобто обряди, які зосереджені на освяченні приватного життя віруючого.

> Першим обрядом, у якому бере участь мусульманин, є гітан або суннат, тобто обрізання. Цей обряд практикується в ба­гатьох культурах і релігіях.

Араби-язичники в більшості прак­тикували обрізання і до зародження ісламу. Цей звичай зали­шився в ісламі і після Мугаммеда, хоч і не відіграє централь­ну ритуальну роль. Якщо, наприклад, в юдаїзмі обрізання є знаком союзу Бога з його народом, і тому цей обряд є знаком прийняття юдаїзму, то в ісламі обрізання не є ключовим. Його дотримуються радше як традиції. З одного боку, обрізання не дає права вступу в умму, а з іншого боку, є й необрізані му­сульмани. Наприклад, коли іслам приймає дорослий чоловік, то він не мусить обрізуватися. Суннат ґрунтується на гадісах, а не на Корані. Сам Мугаммед, за легендою, не обрізувався, оскільки народився без крайньої плоті. Але своїх онуків він обрізав, коли їм виповнилося сім днів після народження. Му­гаммед стверджував, що Ібрагім обрізувався, коли йому було вісімдесят років. Сьогодні мусульманські богослови не мають єдиної позиції щодо обрізання. Одні стверджують, що воно обов’язкове для мусульманина, а інші - що воно тільки бажа­не. Члени секти коранітів (однієї з конфесій ісламу) відмов­ляються від обрізання, обґрунтовуючи своє рішення тим, що воно не згадується в Корані, натомість в Корані присутня за­борона вносити зміни у своє тіло. Особливим богословським і практичним питанням є обрізання жінок. Ця практика ви­кликає найрізноманітніші погляди. Більшість сунітських маз- габів трактують жіноче обрізання як допустиме, але не як обов’язкове. Однак шафіїтський мазгаб приписує жіноче об­різання як обов’язкове.

- Важливим моментом життя є нікаг - шлюб. Одружен­ня в ісламі впорядковується дуже строгими правилами. Іслам допускає полігамні шлюби і розлучення. Одружитися можуть чоловіки і жінки, які осягнули повноліття, однак час повно­ліття в різних традиціях визначається по-різному. Більшість мусульманських правників вважають, що поява менструації у дівчат і полюції у хлопців є достатньою підставою для ви­знання їхнього повноліття і права на шлюб. Однак сьогодні мусульманські богослови все частіше рекомендують не поспі­шати з одруженням. Мусульманин не може одружитися з жін­кою, яка підпадає під категорію маграм (мама, годувальниця, бабця, дочка, онука, рідна або молочна сестра, дочка брата або сестри, сестра матері або батька, мати або бабця дружини, падчерка, мачуха, дружина сина). Однак існують і такі катего­рії жінок, які можуть втратити статус маграм, і тоді чоловік може з ними одружитися. До них належать сестра дружини, тітка дружини, племінниця дружини. Вони перестають сприи- матися як маграм, коли мусульманин розлучається зі своєю дружиною, яка є родичкою цих жінок, або ж вона помирає. Нікаг складається з кількох етапів. Спершу чоловік повинен запропонувати одруження і отримати згоду. Якщо наречена ще незаймана, тоді таку згоду повинен дати її батько, брат або опікун. Якщо вона розлучена або вдова, тоді згоду пови­нна дати вона сама. Під час пропозиції потрібно обговорити умови магра, тобто суми, яку чоловік зобов’язується виділи­ти маибутніи дружині. Маино, яке дружина отримує у формі магра, залишається її власністю впродовж сімеиного життя, а також після смерті чоловіка, чи після розлучення, якщо воно відбувається з ініціативи або вини чоловіка. Магр - це не ка­лим, тобто викуп за наречену, яку чоловік сплачує її сім’ї. Ка­лим не є мусульманською традицією. Він сформувався серед тюркських народів доісламського часу. Більшість мусульман не практикують калим. Натомість магр є обов’язковою пере­думовою одруження. Після узгодження всіх деталеи і укла­дення шлюбної угоди (сіґа), наречена передається в дім на­реченого. Відразу ж після передачі нареченої в дім чоловіка, відбувається шлюбна церемонія. Після церемонії одруження відбувається перша шлюбна ніч. Іслам строго регулює статеві відносини чоловіка і жінки. Перша шлюбна ніч повинна по­чинатися зі спільної молитви, а чоловік зобов’язується бути максимально ніжним та уважним. Ісламське законодавство забороняє виставляти на загальнии показ докази дівоцтва нареченої (зазвичаи простирадло, заплямлене кров’ю). Од­нак цеи звичаи, якии немає нічого спільного з ісламом і заро­дився в деяких народів до прииняття ісламу, подекуди все ще зберігся, всупереч заборонам шаріату. Мусульманське право дозволяє полігамію: чоловікам дозволено мати до чотирьох дружин, але таким правом сьогодні користуються небагато мусульман. Жінки можуть одружуватися тільки з мусульма­нами, а чоловікам дозволено (хоч і не заохочуються) одружу­ватися також із християнками і юдеиками. Мусульманину за­боронено одружуватися з язичницями чи атеїстками.

- Останнім обрядом, у якому людина бере участь, є похорон - джаназа. Усі його моменти строго приписані мусульманським правом. Коли помирає мусульманин, він повинен у момент своєї смерті прочитати шагаду, а якщо він не може це зроби­ти сам, тоді шагаду йому потрібно прочитати на вухо. В мо­мент смерті мусульманин повинен читати або слухати 36-ту суру Корану. Коли мусульманин помер, його близький родич, або найнятий працівник, повинен обмити його тіло. Після об­мивання тіла його покривають кількома покривалами будь- якого кольору, тільки не блакитного. Опісля покійника кла­дуть на носилки, над його тілом читають похоронну молитву і несуть до гробу. Покійника потрібно похоронити якомога швидше. Якщо покійник помер зранку, то його необхідно по­хоронити в той сам день; якщо ж він помер ввечері або вно­чі, тоді його хоронять якнайшвидше наступного дня. Якщо в середовищі мусульман помирає немусульманин, тоді над ним не читають молитов, бо мусульманам заборонено молитися за невірних, але його хоронять. Якщо шагід помирає на полі бою, його не переодягають і не читають молитов, оскільки му­сульмани вірять, що шагід уже прийнятий до Раю таким, яким він помер.

<< | >>
Источник: Шепетяк Олег Михайлович. Історія релігій. Том другий. - Жовква: Місіонер,2019. - 608 с.. 2019

Еще по теме 11.5. КУЛЬТ:

  1. Буддійський культ
  2. Культ Мітри
  3. Зороастрійський культ
  4. Культ особистості як антипод політичного лідерства
  5. Розбудова християнського культу
  6. 7.3. КУЛЬТ І РЕЛІГІЙНІ ПРАКТИКИ ЕТРУСКІВ
  7. Релігійний культ у Дворіччі
  8. Християнський культ
  9. Синтоїстський культ
  10. Індуїстський культ
  11. Брахманістський культ
  12. 1.3. МЕСОПОТАМСЬКІ КУЛЬТ І АСТРОЛОГІЯ
  13. 2.3. КУЛЬТ ЄГИПЕТСЬКОЇ РЕЛІГІЇ
  14. Релігійний культ стародавніх греків