Індуїстський культ

Вішнуїзм і шиваїзм мають практично спільний культ, від­мінності лише в тому, якому богові йде поклоніння. Звідси - особливості магічних і молитовних формул. Звідси і різниця у фетишах, ідолах, зображеннях богів.

чають антагонізми між вішнуїстами і шиваїстами, участь у ку­льтових церемоніях у них буває спільною.

У Ведах розроблені вимоги до мирського життя індуса від народження і до смерті. На будь-який випадок життя є свій обряд, і він має бути виконаний точно. Саме ці обряди, цере­монії та ритуали роблять людину індусом. Саме вони об’єдна­ли всі народи Індії, які перебувають під впливом індуїзму, в одну індійську цивілізацію.

Індуїстські положення про виявлення в кожному божестві сутності вищого божества давали можливість без ускладнень вирішити проблему ставлення до культів численних місцевих богів.

Усі місцеві релігії Індії утворились на основі найстаро-дав- ніших племенних релігій. При поширенні ведичної релігії, а по­тім брахманізму вони не були знищені і не зникли самі по собі, а природно включилися в культи, що набрали над ними зверх­ності. Навіть буддизм не зміг їх уникнути, тим більше їх асимі­лював індуїзм. Ось тому в індуїзмі і виникла множинність куль­тів, яка навіть іноді буває приводом відомих нам тверджень, що індуїзм сам по собі - просто комплекс різних релігії.

У кожній місцевій общині індусів існує своя система ані­містичних уявлень: духи живуть всюди навколо селища лю­дей, вони активно втручаються в життя своїх живих родичів, є духи-покровителі, є - лиховісні. Здебільшого вони жіночого роду; чоловічі божества - це їхні супутники. Багато з них ма­ють власні імена і розрізняються за родом діяльності: напри­клад, богиня холери, богиня віспи, богиня гончарів, богиня ковалів тощо.

Вигляд цих богів здебільшого умовний. Це каміння, гор­би, озера, але є й кам’яні чи глиняні ідоли.

У місцевих храмах звичайно відбуваються родинні обря­ди, пов'язані з народженням, укладенням шлюбу і похован­ням. У них звичайно бере участь велика кількість людей, щед­ро оплачуються різні магічні церемонії і жерці.

Як уже говорилося, поглиблення вчення про сансару в індуїзмі тривало весь час. Віками не змінювалось уявлення про те, що перевтілення душі померлого залежить від дотримання ними дхарми, карма визначає долю душі, яка перевтілюється, і зливається Атман з Абсолютом. Великого значення надава­лось поховальним обрядам, зокрема спалюванню трупа на бе­резі священної річки Ганг, куди потім кидають попіл від похо­вального вогнища.

Індуїзм - політеїстичний. І ця його риса особливо яскра­во виражається в індуїстському культі. Майже кожен індуїст­ський храм має пріоритетне божество, свою систему церемо­ній і богослужінь, присвячених саме цьому божеству. І це зо­всім не виключає поклоніння в цьому ж храмі іншим богам. Немає гори, скелі, річки, печери, незвичного дерева, які не мали б свого власного місцевого духа, немає найменшого села, яке не мало б свого особливого покровителя грамадевату, який навіть походячи з великого пантеону, має для місцевих вірую­чих особливі якості, невідомі іншим віруючим, - зауважує ві­домий знавець релігії Індії А. Барт.

Завершуючи обрядову характеристику індуїзму, зверне­мо увагу на обрядові норми, які викликають негативні явища в суспільстві.

Йдеться, по-перше, про ранні шлюби, коли дівчинка стає жінкою у 8-9 років, а звідси - фізіологічно небезпечне раннє материнство. По-друге, індуїзм забороняє повторний обряд шлюбу вдовам, що прирікало на довічну безшлюбність чима­ло жінок.

Для поклоніння індуїстським богам вищого рангу спору­джено великі храми з величною архітектурою, деякі з них є витвором мистецтва. Обов'язковим атрибутом храмів є ску­льптури Вішни, Шиви, Калі, Крішни, вони пишно обставлені й обслуговуються відповідною кількістю жерців та інших слу­жителів.

Існує два загальноіндуїстські щорічні свята: веснхолі й осе- нідівалі. Всі інші свята встановлені на честь окремих богів, у кожній місцевості своє. Свята індусів складаються з урочистих церемоній і жертвоприношень. Діють ці храми і в буденні дні. Жерці, що чергують у них, задовольняють релігійні потреби як прихожан, так і прочан, а останніх завжди чимало. Прочанство становить для віруючих цілу подію в житті, оскільки це пов'яза­не з тривалою мандрівкою і щедрим пожертвуванням.

Під терміном “індуїзм” раніше розуміли все нехристиян- ське і немусульманське в Індії. Потім цей термін уточнили: індуїзм стали розглядати як релігійний комплекс, а також пев­ну соціальну структуру і духовну культуру, що виростає на цьому комплексі. Самі прихильники цієї релігії називають її “хінцу-дхарма”, розуміючи під дхармою не просто релігію, а закон, обов'язок у найширшому розумінні цього слова. Кори­стуючись сучасною термінологією, можна сказати, що в тако­му аспекті індуїзм - це певний спосіб життя. Ми будемо кори­стуватися терміном “індуїзм” для означення специфічної на­ціональної релігії з глибокою національною традицією, яка поширена в Індії. Прибічники індуїзму називаються індуса­ми, цей термін слід відрізняти від терміна “індієць”, який озна­чає певну національність. Проте фактично майже кожний інді­єць є індусом.

Історія індуїзму починається десь у другій половині ІІ-го тис. до н.е. і триває в наш час. Майже три з половиною тисячо­ліття індуїзм відігравав позитивну роль у розвитку і збереженні національної духовної культури. Через міграції населення, вій­ни, іноземне панування, внутрішні чвари, філософські і релі­гійні пошуки індуїзм проніс і зберіг індійський національний менталітет. У цьому його незаперечна заслуга.

Наявність в індуїзмі численних течій і напрямів, його ре­лігійна розмаїтість полегшує його контактування з іншими релігіями. Він відкритий для всіх релігій, індуїст може моли­тися в будь-якому храмі разом з віруючим іншої релігії і щиро вклонятися його богам.

Лише об’єктивний історичний аналіз може дати повну картину боротьби прогресивних і реакційних сторін індуїзму.

Другою незаперечною якістю індуїзму є його широкий ду­ховний діапазон. Він зачепив і намагався осмислити найширше коло духовних проблем, проблем ставлення людей одне до одно­го, до суспільства, природи і Бога. Він заклав традиції філософсь­кої думки Індії, глибоко вплинув на мислення індійців, зробив вагомий внесок у розвиток філософської культури людства.

М. Ганді вважав індуїзм пошуками “істини в собі” без на­сильницького перетворення світу. Вихідним принципом фі­лософської концепції Ганді є ідея божественної реальності, яка ототожнюється з істиною.

Беттані, англійський історик релігій Сходу, дуже влучно характеризував індуїзм, коли назвав його всеохоплюючою ре­лігією. Він вважає, що термін індуїзм не означає ні віри, ні раси, ні церкви, ні народу. В нього входять і послідовники ведійсь­кої філософії, високородні брахмани, представники нижчих каст, що вклоняються різним богам індуського пантеону, напі- вварварські (за його виразом) аборигени, що не знають інду­ської міфології і поклоняються під час хвороби чи якої небез­пеки будь-якому каменю.