Запізнившись якось на 10 хвилин на лекцію до вечірників, викладач мав можливість спостерігати таку картину: один з найбільш нетерплячих студен­тів, зібравши зошити, попрямував до виходу з ауди­торії, але раптом повернувся і сів на своє місце.

Здо­ровий глузд і певний студентський досвід підказали йому єдино розумний у цій ситуації спосіб поведін­ки: краще відсидіти лекцію, ніж втекти і потрапити у чорний список викладача! «Думка, розум, духов­ність, - подумав викладач, - зумовили його дію». Отже, вони первинні? Як же бути з основним прин­ципом матеріалістичного розуміння історії? Може, відкинути його взагалі, адже чи не на кожному кроці наша свідомість визначає наші дії. Дії створюють предметність; вона ж є фундаментом буття. Отже, свідомість визначає буття, а не навпаки! Чи, може, тут щось не так? У чому полягає велич і сила сус­пільної свідомості, своєрідного духу людини, яку роль відіграють ідеї у житті суспільства?