Країни з виходом до Балтійського моря

Польща домінує у північно-західному куті Східної Європи. Розташована у Північноєвропейській ни­зовині, Польша традиційно була аграрною краї­ною, але за комуністичного періоду найбільша індустріалізація здійснювалася на півдні.

Найкраще розвинене сільське господарство Польщі розміщене на півдні, де є інтенсивне фер­мерство, а провідною культурою є пшениця. У Центральній Польщі неродючі та часто щебенисті грунти, які формувалися на покладах льодовико­вого походження, придатні для жита і картоплі; далі північніше балтійська окраїна має такі бідні грунти, що після культивації годяться лише під па­совища. Фермерство у Польщі дуже постраждало за комуністичний період. Тоді колективізували усі приватні господарства, але без таких інвестицій, які робилися у державні підприємства. Це створи­ло значний економіко-географічний дисбаланс, тому сьогодні у польському сільському госпо­дарстві багато проблем. Фермери далі працюють зі знаряддям та обладнанням, які у будь-якій за­хідноєвропейській країні були б поміщені в істо­ричний музей.

Історична столиця і провідне місто — Варша­ва — розміщене у верхів’ї навігації на річці Вісла у продуктивному сільськогосподарському запліччі. Як свідчить рисунок 1-23, Варшава лежить у центрі радіальної мережі транспортних шляхів, які сягають усіх частин країни. Вода, залізниця і авто­магістралі з’єднують столицю з портом Гданськ на узбережжі Балтійського моря. Порт і комерційний центр Щецін є виходом до Балтики для північного заходу країни.

У процесі будівництва демократично і еко­номічно здорової держави 38,6 млн поляків мають декілька переваг.

РИСУНОК 1-23

Литва (населення 3,7 млн осіб) межує з Поль­щею на півночі, де російський анклав Калінінград розз’єднує обох уздовж Балтійського узбережжя (рис. 1-23). Велике князівство Литовське колись панувало у Східній Європі від Балтійського до Чор­ного моря. Ця велика імперія пізніше була змен­шена вторгненням росіян, німців і поляків. Радянсь­кий Союз анексував Литву у 1940 р., а в 1945 р. на Потсдамській конференції наприкінці Другої світової війни гегемонія Москви була підтвердже­на: південно-західний кут із центром у Кенігсберзі повністю віддали Москві (див. вставку «Калінінград: Росія на Балтиці»), Це залишило Литву лише з 50 милями (80 км) узбережжя і без реального виходу в море: невеликий порт Клайпеда не був навіть з’єднаний залізницею з внутрішньою частиною країни. Як радянська «республіка», Литва була зорієнтована у бік Москви, а не до Балтійського моря і далі. Тому столиця Вільнюс розташована біля білоруського кордону, а не на узбережжі.

З незалежністю у 1991 р. настав важкий перехідний період, що загострив відносини з Росією, але на переломі тисячоліть Росія знову стала провідним торговельним партнером Литви,

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

«Неспокійна історія і процвітаюче ми­нуле зустрілися у культурному ланд­шафті польського порту Ґдиня і старо­го ганзейського міста Ґданська, що поблизу. Незважаючи на великі руй­нування военного часу, значна части­на старої архітектури збереглося, і ми знайшли реставровану дорогу через ці міста-двійники.

забезпечуючи паливо, купуючи текстиль і сільсь­когосподарську продукцію. Суперечності щодо кордонів з Росією було врегульовано угодою 1997 р., і Литва надалі має козирну карту: назем­ний доступ до російського ексклаву Калінінграда. Зв'язки з Польшею так само зміцнилися нап­рикінці 1990-х років. На Гельсінському самміті у 1999 р. Литву запросили для попереднього обгово­рення з Європейською Комісією щодо перспек­тивного членства в ЄС.

Латвія — найпівнічніша держава Східної Євро­пи — налічує всього 2,4 млн мешканців, з яких третина — росіяни, що є результатом тривалої ра­дянської окупації (1940—1991 рр.). Латиші станов­лять лише 54 % населення, і латвійська влада усклад­нила росіянам отримання латвійського громадян­ства. Це погіршило стосунки між Москвою і Ри­гою, поки ця політика не була послаблена у 1999 р.

Економічні проблеми також надокучають Латвії. Без значних ресурсів, крім малородючих земель і лісів. Латвія була індустріалізована Радянським Союзом для виробництва таких спеціалізованих товарів, як телевізори, рефрижератори і трамваї; те­пер латвійський уряд намагається продати ці за­старілі підприємства приватним компаніям. У ви­робництві безліч проблем, але Латвія має декілька варіантів вибору. Однією з козирних карт є наф­топровід із Росії до порту Вснтспілс — як великий північний шлях для експорту російської нафти. Столиця Рига також стала банківським центром для росіян, котрі шукають безпечного сховку своїм грошам. Усе не знову посилило російський вплив і принесло з собою організовану злочинність. Хоча Латвія перебуває на стадії попередніх домовленос­тей з Європейською Комісією. її перспективи ЩО­ДО членства залишаються віддаленими.

Як видно з рисунка 1-23, Білорусь межує з усіма трьома державами цього субрегіону, але не має морського узбережжя. З центром у столиці й найбільшому місті Мінську, Білорусь має 9,9 млн жителів, із яких 80 % є білорусами. На відміну від поляків білоруси належать до східних слов’ян. Ли­ше 13 % населення держави — росіяни.

Під час Другої світової війни німецька армія заподіяла жахливі руйнування у Білорусі, знищив­ши чверть усього населення. У повоєнний період Білорусь була одним із найлояльніших сателітів Москви. Її економіка загалом завжди була слабка, а ресурсова база обмежена торфом (на паливо), калійною сіллю (для мінеральних добрив) і деякою кількістю нафти. У Радянському Союзі Білорусь була значним машинобудівним центром, а Мінськ — великим промисловим містом, де виробляли трактори, вантажівки і верстати.

Відносне розміщення Білорусі може бути най­більш активним фактором її розвитку. Нафто­провід «Дружба» і газопровід «Північне сяйво» проходять крізь країну до інших частин Східної Європи. Білоруська територія віддалена на 105 км від калінінградського ексклаву Росії, створюючи можливість коридору від Москви до цього вікна у порівняно теплу Балтику. Останнім часом лідери Білорусі тиснуть на Москву з метою тіснішого об'єднання, навіть формального союзу між нею і Мінськом. Маючи власні економічні та політичні проблеми, Росія не відповіла згодою, але на карті видно, шо Білорусь може ще стати привабливою для менш інтровертної Російської держави. Біло­русь є єдиною східноєвропейською країною, що орієнтується на схід, а не на захід.