СПЕЦИФІКА ДУХОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

Інформація (informatio - лат.) - це сукупність свідчень, кількісних даних, знань. Розрізняють структурну інформацію і відносну інформацію. Духовне виробництво оперує відносною інформацією.

Духовне виробництво існує в трьох основних формах: масове, індивідуальне і спеціалізоване (інституційне, професійне) духовне виробництво.

Масове духовне виробництво - це усна народна творчість: народні пісні, думи, оповідання, перекази, приказки й прислів’я. Його суб’єктом є народ. Воно переда­ється із вуст в уста, втілюється в предмети побуту, реалізується в танцях, звичаях, обрядах. Масове духовне виробництво є могутнім джерелом індивідуальної й спе­ціалізованої творчості. Наприклад, !".Шевченко протягом усього життя збирав і за­писував українські народні пісні, думи, оповідання тощо. З дитинства він запам’я­товував народні пісні й легенди, у зрілому віці широко використовував їх у своїй творчості. Подорожуючи по Україні, Т.Шевченко записував героїко-патріотичну, визвольну поезію народу, сповнену гніву й соціального протесту, громадську і побу­тову лірику, сатиричні антикріпацькі коломийкові пісні, мудрі народні афоризми. Пізніше він відтворив їх дух і дав їм нове життя в поетичних творах про сподвижника Хмельницького - Д.Нечая, про керівника селянських повстань С.Палія, про актив­ного учасника Коліївщини - !.Бондаренка та в інших всесвітньо відомих творах.

Індивідуальне духовне виробництво - це виробництво, що здійснюється кон­кретним індивідом - художником, вченим, письменником, композитором, поетом, вчителем. Воно має елітарний характер. Народ пам’ятає й шанує представників духовної еліти, хоч не завжди художник зазнає народної шани й любові за свого життя.

Спеціалізоване духовне виробництво - його ще називають професійним, або інституціональним - здійснюється, як правило, в межах тих чи інших установ, що спеціалізуються на певних видах духовного виробництва. Наприклад, інсти­тут філософії спеціалізується на філософській проблематиці, консерваторія - на підготовці фахівців у галузі музичної культури. Спеціалізоване духовне вироб­ництво здебільшого підпорядковане державі. Вона його фінансує, контролює та спрямовує. Тоталітарні режими обмежують творчі імпульси духовного ви­робництва, що деформує його, призводить до ізоляції від фундаментальних над­бань народної творчості, досягнень світової науки й культури.

Всі види, форми духовного виробництва органічно взаємопов’язані. їх са­мостійність лише умовна. Саме народ постає носієм мови, свідомості, звичаїв, традицій і культури, є основою будь-якого виду духовного виробництва. Він впливає на формування таланту видатних мислителів і художників. Свідомість, почуття й воля видатних та рядових особистостей тисячами ниток пов’язані з життям народу, його радощами й стражданнями. Життя народу - предмет зоб­раження літератури й мистецтва. Будь-якого діяча науки, літератури чи мистец­тва тільки тоді вважають дійсно великим, коли він у своїй творчості відбиває суперечливі реалії історичного й повсякденного життя народу, прогресивні ідеї, що народжуються й живуть у надрах народної самосвідомості. З цього приводу М.Горький писав: «Народ - не тільки сила, яка створює всі матеріальні цінності, він - єдине і невичерпне джерело цінностей духовних, перший за часом, красою і геніальністю творчості філософ і поет, який створив всі великі поеми, усі тра­гедії землі і найвеличнішу з них - історію всесвітньої культури» (Горький М. Твори: У 16т.-K., 1955.-Т. 16. - С.59).

Єдність матеріального та духовного виробництва базується на задоволенні пот­реб людини, які, з одного боку, є спонукальним чинником будь-якої діяльності, з дру­гого - постають відносно самостійним процесом виробництва потреб.