ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЦІННОСТЕЙ. ВНУТРІШНІЙ СВІТ ЛЮДИНИ, МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ ТА ПРОБЛЕМА ВИХОВАННЯ

В основі свободи - вибір. Він грунтується на розумі, реалізується через діяль­ність, що долає необхідність і розвивається на її засадах. Людині завжди над­звичайно важко здійснити вибір.

Від чого залежить вибір? Що допомагає людині здійснити його? Досвід по­колінь, розум, поради друзів та батьків, власна практика, інтуїція, кодекс зако­нів чи випадкове осяяння? Відповісти на ці запитання так само важко, як і здій­снити вибір. Проте спробуємо це зробити, спираючись на логіку здорового глуз­ду та досвід опрацювання проблеми у науковій літературі.

Визначимо сфери вибору. Оскільки він пронизує все буття людини у сус­пільстві і розкриває чотири сфери суспільної життєдіяльності, логічно умовно виділити такі поля життєвого вибору:

матеріальне - людина вибирає професію, сферу працевлаштування, шукає свою життєву справу. Є люди, яких влаштовує будь-яка робота заради шматка хліба. Проте є й інші: вони наполегливо шукають те, що відповідає їхнім здіб­ностям, властивостям, задаткам. Як підкреслює В.Шубкін, «людина соціальна вибирає професію, людина духовна шукає сенс життя» (Шубкин В. Начало пути. - M., 1979.-С. 9-10);

соціальне - людина визначається в системі соціально-політичних відносин, вибирає свою життєву позицію, відстоює інтереси як своєї, так і певних соціаль­них груп, входить або не входить до складу різноманітних політичних партій та громадських союзів, об’єднань, рухів, займається активною громадсько-політич­ною діяльністю або відмежовується від неї;

духовне - найбільш складне і багатогранне.

культурно-побутове - охоплює побутову сферу життя особистості: жити в місті чи в селі, в державній квартирі чи в приватному будинку, зберігати гроші на придбання нової шафи чи купувати нові видання, який обрати стиль життя, кого запросити в гості, як і чим пригостити?

Вибір, вибір, вибір... Людина завжди вибирає. Вибирає освіту, професію, спосіб життєдіяльності, систему культурних цінностей і саме завдяки цьому стверджує влас­ну свободу, заявляє про свою особистість та індивідуальність. Можливості вибору в різних сферах життєдіяльності неоднакові. Є абстрактні і реальні можливості. Останні визначаються наявними умовами їх реалізації. Безпідставні претензії осо­бистості на вибір за умов абстрактних можливостей нерідко призводять до кон­флікту. Людина має враховувати умови буття, свої риси характеру, життєвий дос­від і разом з тим постійно піднімати планку вибору, щоби бути... вільною.

Ми не випадково позначили вибір духовних цінностей як найскладніший і супе­речливий. Він тому найскладніший, що є найбільш відповідальним, адже в житті людина керується своєю духовністю - розумом, почуттям, волею. Вибір має супе­речливий характер, бо поле духовності фактично не має меж, адже включає і фан­тазію, і мрію, і утопію, і віру, і реальні духовні засади людської життєдіяльності. Духовний вибір особистості безмежний. Проте є завжди один з двох варіантів ви­бору - добро і зло, правда і брехня, прекрасне і потворне. Людству відомі класичні варіанти духовного вибору: вибір Понтія Пілата - вирішити чи «умити руки»; аль­тернатива Сократа - рятувати життя чи честь; Гамлета - бути чи не бути; вибір Дон Кіхота, Обломова, Раскольникова тощо. Хто може обмежити чи заборонити ду­ховний вибір особистості? Держава, партія, громада? А може, є сенс не торкатися цієї надзвичайно інтимної, особистої справи? Тоді як бути з переконаннями люди­ни, що не відповідають загальноприйнятим й санкціонованим державними струк­турами? Чи можна (потрібно) переслідувати за переконання?

Всі ці питання охоплюються проблемою свободи совісті, свободи вибору духов­них та культурних цінностей. Зазначені свободи - однозначно визначені людством як споконвічне право особистості, куди доступ сторонньому заборонений.

Останнє не означає, що вибір системи цінностей не має детермінуючих чинни­ків. Людина живе у суспільстві. Поряд з нею існують, живуть, діють, народжують і виховують дітей люди, що також володіють суверенним правом вибору духовних цінностей. Нерідко виникають ситуації, коли один вибір наштовхується на інший, одна воля суперечить іншій, одна свобода вимагає реалізації лише через підкорен­ня іншої. Для подолання чи упередження такої ситуації людство винайшло та сфор­мувало відповідні регулятивні механізми. Одним з найбільш ефективних є мораль.

Мораль підказує людині варіант вибору духовних цінностей і відповідної по­ведінки саме тому, що вона спирається на совість - моральне почуття, в якому виявляється самооцінка особою відповідності її дій прийнятим у суспільстві і перетвореним у переконання нормам моральності. Поступаючись совістю, лю­дина втрачає людяність, особистість, суспільну значущість. Совість репрезентує всі почуття людини, вона - їхній «голос» і їхні «муки». «Муки совісті» поверта­ють особистість до людяності, зумовлюють відвернення помилкового вибору.

І все ж навіть совісності іноді не вистачає для правильного вибору сенсожит- тєвих цінностей. Ж.-П.Сартр описує ситуацію вибору, коли юнак, з одного боку, має йти захищати батьківщину від ворогів, з другого - піклуватися про старень­ку, хвору, немічну матір, яка без його допомоги вмре. Ж.-П.Сартр говорить, що кожен з варіантів має право на існування як такий, що робиться по совісті. Але ж, вибравши один, як бути з іншим? Отже, совісті буває недостатньо. Потрібні життєвий досвід, народна мудрість, високий рівень розуму, зрештою, рішучість, воля і багато чого іншого.

Особистість, її внутрішній світ та самосвідомість не існують і не можуть існу­вати поза конкретною системою суспільних відносин, способу життя, ситуації, збігу обставин, в сукупності суперечливого плетива яких людина здійснює той чи інший вибір. Обставини формують людину так само, як і людина обставини. Людина - продукт суспільно-історичного розвитку і його суб’єкт. Активність особистості наштовхується на опір обставин, які часто бувають сильнішими за особистість, придушують її, нівечать долю. Ситуація протистояння людини й створених нею обставин як ворожих одне одному позначається у філософії тер­міном «відчуження».Подолання його - прямий шлях до свободи та розвитку осо­бистості. Проте прямий не означає легкий.