ПРОБЛЕМА РЕГУЛЯЦІЇ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ
Соціальна філософія вивчає складну та розгалужену систему регуляції соціальних стосунків людей. У пошуках ефективних засобів досягнення суспільної злагоди вона аналізує регулятивні можливості тих чи інших інститутів, порівнює їх, визначає сферу застосування, конкретно-історичну зумовленість та доцільність.
До системи регулятивів життєдіяльності індивідів та соціальних груп відносять передусім такі соціальні інститути, як традиція, звички, тотем і табу, релігія і мораль, культура, політика, право тощо. Виконуючи свої функції, вони взаємодіють. Складається своєрідна система регулятивів, що дозволяє підтримувати громадський порядок, суспільну злагоду, дисципліну громадян, їх взає- мозумовлене ставлення один до одного і до суспільства (мал. 9).
Мал. 9. Регулятивні механізми функціонування та розвитку соціуму
Система регулятивів суспільної життєдіяльності людей має конкретно-історичний характер. Вона не з’явилась одразу у сукупності всіх складових частин і форм їх взаємодії, а формувалася поступово як відповідь на потребу забезпечення все більш складних і розгалужених суспільних відносин. Для початкових форм первісного суспільства вистачало інституту тотемізму і табу. Пізніше до системи регуляції людських стосунків увійшли традиція і звичаї, мораль та релігія. Розвинуті форми родоплемінного суспільства позначені високим рівнем загальнокультурної регуляції життя. Класове суспільство спонукає виникнення таких інституцій, як право і політика, що об’єднують свої зусилля в інституті держави.
Система регулятивів суспільної життєдіяльності людей має соціально-практичний характер та зумовленість. Кожен інститут цієї системи зумовлений практичною потребою людей досягти взаєморозуміння в тих чи інших сферах життя, в тому чи іншому аспекті його виміру.
Так, товариські стосунки можуть ефективно функціонувати на загальнокультурних засадах моралі, традиції та звичаїв. Для ділових взаємозв’язків потрібне право. Духовну атмосферу сімейного життя забезпечує мораль, у більш широкому суспільному вимірі вона поєднується з релігією. Класові стосунки, міжнаціональні та міждержавні відносини регулюються такими інститутами, як політика та право. Звичайно, це не означає, що релігія чи мораль, культура чи традиція не мають ніякого відношення до міждержавного, правового чи міжнаціонального спілкування людей, або що право не знаходить поля реалізації в сім’ї. Всі регулятивні механізми охоплюють своїм впливом всі галузі людської життєдіяльності та спілкування. Проте існує своєрідна спеціалізація. Той чи інший інститут має переважне право на функціонування у певній сфері суспільної взаємодії індивідів, є для неї ефективнішим за інший. Разом з тим він поєднує свої зусилля з іншими регулятивними механізмами, що створює своєрідну систему, яка забезпечує цілісність соціуму, певний рівень соціальної злагоди людей, надзвичайно різних за потребами, інтересами, цілями життєдіяльності та світосприйняттям.Регулятивні механізми - продукт спільної (колективної) суспільно-творчої життєдіяльності людей. Головний шлях їх формування - метод спроб та помилок, засіб - народна мудрість, що відокремлювала «зерно від полови», джерело - суспільно-історична практика.
Окремі регулятивні механізми можуть конфліктувати між собою з приводу сфери впливу або пріоритетного права функціонування. Наприклад, релігія та право досить тривалий час не могли поступитися повноваженнями щодо духовної та світської влади. Католицизм взагалі не допускає державу в сферу духу, не визнає за нею жодного пріоритету і вважає себе здатним посідати керівні позиції в усіх світських, державних і міждержавних питаннях. Православ’я поділило зони впливу: «Богу - Богове, кесарю - кесареве» і визнає за державою право регуляції громадських стосунків, хоч час від часу і втручається в них як духовна сила, що освячує і санкціонує ті чи інші акти, спонукає їх розвиток у певному напрямі.
Історія розвитку регулятивних механізмів функціонування соціуму - надзвичайно цікава, хоч і суперечлива. Одні з них на сьогодні майже втратили свої регулятивні властивості (наприклад, тотем і табу), інші, навпаки, посилили їх, хоч, здавалося б, що підстав для цього в суспільстві немає (наприклад, релігія). Особистість в них також має неоднакове становище, неоднаковий рівень внутрішньої свободи. У кожному з пізніших інститутів особистість мала, як правило, більший діапазон свободи, що надавало можливість узгоджувати її дії з іншими, зберігаючи свою індивідуальність у системі виконання вимог суспільної регуляції.
Еще по теме ПРОБЛЕМА РЕГУЛЯЦІЇ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ:
- § 8. Соціальні регулятори сімейних відносин. Роль звичаїв у регулюванні сімейних відносин
- Політика та соціальні відносини
- ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У ФІЛОСОФІЇ ТА ЇХ СУБ’ЄКТ
- Соціальні та психологічні характеристики й форми організації суспільних процесів і явищ.
- Економічні і соціальні проблеми людства
- Життя людини, усі суспільні процеси та соціальні відносини так чи інакше пов'язані з політикою, яка є складним та водночас надзвичайно цікавим явищем.
- Поняття та головні ознаки соціальної групи. Класифікація соціальних гцуп (великі соціальні групи, середні соціальні групи, малі соціальні групи).
- За багатьма ознаками нашу епоху можна назвати переломною історичною епохою, коли особливо гостро постають питання пошуку джерел та нових суспільних форм соціально-політичного та економічного розвитку, його гармонізації із соціальними відносинами та навколишнім природнім середовищем.
- 2. ІСТОРИЧНА ГЕНЕЗА ПРЕДМЕТА СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ
- Соціальна мобільність: поняття, типи (вертикальна/ горизонтальна), механізми, соціальні та психологічні чинники. Міграція як вид просторової мобільності: сутність, соціальні та психологічні характеристики.
- 4.1.3 Соціальні статуси: поняття та види (офіційний та неофіційний, приписаний та здобутий). Соціальні ролі: поняття та види (активні та пасивні, явні та латентні). Структура ролі за В. Ядовим (когнітивна, афективна, конативна складові). Маргінальність соціальних ролей.
- ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
- 7.2. «СТО ШКІЛ» КИТАЙСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
- ІНТЕРЕС ЯК ОСНОВА ОБ’ЄДНАННЯ ЛЮДЕЙ У СОЦІАЛЬНІ СПІЛЬНОСТІ
- Співвідношення понять «соціальне» і «суспільне».
- КАТЕГОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ
- ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ ТА КЛАСОВЕ В СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ