ПЕРЕДМОВА

ВІЛЬНОДУМНОМУ СТУДЕНТСТВУ УКРАЇНИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Шановний друже!

Ти відкриваєш книгу, написану особисто для тебе, зважаючи на твої пізнавальні потреби, психологію. Здається, за роки викладацької роботи, з досвідом спілкування зі студентами ми починаємо розуміти тебе і маємо право запропонувати нашу більш як десятирічну працю.

Ти уявляєш, з якими труднощами довелося зіткнутись авторам при написанні курсу? Перша й головна з них — колосальний обсяг матеріалу. Адже все, що було в історії, є суттєвим і необхідним для сьогодення. За якими принципами відібрати матеріал, як його подати, як урахувати різнопланові конкретно-історичні інтерпретації тих чи інших закономірностей? Маємо надію, що ці труднощі нам вдалося подолати без суб’єктивного спотворення інтелектуальних надбань та життєвого досвіду людства.

Друга особливість нашого курсу лекцій пов ’язана з характером і способом подання теоретичного матеріалу. Це — принципове питання. Без вирішення його ми не зрозуміємо один одного. І ось чому. Коли твої колеги-студенти мали труднощі з відповіддю на те чи інше запитання, ми радили їм: «Відповідайте так, ніби пояснюєте проблему своєму племіннику діалог. Кожен викладав своє розуміння проблеми, висловлював цікаві судження, знаходив вагомі аргументи. Одного разу, коли ми майже впевнилися у тому, що знайшли універсальний засіб розкріпачення студентського мислення, одна студентка сказала: «Ні, я буду відповідати так, щоб мене розумів професор, бо то є значно простіше, ніж пояснювати проблему дитині». Саме тоді ми назавжди відкинули оте горезвісне «майже».

Ні. Ми не вважаємо тебе дитиною. У тебе свій особистий досвід бачення проблеми, певні пізнавальні надбання. Однак, чи завадить тобі простота викладу складного матеріалу, майже кожну позицію якого сьогодні не можна трактувати однозначно?

Третя особливість курсу лекцій зумовлена основним правилом дидактики: вводити до навчального матеріалу тільки те, що отримало більш-менш грунтовне теоретичне висвітлення. Змушені попередити тебе: значна частина викладеного матеріалу у вітчизняній літературі не має солідного теоретичного обгрунтування. І це не дивно. Адже сьогодні ми намагаємося подолати однобічність розгляду соціальної проблематики з позицій так званого ортодоксального марксизму, вийти за його межі, врахувати надбання світової філософії, створити дійсно нову методологію соціального пізнання та практики.

Теоретична робота ще попереду. Однак було б нерозумно зупиняти навчальний процес. Тому ми просимо тебе сприймати авторську точку зору чи інтерпретацію як одну з можливих, як таку, що підлягає обговоренню, а не є істиною в останній інстанції.

Там, де можливо, пропонуємо тобі ознайомитися з працями інших авторів, хоч їх точки зору не обоє язково збігаються з нашою. Займай самостійну позицію. Ми запрошуємо тебе до дискусії. Читай. Обмірковуй. Вільнодумствуй. А практика нас розсудить. Адже саме в суперечці народжується істина, чи не так?

Лейтмотивом курсу соціальної філософії є ідея громадянської злагоди, вірніше, пошук її загальноцивілізаційних засад як в контексті історії, так і за умов нашого суперечливого і конфліктного сьогодення. «Краще поганий мир, ніж добра війна», — кажуть мудрі люди. І це вірно. Громадянську злагоду ми розглядаємо як одну із основних цінностей людської життєдіяльності. Адже, якщо найдорожче для людини - її життя, то хто ж буде заперечувати, що для життя, особливо за умов колосального накопичення ядерного потенціалу, потрібен перш за все мир, громадянська злагода, взаєморозуміння, а не соціальна конфронтація, класова чи національна боротьба, політичне протистояння.

зазначених чинників має багато філософських інтерпретацій. Ми ознайомимо тебе з ними. Зауважимо, що яких би форм не набували ті чи інші соціальні дії людей, найвищого злету ефективність їхнього сукупного результату сягала лише за умов соціальної злагоди. І це не випадково. Розбоєм хліба не зростиш. Добробут множиться працею. А праця ефективна лише в мирі, громадянській єдності, суспільній злагоді. Пошук загальноцивілізаційних засад громадянської злагоди і суспільного прогресу вимагає створення нової методології соціального пізнання. Вона формується на шляху переходу від так званого класового аналізу й моністичного погляду на суспільство до розгляду чинників суспільно- історичного прогресу: від схематизму «формаційності» історії до розуміння органічного взаємозв язку індивідуально неповторних культурно-історичних типів життя різних народів і держав; від ідеологемного тиску партійності до плюралізму і толерантності. Створення нової методології соціального пізнання перебуває лише на початковій стадії. Цей процес потребує переосмислення статусу марксистської філософії, врахування надбань сучасної світової філософії, радикального розмежування з будь-якими абсолютизаторськими підходами, орієнтації на осмислення нових соціальних реалій, які вже не відповідають «теорії вчорашнього дня».

Сучасна соціальна філософія охоплює розмаїття підходів, методологій, теоретичних побудов. Воно має знайти плюралістичне, толерантне відбиття в навчальному курсі. А це, в свою чергу, висуває нові вимоги особисто до тебе. Наш курс лекцій — це не сукупність істин. Він ознайомлює лише з підходами до них, що склалися в сучасній філософії.

Тоталітарна система з дивовижною наполегливістю і одностайністю постійно вилучала цей матеріал з навчальних курсів. Останнє призвело до таких негативних явищ, як національний манкуртизм, дистрофія історично-народної пам’яті, національно-культурне невігластво. Хто ж у світі знатиме й поважатиме нас, українців, якщо ми самі себе не поважаємо, бо фактично не знаємо своєї істинної історії і культури! А вона велика і чудова, глибока і розмаїта, бо талановитий і дужий наш народ, бо драматичні події випали на його долю, бо з повагою і миролюбством, відкритістю душі й серця ставиться він до інших народів і культур, спадкоємно переймає фундаментальні надбання загальнолюдської культури.

Дехто вважає, що Україна не має власної соціальної філософії.

То - неправда. Вона є, і дуже глибока. Інша справа, що ми її майже не знаємо, бо ніколи систематично не вивчали. Обізнаність з історією розвитку української інтелектуальної традиції дозволяє стверджувати, що українська соціально-філософська думка зароджувалась і міцніла поряд із становленням і розвитком української державності. Разом із занепадом останньої вона втрачала самостійне значення, асимілювалася російською, польською, західноєвропейською філософською традицією, знаходила схованку в глибинних пластах народної свідомості, художній творчості, але знову і знову відроджувалася, як тільки-но Україна ставала на шлях відродження суверенітету і державної незалежності.

Витоки української соціальної філософії — в культурі Київської Русі, де були закладені основи нашої писемності, мови, історії, літератури, світогляду. Перші русько-українські літописи — «Повість временних літ» та «Слово о полку Ігоревім» — були водночас і першими нашими соціально- філософськими пам ’ятками. Вони узагальнювали глибокий історичний і соціальний досвід життєдіяльності українців-русичів, містили фундаментальні настанови на розбудову держави, регуляцію суспільних відносин, розвиток культури. Пізніше з ’явилися повчання Володимира Мономаха - перша українська педагогіка й практична філософія. А згодом світ побачив «Правду Ярослава» - узагальнення міркувань українців щодо економічної системи суспільства, юридичних засад розвитку. Згадаймо також конституцію козацької республіки Пилипа Орлика - чи не найперший з документів Європи, який зафіксував і надав свободи у широкому філософському розумінні. В Україні та за її межами жили, творили й друкували філософські, наукові, художні, публіцистичні праці такі всесвітньо відомі діячі культури і науки, як Г. Сковорода

і Т. Шевченко, М. Драгоманов і С.Подолинський, М.Зібер і І. Франко, М.Грушевський і В. Винниченко. А скільки талановитих вчених-українців живуть і працюють нині в діаспорі! То чи є українська соціально- філософська думка як теоретичний феномен сумірною з надбаннями світової філософії?

Звертаючись до неї, хочемо зауважити, що сучасна соціальна філософія аж ніяк не зводиться до української, як, власне, і до будь-якої іншої національної філософії. Сучасна соціальна філософія є узагальненою соціально-філософською думкою людства, що грунтується на теоретичних надбаннях, здобутих у лоні кожної національної філософії. Ідейною основою сучасної соціальної філософії є загальнолюдські пріоритети і цінності. її мета — обгрунтування оптимальних шляхів і засобів досягнення соціальної справедливості, забезпечення громадянської злагоди, прогресивного розвитку суспільства, формування інтелектуально-творчої особистості в гуманітарно-гуманістичному культурному середовищі. Отже, вивчення соціальної філософії постає однією із головних передумов входження індивіда до загальнокультурного світового контексту, формування глибокої світоглядної культури,

досягнення духовної незалежності в незалежно-творчому суспільстві. Звертаємо твою увагу ще на одну особливість нашого курсу лекцій: більшість цитованого матеріалу подано в авторському перекладі. Це зумовлено тим, що праці цитованих авторів поки не видані українською мовою. Можливі неточності перекладу ми намагалися урівноважити відповідним тлумаченням тексту. Підкреслимо ще раз: осягнення істини багато в чому залежить від того, чи звернешся до першоджерел, до філософської спадщини, чи прочитаєш праці, що складають основу основ філософської культури людства. Хочеться, аби наш курс лекцій дав тобі поштовх і збудив інтерес.