Основні шляхи боротьби з бюрократизмом

Свого часу В. Ленін вважав, що диктатура пролетаріату «сразу при­мет меры, чтобы в корне подрезать бюрократизм, и... в состоянии будет довести эти меры до конца, до полного уничтожения бюрократизма, до полного введения демократии для народа».

М. Вебер не вважав у принципі можливим «остаточне розв’язання» проблем бюрократії. Більше того, він писав, що ми не зможемо врятува­тись, якщо поставимо на місце вдосконаленої раціональної системи (тобто раціональної бюрократії) менш раціональну (тобто традиційну бюрокра­тію). Але тут треба розрізняти принаймні два шляхи боротьби: пом 'якшення негативних моментів бюрократичних методів управління й обмеження політичної влади бюрократії як соціального прошарку.

Для першого важливими є такі моменти, як децентралізація (до пев­ної міри) занадто централізованих функцій; громадська співучасть у місце­вих комунах і організаціях; перегляд системи перебування на посадах офі­ційних осіб; скорочення ієрархічних структур за рахунок посилення стро­кових та бригадних форм й інші заходи, спрямовані на послаблення суво­рої бюрократичної цілісності (але не руйнують саму цю цілісність як таку).

Другий шлях пов’язаний перш за все з обмеженням ролі та впливу держави в соціально-економічному житті суспільства, а також з ліквідаці­єю станового характеру бюрократії (тобто її політико-правових привілеїв), інакше кажучи, зміною характеру правлячої еліти (закритої на відкриту). Цей шлях важчий за перший, але, на відміну від першого, його можна пройти.

Тенденції переходу до постбюрократичної системи управління

Разом з тим, з розвитком постіндустріального, інформаційного суспільства відбувається послаблення впливу бюрократії. У період автоматизації та інтелектуа­лізації виробництва вузька спеціалізація робітників вже не забезпечує оволодіння новою складною технікою і постійне застосування інновацій. Вирішальну роль у виробництві починає відігравати творчий потенціал людини, її здатність самостійно і нешаблонно вирішувати поставлені завдання, що є несумісним з дріб’язковою регламентацією і командуванням зверху. Автоматизація створює «постбюрократи- чний» стан: технічна система регулюється не людьми, а машинами. Поширення інформаційних технологій радикально змінює технологічні основи управління. Всі процеси відслідковуються в режимі реального часу, а оперативні рішення доводять­ся до виконавців поза будь-якими проміжними ланками.

Популярним поняттям сучасних теорій управління стала «невизначеність», що трактується як постійна змінюваність умов ринкового середовища і запитів споживачів. Ця обставина обумовлює пошук нових, більш гнучких організаційних структур, здатних швидко адаптуватись до умов зовнішнього середовища. Тому сучасні компанії відмовляються від жорстких бюрократичних структур, зменшують кількість равнів адміністративної ієрархії, делегують значну частину управлінських повноважень конкретним виконавцям.

Нові методи ринкового менеджменту сприяють перетворенню і державно- бюрократичних структур. З початку 80-х років ХХ ст. у провідних західних країнах почала формуватись нова модель державного управління - на зміну державному адмініструванню приходить державний менеджмент, якому притаманний дух підприємництва, ініціативи, турботи про клієнта, а також більша демократичність, прозорість і доступність державного апарату для громадян.

Такі реформи призводять до виникнення мережевої організації управління, в межах якої автономні державні агенції взаємодіють з організаціями громадянсь­кого суспільства на основі договірних відносин і обміну ресурсами. У таких струк­турах переважають не ієрархічні, а горизонтальні зв’язки; держава не домінує над інститутами громадянського суспільства, а є лише одним з учасників переговорного процесу. Вченими висловлюється думка про те, що в перспективі державна адмініс­трація буде базуватись не на бюрократичній ієрархії, а на своєрідному поєднанні вертикальних і горизонтальних (мережевих) зв’язків.

У тих країнах, де останнім часом проводились радикальні адміністративні реформи (перш за все, в англосаксонських), вже можна говорити про зникнення змальованої М. Вебером моделі державної бюрократії. Про це свідчить зниження ролі адміністративної ієрархії, відміна єдиної правової регламентації чиновництва, ліквідація його привілеїв, відмова від єдиної тарифної сітки оплати праці. В інших країнах державно-бюрократичні структури ще домінують, але адміністративні ре­форми у напрямку постбюрократичної моделі управління продовжуються.

Питання для самоконтролю і самостійної роботи

Поясність поняття «бюрократія» як соціальне явище, форму влади і спосіб управлінської діяльності.

Які типи бюрократії розрізняє Макс Вебер? Назвіть характерні риси тради­ційної та раціональної бюрократії.

У чому полягають негативні для суспільства наслідки існування номенкла­турної системи?

Чи можна подолати бюрократію та бюрократизм? Які основні шляхи боро­тьби з бюрократизмом?

Які чинники і тенденції формування постбюрократичної системи управ­ління в сучасному суспільстві?

Додаткова література

Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. Проблема бюрократии у Макса Вебе­ра // Вопросы философии. - 1991. - № 3.

Зверев А. Ф. Теория бюрократии: от М. Вебера к Л. фон Мизесу // Государство и право. - 1992. - № 1.

Лугвин С. Б. Социальные трансформации и государственная бюро­кратия // Вопросы философии. - 2006. - № 2. - С. 102-115.

Мешков П. Я. Бюрократизм и бюрократия в системе социально­политических отношений // Социально-политические науки. - 1992. - № 1.