ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НАРОДУ ЯК ОСНОВА СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Нації та народності, класи та інші соціальні групи спілкуються між собою. Одна й та сама людина водночас може належати до різних спільностей. Люди переходять з однієї групи в іншу (соціальна мобільність).

У повсякденній свідомості поняття «народ» охоплює все населення країни, в теорії його зміст пов’язують з нацією (російський, український народ) або з тими верствами населення (класи, нації, народності), що за своїм об’єктивним стано­вищем у суспільному виробництві визначають прогресивний розвиток суспіль­ства. Соціальна філософія враховує зазначені підходи, проте вбачає в даному понятті дещо інший зміст: вона пов’язує його з участю індивідів та соціальних груп у громадському житті суспільства. Всі люди, що проживають у межах дер­жави, охоплюються поняттям «населення». Поняття народу не зводиться до нації, бо народ складають представники різних націй і національностей. Наприклад, поняття «український народ» охоплює не тільки українців (за національністю), а й всіх громадян України, що проживають на її території і є представниками інших націй і національностей.

-У межах держави постійно виникають суперечності та конфлікти - класові, національні, морально-побутові, соціальні. Вирішення їх - внутрішня справа народу. Ніхто не має права нав’язувати йому власну волю, втручатися в гро­мадську діяльність. Народ сам є суб’єктом власної долі, несе відповідальність за свою історію перед нащадками.

Проте, зазначене не означає, що народ - це пасивна маса, яка не здатна до самостійного управління суспільством і є лише його руйнівною силою. Еліта, що керує народом, сама є вихідцем з народу. Щоправда, це справедливо доти, доки вона керується інтересами народу. В противному разі еліта перетворюєть­ся на групу злочинців, яка, переслідуючи вузькокласові чи націоналістичні інте­реси, може завести народ у соціальну прірву. Проте рано чи пізно народ отя­миться. Самосвідомість підкаже йому шляхи повернення до загальноцивіліза- ційних засад розвитку.

Різноманітні соціальні верстви, класи, що формують народ, піклуються пере­дусім про задоволення своїх власних потреб та інтересів так само, як і конкрет­на людина за будь-яких обставин думає і піклується спочатку про себе, своїх рідних та близьких. Виникає мозаїка інтересів, що досить часто суперечать один одному. їх узгоджують регулятивні механізми: мораль, релігія, політика, право, держава, традиція тощо. До того ж, особистий інтерес нерідко поступається гро­мадянському, національний - класовому, класовий - особистому, і навпаки. Незмінним лишається одне - постійне (і практично загальне) прагнення людей до щастя, суспільної злагоди, миру й справедливості. Історія розвитку цивілі­зації є постійним пошуком задоволення цього прагнення різними соціальними верствами населення. Які б соціальні групи не утворювались (чи зникали) - сім’я, рід, плем’я, народність, нація чи клас - народ завжди залишається суб’єктом історичного процесу. Він зберігає себе як етносоціальна спільність незалежно від того, які соціальні чи національні катаклізми спотворюють його історію: криваві повстання рабів чи селянські бунти, буржуазні чи пролетарські рево­люції, міжнародні конфлікти, світові чи громадянські війни.