КЛАСИ ТА НАЦІЇ. СОЦІАЛЬНЕ ТА ЕТНІЧНЕ В НАЦІЇ

Як зазначалось, суб’єкт соціального розвитку не зводиться лише до класових ознак. Його зміст вміщує багато інших характеристик - етнічних, расових, націо­нальних, демографічних тощо.

На сьогодні з близько 1000 різноманітних етносоціальних груп (націй, народ­ностей, етнічних спільностей) лише 170-175 народів піднялись у своєму розвитку до рівня нації. З 160 існуючих нині держав понад 9/10 багатонаціональними. Націо­нальні процеси наприкінці ХХст. набули надзвичайно суперечливого й нерідко кон­фліктного характеру. Що ж таке нація? В чому полягає специфіка національних стосунків? Національній чи класовій домінанті буде віддана перевага при розв’язанні гострих соціальних проблем? Зупинимось на цих питаннях.

Світова література не має єдиної думки щодо визначення поняття «нація». Американський соціолог Г.Кон пов’язує націю з інтегративною особливістю ідей; його співвітчизник В.Сульцбах - з національною самосвідомістю; австрійський соціальний філософ О.Бауер - із спільністю характеру людей та єдністю їх істо­ричної долі. Існують географічні, біологічні, психологічні трактовки нації. Все це свідчить про її складність та багатомірність, неможливість охопити якимось одним визначенням.

Радянські вчені досить довго й практично одностайно пов’язували трактов­ку нації з такими критеріями, як спільність економічного життя, території, мови, культури та деяких особливостей характеру. Вперше в марксистській літературі ці критерії до визначення нації як особливої соціальної спільності людей синте­тично залучив Й.Сталін.

На думку Л.Гумильова, нація-етнос є «біофізичною реальністю, завжди вті­леною в ту чи іншу соціальну форму» {Гумилев Л.H. География этноса в истори­ческий период. - Л., 1990. - С.29). Ця реальність має природне походження. Її сутність становить «енергія живої речовини», що формується під впливом трьох взаємопов’язаних і разом з тим відносно самостійних енергетичних потоків: енергії Сонця; енергії розпаду радіоактивних елементів всередині Землі; енергії Космосу, що пробиває іоносферу, досягає планетної поверхні. Сукупність енер­гетичних потоків зумовлює, на думку вченого, своєрідну цілісність - емоційну, психологічну, дієву, що виливається в особливості фізичного стану людей. Най­імовірніше, йдеться про однакову вібрацію біотоків людей, що взаємодіють між собою в цих умовах, пише Л.Гумильов. Все це складає соціальний інститут - своєрідну соціальну групу (общину, школу, поліс), які, в свою чергу, перетво­рюються на етнос, підпорядковують собі інші етноси, нав’язують їм свій ритм. На цій основі формується суперетнос - нація.

Позиція Л.Гумильова надзвичайно цікава й приваблива. Енергетичні поля, як визначено вченим, так, напевне, і інші - магнітні, гравітаційні, - безумовно впливають на характер і формування індивідів та соціальних спільностей. Не­розумно було б не враховувати й ролі географічних (фізичних) умов: клімат, водні ресурси, вихід до моря, ліси тощо. Вплив цих чинників усвідомлювали навіть древні мислителі. Наприклад, римський письменник Еліан (Пст.) писав, що в Італії поселилась і досягла розквіту велика кількість племен саме тому, що тут помірний клімат, родюча земля, соковиті пасовиська, зручні гавані тощо. Проте не слід принижувати і ролі матеріальної діяльності людей, соціально-полі­тичних та загальнокультурних засад її розвитку? Хіба не позначається все це на характері їх соціальних угруповань? І чи слід заперечувати вплив зазначених чинників на формування такої спільності, як нація?

На думку авторів, протилежність двох підходів - ілюзорна.

територіальних', кожна нація має свою територію, «життєвий простір». Пле- менна територіальність складалась найімовірніше стихійно і закріплювалась традицією. Народність «розривала» територіальну цілісність. Нація ж (через потребу формування єдиного економічного простору) консолідує її. Нація, що втрачає свою територію, поступово втрачає й організуючу єднальну енергію, зумовлену цим чинником, перетворюється на соціальну групу значно меншої внутрішньої консолідації. Кожна нація охороняє свою територію, бо то - джере­ло її живучості;

етнічних: нація формується, як правило, з людей одного етнічного складу. Етнічні ознаки - це самосвідомість, мова, усвідомлення спільності походження, єдиної історії, традиції. За Л.Гумильовим, етнічне формується на біоритміці, тобто має (як і територія) природне походження;

економічних-, спільність господарських зв’язків універсального рівня консо­лідує людей, пов’язує єдиною справою, надією на позитивні результати. Універ­салізм економічних зв’язків надає життю надзвичайного динамізму, переміщує великі маси людей з села до міста й забезпечує їх єдність (взаєморозуміння) в умовах соціально-класової поляризації населення на перших фазах розвитку індустріалізму;

загальнокультурних-, мова, традиції, звичаї, обряди, що передаються з поколін­ня в покоління, з вуст в уста. Немає мови - немає й нації. Також нація згасає, коли гине її культура, порушуються традиції, нехтуються звички, забувається історія. В культуру, звичайно, проникає та економічно зумовлена лінія, що охоплюється по­няттям класовості. За різних історичних умов сила її впливу - різна. Кінець ХІХст. характеризується розколом єдиної національної культури на дві самостійні галузі.

психологічних-, нація має спільні особливості психічного складу. Вони форму­ються в процесі спільного проживання, способів діяльності, спілкування. Зазначе­ну спільність психологічних ознак охоплює поняття «національний характер».

Згадані засади потрібно розглядати лише в їх органічному взаємозв’язку, єдності, взаємозумовленості. Абсолютизація будь-якої з них призведе до вик­ривленого розуміння нації, що, власне кажучи, трапляється в літературі. Напри­клад, Л.Гумильов абсолютизує етнічний аспект національного, Ю.Бромлей - соціально-економічний. Більшість західних теоретиків підкреслює пріоритет національної самосвідомості чи національного характеру, національного почут­тя чи національного духу. В такому ракурсі про теоретичну повноту визначен­ня нації можна говорити лише умовно. В Україні зараз все більшої популяр­ності набуває концепція політичної нації, як нації, що формується переважно на основі спільних політичних інтересів. Хоч економічні, культурні чинники та­кож мають вплив на формування політичної нації.