2.1. РЕЛІГІЇ ІНДІАНЦІВ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ

Америка - величезний подвійний континент, який простяга­ється від півночі до півдня земної кулі. До прибуття до Америки європейців, яке відбулось у XV столітті, Америка була ареалом культур її корінного населення.

Терени поселення американських індіанців поділяються на декілька культурних ареалів.

арктичний ареал розташований на крайній півночі континен­ту і заселений не індіанцями, а ескімосами і алеутами;

субарктичний ареал включає в себе індіанські народності, які мешкають в центральній Алясці та більшій частині Канади, за виключенням південних канадських районів;

ареал північно-західного побережжя, до якого входить побе­режна смуга, що тягнеться від Аляски до канадсько-амери­канського кордону;

каліфорнійський ареал, який включає терени Каліфорнії (США) і Південної Каліфорнії (Мексика);

південно-західний ареал, який включає північні райони Мек­сики та прикордонні райони США;

ареал Великого Басейну, який розташований у центрально-за­хідних штатах Америки;

ареал Плато, який розташований на північ від Великого Ба­сейну, на західному кордоні США і Канади;

ареал прерій, до якого входить центральна частина США і при­леглі території Канади;

південно-східний ареал, в якому сьогодні розташовані штати Луїзіана, Міссісіпі, Алабама, Флорида і Південна Кароліна; північно-східний ареал, який охоплює територію північного сходу США.

• СУБАРКТИЧНИЙ АРЕАЛ

Індіанські племена Північної Америки перебували на різних рівнях культурного розвитку, однак численні культурні мотиви є для них усіх спільні. До того ж, ці індіанські релігії дуже схожі до релігій народів Австралії, Океанії та Африки. Зважаючи на схо­жості і відмінності релігійних вірувань північно-американських індіанців, їхні релігії найдоречніше класифікувати відповідно до культурних ареалів. Релігії субарктичного ареалу мають спіль­ні ключові риси. В міфології та релігійній свідомості індіанців субарктичного ареалу відсутні згадки про Бога-Абсолюта. Це не означає, що вони не вірили в Єдиного Бога, а радше свідчить про те, що вони усвідомлювали його абсолютну трансцендент­ність, і не вважали можливим звертатися до нього в молитвах і культі. Предметом культу є не сам Бог, а його вираження у світі. Таким вираженням для індіанців, як і для полінезійців, є Мана, яку кожне індіанське плем'я називало іншим іменем, відповід­но до особливостей своєї мови.

Світова Душа виражається через численних духів. У релігії індіанців субарктичного ареалу важливу роль відіграють духи- охоронці. Вони є як індивідуальні, так і колективні. Кожен індіа­нець в момент осягнення зрілості проходить обряд ініціації. Під час цього обряду він проходить тривалий строгий піст, фізичні виснаження організму, психологічні випробовування. До цього в деяких племенах додається вживання наркотичних препаратів. Внаслідок цього індіанець входить у транс, під час якого бачить видіння. Зазвичай він бачить те, що оточує його впродовж йо­го звичного життя, наприклад, якусь тварину. Побачене під час цих галюцинацій стає найбільшим скарбом індіанця на все жит­тя. Якщо він побачив якусь тварину, то дух цієї тварини він все життя вшановуватиме, як свого особистого духа-покровителя. Ці вірування жодним чином не можна класифікувати як тоте­мізм, оскільки індіанці не вважають, що їхні роди споріднені з якимись видами тварин чи рослин. Натомість вони вірять, що духи цих істот є їхніми покровителями і захисниками. Ці моти­ви є основою культу особистих духів-покровителів. Колективні духи - це ті, які опікуються всім племенем. Зазвичай їхній культ походить від харчової практики. Якщо якесь плем'я харчується якимось видом тварин, то представники цього племені усвідом­люють, що без цих тварин вони помруть від голоду. Дух цих тва­рин, дозволяючи племені споживати їх, опікується племенем, а тому є колективним духом-опікуном.

Культ релігії індіанців субарктичного ареалу пов'язаний із трьома аспектами життя: ініціації, здоров'я і полювання.

• ПІВНІЧНО-ЗАХІДНЕ ПОБЕРЕЖЖЯ

Релігія індіанців північно-західного побережжя дуже схожа до релігії індіанців субарктичного ареалу, проте має певні осо­бливості. Як і в більшості ранніх культур, Бог відсутній у культі. Індіанці вважали його культ позбавлений сенсу, оскільки неміч­на людина неспроможна достукатись до божественної трансцен­дентності. Предметом культу є те, через що Бог виражається у світі людини, тобто Мана, або Навалак, як її називали в деяких племенах цього регіону. Наголос на присутність Навалак у релі­гійному житті індіанців північно-західного регіону вражаючий. Індіанець бачить його повсюди: у предках, через яких отримав життя, у вождях, через яких отримав мир і суспільну злагоду, у тваринах, якими харчується, у воді, якою втамовує спрагу. Нава- лак присутній повсюди і, коли індіанець когось або щось вшано­вує, він вшановує не людей, тварин і речі, а Навалак у людях, тва- ринах і речах. Оскільки індіанці цього культурного регіону жи­вуть на побережжі океану і харчуються здебільшого рибою, то й найяскравішу присутність Навалак вони бачать в океані. Морські істоти стають для них священними, а вода - джерелом життя.

Особливу роль в житті індіанців північно-західного побереж­жя відіграють таємні союзи. Такі об’єднання присутні в більшос­ті народів, які презентують ранні культури.

• КАЛІФОРНІЙСЬКИЙ АРЕЛ

Свої специфічні особливості мають також релігійні вірування і обряди індіанців каліфорнійського ареалу. Тут спостерігається велике різноманіття культів, яке важко звести до спільних ша­блонів. Проте їхні загальні основи такі самі, як і в інших індіан­ців Північної Америки. Племена, які мешкають на півдні ареалу, мають розвинену віру в духів, а от культ Бога повністю відсутній. Натомість племена, які мешкають на півночі, мають культ Бога, який набрав антропоморфних рис. Поза цим, релігія індіанців каліфорнійсього ареалу мало відрізняється від релігій індіанців інших регіонів. Тут присутня віра в Мана - Силу Бога, яка яскра­во спостерігається чи не в усіх релігіях народів, що перебувають на ранніх етапах культурного розвитку. Тут також існують таєм­ні союзи, знахарі, але не розвинене професійне жрецтво. Ціка­вою особливістю релігії каліфорнійських індіанців є специфіка обрядів ініціації.

• ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АРЕЛ

Індіанці південно-західного ареалу сповідують релігії, які за своїми головними рисами є схожими до релігій інших культур­них ареалів Північної Америки. Тут також присутня віра в транс­цендентного і недосяжного Бога, який виражається через Мана. Вона і є головним предметом культу. Ті речі та істоти, в яких ін­діанці вбачають особливе благословення, сприймаються ними за носіїв дієвої Мана і відіграють особливу роль у релігійному культі. Проте релігія індіанців південно-західного культурного ареалу має свої особливості, які відрізняють її від релігій індіан­ців інших регіонів Північної Америки. Південно-західний ареал найбільш наближений до Месоамерики, де сформувались високі індіанські культури. Індіанці Месоамерики вплинули на культу­ру і релігію індіанців південно-західного регіону, внісши в них певні особливості, які виокремили цю релігію від релігій індіан­ців інших культурних регіонів Північної Америки. Серед таких особливостей виділяється відсутність культів, пов’язаних із тва­ринами. Індіанці цього регіону не вважали своїх духів-покрови- телів такими, що мають вигляд тварини або виражаються через тварин. Серед індіанців цього регіону популярні культи предків. Саме предки вважаються опікунами племені. Головною фор­мою культу цих індіанців є колективні обряди. В обрядах брали участь усі члени племені, оскільки вважали, що вищі сили бла­гословляють не кожного окремого члена племені, а ціле плем’я. Відсутність когось із членів племені під час обряду робило його неповним і порушувало космічний порядок. Незважаючи наза- гальну присутність та активну участь в обрядах, виконувати йо­го могли не всі. Система релігійних обрядів в цих племенах була настільки ускладнена, що для їх виконання потрібні спеціально підготовлені люди. Тому функція проведення обрядів була по­кладена на групи фахівців. В основі релігії індіанців південно- західного регіону лежить віра в загальний космічний принцип, який управляє всім світом та людьми. Цей принцип охоплює все, що є у світі, а тому кожен елемент світу є однаково важливий для космічної гармонії. Релігійні ритуали важливі тому, що вони відновлюють гармонію світу, закладену космічним принципом.

• ІНШІ АРЕАЛИ

Релігія індіанців Великого Басейну в усьому зберігає типові ри­си релігій індіанців Північної Америки. Як специфіку вірувань цих племен можна назвати тільки обрядовість, пов'язану з їхнім способом життя. Індіанці цього регіону - мисливці, а тому їхні культи тісно пов'язані з їхнім промислом. Перш ніж вийти на полювання, вони молилися, щоби Бог благословив їх здобиччю. Після полювання, вони дякували Богу за отримані дари. Також важливу роль в їхній релігійності відіграють обряди, пов'язані зі зміною пір року, оскільки ці часові періоди впливали на мігра­цію тварин.

Релігія індіанців Плато не відзначалася нічим, чого б не бу­ло в релігіях індіанців інших культурних ареалів Північної Аме­рики. Однак, саме серед індіанців цього регіону сформувалась найпоширеніша в Америці християнсько-індіанська синкретич­на секта - Індіанська Шейкерська Церква. Її засновником був Джон Слокум. В 1881 році Слокум зазнав короткочасну клінічну смерть, після виходу з якої розповів, що побував у небі та отри­мав об'явлення. Його видіння стали основою його проповіді, які лягли в основу нової релігії. Релігія, заснована Слокумом, - це християнство з домішками індіанських обрядів. Релігія шейке- рів швидко поширилась серед індіанців в усіх США, а сьогодні до неї належать також американці європейського походження.

Серед індіанців прерій віра в сакральну силу зайняла особливе значення. Все, що існує, є аспектами цієї сили. Віра в Мана в інді­анців прерій є настільки великою, що їхню картину світу дослід­ники називають пантеїзмом, тобто весь світ - ніщо інше, як тіль­ки Сила Бога. Племена прерій займались не тільки полюванням, а й рослинництвом. Це відобразилось у їхній релігії. Особливіс­тю племен прерій є виключна роль святих мужів. Ними були члени племені, які відзначались особливою святістю, мудрістю і авторитетом. Вони очолювали богослужіння, були першими радниками назагальних зборах племені, виконували обряди зці­лення та займались знахарством. Саме вони були зв’язковими між живими членами племені та духами-опікунами. Серед пле­мен вкоренилась традиція використання тютюну в релігійних обрядах. «Люльку миру», про яку часто писали письменники європейського походження, вони побачили саме серед племен прерій.

Релігії індіанців північно-східного та південно-східного куль­турних ареалів відображають риси, притаманні всім північно­американським релігіям. Тут наявна віра в Абсолют, який вира­жається через свою Силу, що пронизує все. Індіанці цих регіонів тісно пов’язані з природою, і це відобразилося в їхніх релігіях. З природи вони отримували засоби для виживання, які вони здо­бували через полювання і збиральництво, а подекуди й шляхом вирощування. Тому природа була для них найбільшим благосло­венням. Сьогодні серед індіанців цих регіонів поширені христи­янсько-індіанські синкретичні секти. Автентичні культи майже не збереглися.