ІСТОРІЯ ЯК РОЗУМІННЯ І ПЕРЕЖИВАННЯ (В.ДІЛЬТЕЙ)

В.Дільтей (1833-1911)-відомий як талановитий культуролог, фундатор опи­сової психології, історик і соціальний філософ. Його перу належать такі праці, як «Описова психологія» (М., 1924), «Leben Schleiermachersw (1922) та ін.

Історична концепція В.Дільтея формується за засадах оригінальної трактов­ки вченим структури і функціональної сутності людської свідомості. Він вихо­дить з того, що свідомість складається з трьох відносно самостійних пластів: предметного (відтворює реальність), емоційного (відбиває ставлення людини до цієї картини) і волі, в якій емоційні оцінки набувають форми імпульсів, спрямо­ваних на трансформацію дійсності. Емоційний пласт свідомості становить ос­нову людської активності. Емоційність виходить за межі раціональної оцінки дійсності. Втілюючись у волі, вона формує таку історичну реальність, яка не може бути осягненою розумом інших поколінь. Щоб зрозуміти історію, робить вис­новок В.Дільтей, слід проникнути в переживання минулих поколінь. Специфіка історичного пізнання полягає у відтворенні історії як співпереживання.

Співпереживання, за В.Дільтеєм, має пройти дві стадії: проникнення в біо­графії дійових осіб історії, освоєння процесу об’єктивації духу в реальних істо­ричних діях. Завдання історика полягає не просто в описі тієї чи іншої сукуп­ності фізичних речей та подій, а в розкритті закладеної в них внутрішньої ак­тивності людського духу.

Надзвичайно важко проникнути в дух доби, розмірковує далі вчений. Зро­зуміти його засобами загальних категорій і причинних закономірностей вза­галі неможливо. Історія - це така галузь знання, яка повністю перебуває в межах внутрішнього переживання. Історик немов би переживає хід історії, відтворює її зсередини, виносить їй вирок з позицій сьогоднішнього часу, інтерпретуючи історію на підставі відомих йому фактів. Цей вирок завжди буде суб’єктивним. Саме тому В.Дільтей віддає перевагу мистецтву перед на­укою, співпереживанню перед раціональним пізнанням. На його думку, так зване об’єктивне осягнення історії завжди є суб’єктивним. До істини ближче підходить той, хто глибше співпереживає ходу історії, збирає більше емпі­ричного матеріалу, проникливо його інтерпретує.

Звинуватити В.Дільтея в суб’єктивізації історії, звичайно, можна, адже вче­ний дійсно відтворив її суть і природу з суб’єктивного боку, тобто суб’єктивні чинники. Але які б об’єктивні чинники не спонукали людей до тих чи інших дій, люди діють, керуючись, як правило, власним сприйняттям і переживан­ням ситуації. Інакше б історія перетворилася на механізм однолінійної дії: чин­ник - дія - результат, що не відповідало б дійсності. Навіть в однаковій ситу­ації люди приймають неоднакові рішення. Ними керує суб’єктивність, що й спробував показати В.Дільтей за допомогою методу історіософського пізнан­ня як безпосереднього співпереживання історії.