<<
>>

Сум, відносять, зазвичай, до негативних переживань.

Але емоція суму може відігравати позитивну роль в житті людини. Уявіть собі, яким би був світ без цієї важливої людської емоції. Хіба б ми були здатними до формування стійких зв’язків з людьми, хіба б цінували їх, якби можливість розриву цих зв’язків не викликала у нас суму? І на стільки «людськими» були би ми, коли б не вміли сумувати про смерть близької людини чи співпереживати горю іншої?

Причини суму

Розлука чи відділення, як фізичне так і психологічне, є однією з основних активаторів суму.

Вимушена розлука з сім’єю, близьким другом, викликає сум, відчуття самотності навіть в гурті людей. Психологічна ізоляція може приймати різні форми - нездатність до спілкування, щирого виразу своїх почуттів, невміння завойовувати симпатію довколишніх. При цьому відсутнє почуття приналежності, людина почуває себе самотньою і покинутою людьми.

Найглибший сум викликає смерть близької людини чи члена сім’ї. Це незамінна втрата. Ми втрачаємо людину, з якою були пов’язані тривалий проміжок часу, з якою ділили радості і біди. Подібна втрата дружніх чи інтимних відносин викликає у нас горе.

Друга причина - розчарування, особливо коли воно викликане крахом надій. Розчарування призводить до почуття психологічної ізоляції, самотності і втрати.

Невдача в досягненні поставленої мети також викликає у людини сум.

Мімічний вираз суму. Внутрішні кінці брів злегка підняті і зведені до перенісся, очі - звужені, а кутики рота опущені. Іноді - тремор підборіддя, що злегка висунутий вперед. В залежності від віку і інтенсивності суму, його мімічний вираз може супроводжуватися вокальним компонентом - плач чи ридання.

Очевидно, однак, що в сумі наше обличчя не виглядає таким, яке описане вище, і тому є декілька причин. По-перше вираз емоції триває набагато менше часу, ніж її переживання. Мімічно сум проявляє себе протягом декількох секунд, а переживання може тривати роками.

Навіть при відсутності мімічного виразу обличчя, сум видає себе, ознаки можуть бути ледь вловимими. В сумі, обличчя людини виглядає тьмяним, тонус м’язів відсутній, очі здаються «погаслими». Засмучена людина розмовляє мало і без бажання, темп мовлення сповільнений.

Інша причина - пригнічення виразу суму. Навіть відчуваючи сильний сум, люди здатні посміхатися, прагнуть зберегти спокійний вираз обличчя.

Переживання суму

Сум переживають, як засмученість, пригніченість, хандра, людина скаже, що «їй важко на серці», але це почуття важкості всюди - по всьому тілу, важкість розливається, ніби вся важкість світу звалена на плечі однієї людини. Сумуючи, ми часто відчуваємо довкола себе темноту і пустоту, життя здається нам без кольору і тепла, немає людини, яка б розділила з нами те почуття.

Переживання суму включає комплекс почуттів, ті почуття супроводжуються конкретними образами, думками і спогадами про сумні події.

Інтенсивне переживання суму викликає біль - не фізичний, а психічний біль, що набагато глибший і гостріший.

Функції суму

Коли сім’я втрачає одного із своїх членів, всі збираються разом, що викликає почуття спільності, зв’язку з родиною - невід’ємна частина життя людини, джерело допомоги і підтримки, яка необхідна для щасливого життя.

Сум, затримуючи загальний темп життя людини. Сповільнення психічних і соматичних процесів, якими супроводжується емоція суму, дозволяє по-новому подивитися на світ, побачити його в іншому ракурсі. Ця перспектива може поглибити сум, може примусити задуматись людину про те, про що перше не задумувався тільки втративши людину, ми по-справжньому оцінюємо її і значення того, що вона була поруч.

Крім того, емоція суму виконує комунікативну функцію, сповіщає людині і довколишнім про дисгармонію. Маленька дитина плаче не лише тому, що їй сумно.

Сум виконує також мотиваційну функцію. Вона викликає бажання відновити або встановити зв’язки між людьми. Сум, зумовлений розчаруванням чи невдачею, змушує вирішити проблему та відіграє важливу роль в формуванні і розвитку механізмів емпатії.

Плач дитини викликає у матері почуття співпереживання, примушує звернути увагу на дитину та заспокоїти її.

Сум і фізіологічні зміни

В процесі розвитку емоційного досвіду емоції можуть супроводжуватися фізіологічними змінами в організмі. Так емоція суму часто поєднана із статевим потягом. Сум, викликаний втратою коханої людини чи розривом з нею. Супроводжується почуттям самотності. В таких випадках природна потреба людини до любові і сексуальної близькості вступає у взаємодію з емоцією суму, і тоді людина, яка ще не пережила цю емоцію, починає шукати інтимних відносин, які б заповнили втрату. Така поведінка може привести до формування стійкого зв’язку між емоцією суму і сексуальним потягом. Зв’язок між сумом і сексуальним потягом зумовлений тим, що емоція суму і сексуальні потреби беруть участь у формуванні почуття прив’язаності.

Якщо людина намагається подолати стан суму і «поїсти чогось смачненького», що викликає тимчасовий підйом, а потім пригніченість і слабість. Протягом якогось часу людина відчуває пожвавлення, її не буде пригнічувати ситуація. Проте, регулярне вживання калорійної і смачної їжі, як спосіб звільнення від суму, може привести до формування зв’язку емоції суму з переїданням. Потім людина відчуває гнів, бо набрала більшу вагу.

Втома вносить свою частку в емоцію суму. Коли ви втомилися від роботи і незадоволені її результатом, то ви, природно, відчуваєте втому і пригніченість. Почуття втоми відбивається на фізичній, розумовій і соціальній активності. Будь- яка діяльність, включаючи багаторазове повторення одних і тих же дій, навіть коли вона вам спочатку подобалась, втомлює вас. Якщо така діяльність є частиною вашої праці, то кінцевий результат праці викликає комплекс «втома - пригніченість - сум».

Соціалізація суму через покарання

Даний тип соціалізації суму має місце тоді коли сльози дитини викликають негативну реакцію у дорослих, коли батьки чи вихователі наказують дитину за те, що вона плаче, відкинувши причину сліз. Прикладом, може бути поведінка батька, який сварить дитину за відмову йти спати, і за сльози, викликані втратою іграшки.

Недиференційована сварка і постійне наказування дитини породжує ситуацію замкнутого кола, не дає можливості дитині виразити сум чи гнів, без того, щоб не накликати покарання. Це стає джерелом самоізоляції дитини, надмірної боязливості емоції суму, апатії і втоми. В свідомості дитини формується зв’язок між сумом і страхом. Досвід примушує дитину усвідомити, що плач тягне за собою покарання. І, не дивлячись на спроби розібратися в своїх почуттях, дитина не зможе усвідомити взаємозв’язок між сумом, страхом і покаранням, дитина плаче від болю і образи.

Соціалізація суму через заохочення

Заохочення, як тип соціалізації суму характеризується тим, що батьки намагаються заспокоїти дитину і їхні дії направлені на усунення стимулу, який викликав сум. Коли батьки обмежуються лише ласкавими словами і співчуттям, це створює передумови для розвитку інфантилізму у дитини. Коли батьки реально допомагають, не лише втішають, а шукають шляхи для усунення негативних подразників, то у дитини розвивається здатність виражати сум, боротися з ним і перемагати. Така поведінка приводить до формування почуття довіри, чесності, прагнення до співробітництва і допомоги, виховує мужність і стійкість до фрустрації. Дитина тоді знає, що на зміну суму прийде радість. Її ставлення до життя виражається оптимізмом.

Соціалізація суму через часткове заохочення

Даний тип соціалізації суму може привести до алкоголізму і наркоманії. Він характеризується тим, що батьки просто обнімають і цілують дитину і не прагнуть усунути причину суму чи довести до свідомості дитини те, що з причиною суму треба боротися. Коли дитина стане дорослою, вона буде шукати можливості забутися і відволіктися - фізично, психічно, емоційно чи соціально.

Взаємодія суму з іншими емоціями, когнітивними процесами і поведінкою Взаємодія суму і гніву

Сум - вроджений активатор гніву. Всі, кому відоме почуття пригнічення і хандри знають, що воно супроводжується переживанням гніву - людина сердиться на себе чи сварить інших за свої нещастя.

Гнів батька на сум дитини також зумовлений цим впливом. В даному випадку батько сердиться не на дитину, а на джерело суму. Емоція гніву є протидією страхові. Наприклад, батько залишив дитину в машині ввечері, сам пішов в магазин по покупки. Пізній вечір дитині сумно і страшно, самотньо. Дитина плаче, а батько не повертається. Батька довго немає, це викликає гнів. Дитина сердиться на батька, що довго не йде, це послаблює сум і страх. Регулярність таких ситуацій породжує депресію.

Взаємодія суму і страху

Емоція страху мучить людину, послаблює її психічну активність. Зв’язок між сумом і страхом може сформуватися за різних умов. Так, дитина залишитись вдома одна боїться і плаче, а батьки наказують її за те, що вона плаче. Але коли сум часто поєднаний з страхом, то це призводить до порушень адаптації. Така людина буде жити в постійному страхові і з жахом чекати, що принесе кожен наступний день, буде боятися всього - незнайомих людей, ситуацій, подій, відносин.

За наявності сильного і тісного зв’язку між сумом і страхом формується ланцюг «біль - сум - страх» в результаті кожна ситуація, що поєднана з болем, викликає паніку.

Взаємодія суму і сорому

Емоція суму може взаємодіяти з емоцією сорому. Коли батьки постійно не звертають увагу на те, що дитина плаче, виявляють байдужість чи презирство до цієї емоції, дитина почне відчувати сором від того, що вона плаче. Таким чином сум буде активувати сором, що призводить до формування риси «боязлива соромливість».

Коли батько говорить дитині, що не потрібно плакати, а треба щось робити, така ситуація викликає у дитини сором. Дитина соромиться не лише того, що вона плаче, а ще й того, що вона нічого не робить, нездатна нічого зробити і змінити ситуацію. Це призведе в майбутньому до того, що головним в житті такої людини буде установка на об’єкті і ситуації, а не на причині суму. Не вміючи відчути власний сум, людина не здатна до співчуття і співпереживання.

Взаємодія суму з поведінковими актами

Коли людина сумує, світ стає похмурим.

Сум призводить до відчуження і ізоляції. Але, є і позитивні сторони суму. В певних випадках сум є прийнята реакція на ситуацію. Це приводить до згуртування людей, встановленню тісніших контактів.

Сум сповіщає людину про те, що щось не так в ній самій і в світі, проте людина в стані усвідомити нещастя чи проблему, що примушує приступити до дії і усунути причину суму. Коли ми виражаємо свій сум адекватно, ми отримуємо допомогу довколишніх людей. Вираз суму на обличчі примушує довколишніх до підтримки допомоги і співпереживання.

Частота і інтенсивність переживання людиною суму впливає на образ «Я» чи «Я» - концепцію. Коли ви часто не маєте настрою, то, природно сприймаєте себе як сумну людину. Переплетення уявлень про самого себе із згадками про самого себе, визначає як ви сприймаєте світ і свої вчинки. Коли сприймаєте себе як сумну людину, таким же буде здаватися і цілий світ. Подібна «Я» - концепція поєднана з пригніченням, низькою самооцінкою, почуттям власної неефективності, переживанням нездатності вирішити проблеми.

Регуляція суму

Існує три способи регуляції суму (без вживання наркотичних і лікарських засобів):

- регуляція через іншу емоцію;

- когнітивна регуляція;

- моторна регуляція.

Перший тип регуляції - направлення зусиль на активацію іншої емоції, яка протилежна тій, що ви переживаєте в даний момент. Когнітивна регуляція - використання процесів уваги, мислення для контролю за емоцією, яка небажана. Моторна регуляція - м’язева і фізична активність, що знижує емоційне переживання. Ефективна емоційна регуляція - результат спільної роботи почуття, думки і дії.

<< | >>
Источник: БУНЯК Н.А.. 2017

Еще по теме Сум, відносять, зазвичай, до негативних переживань.:

  1. 5.плата за негативное воздействие на окружающую среду
  2. Активація, вираз і переживання здивування
  3. Суб’єктивне переживання страху
  4. Емоція зневаги - відображає деперсоналізацію іншої людини або цілої групи, втрату їх значущості для індивіда, переживання переваги в порівнянні з ними.
  5. Емоція сорому - виникає як переживання неузгодженості між нормою поведінки та фактичною поведінкою, прогнозування осудливої або негативної оцінки оточуючих.
  6. Девіантна поведінка особистості. Поняття та види (позитивна і негативна) девіацій. Суїцидальна та залежна поведінка. Булінг. Мобінг. Ейджизм. Рівні девіантної поведінки: поведінка, що не є схвалюваною іншими, що осуджується іншими, морально негативні прояви і вчинки, делінквентна поведінка, злочинна поведінка, деструктивна поведінка. Соціальні та психологічні чинники девіантної поведінки. Профілактика девіантної поведінки: просвіта, соціальна реклама, корекційні програми, створення ситуації успі
  7. ВЧИНОК ДОБРА
  8. Горе страждання і смуток
  9. Емоція вини - виникає при порушеннях морального або етичного характеру в ситуаціях, коли людина відчуває особисту відповідальність.
  10. Емоція збентеження немає жодної поведінкової реакції і жодної конфігурації міміки, які можна було б віднести до емоції збентеження.
  11. Характеристика емоцій.
  12. Фізіологічні основи емоцій
  13. Соматичні прояви радості
  14. Психічне і тілесне.
  15. § 2. Общая характеристика противодействия ПРАВОНАРУШЕНИЯМ (НА ПРИМЕРЕ ПЕНИТЕНЦИАРНОЙ СИСТЕМЫ)
  16. Класифікація методів
  17. Зв’язок психології з філософією
  18. Клінічна класифікація раку легень