ДУХ КАПІТАЛІЗМУ (М.ВЕБЕР) ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА І СПОНУКАЛЬНА ДОМІНАНТА СУЧАСНОГО ВИРОБНИЦТВА

Пошук ідеальної духовної домінанти суспільного співжиття людей у соціумі ви­магає виходу за межі класовості й наближення до загальнолюдських пріоритетів.

Одним з перших соціальних філософів цю істину зрозумів і відтворив німець­кий вчений М.Вебер (1864-1920), котрий увійшов до історії інтелектуального розвитку людства як родоначальник так званої пізнавальної соціології, теорії соціальної дії, ідеальних типів, універсально-історичної моделі розвитку капі­талізму як торжества принципів раціоналізму у господарському, політичному і соціальному житті суспільства.

До капіталізму М.Вебер підходить нетрадиційно. Він вбачає в ньому істо­рично сформовану своєрідну систему, спосіб господарювання, організації сус­пільного та індивідуального життя на принципах доцільності, раціоналізму, виваженого прагнення до реалізації особистого інтересу в узгодженні з інтере­сами людських спільностей, суспільства. Наївний погляд на капіталізм, згідно з яким суть цього способу життя визначає прагнення до наживи, підприємницт­ва, грошової вигоди попри всі людські моральні цінності, з дійсним капіталіз­мом не має нічого спільного. Означені прагнення одвічно притаманні людям усіх типів і соціальних верств, всіх епох і всіх країн світу. Вони завжди виявля­ють себе за будь-якої можливості.

Суть капіталізму, вважає М.Вебер, в іншому: капіталізм - це система, що на­магається перебороти (і переборює!) означені ірраціональні прагнення або дома­гається їх раціонального регулювання. Капіталістичним називається такий спо­сіб виробництва, який базується на очікуванні прибутку за рахунок можливостей обміну, тобто широкому й відповідним чином організованому підприємництву. Капіталізм - це така система виробництва, обміну і споживання, яка орієнтована на точний розрахунок, планомірне використання матеріальних ресурсів або осо­бистих зусиль для отримання прибутку таким чином, щоб обчислений у балансі кінцевий прибуток перевищував стартовий капітал, залучений до його організації (Вебер М. Избранные произведения.

Джерела такого способу господарювання криються, за М.Вебером, у своє­рідній розумовій діяльності людей, їхніх світоглядних і моральних принципах, сформованих на ранніх стадіях життєдіяльності людей і донесених до наших днів поколіннями, які пройшли економічний добір. Цей спосіб мислення М.Вебер поз­начає терміном «раціоналізм». Його корені дослідник вбачає в релігії, особливо в її реформаційному прочитанні, тобто в протестантизмі, згідно з яким основу любові до Бога становить передусім виконання професійного обов’язку - раціо­нального перетворення в інтересах людини навколишнього соціального космо­су. Таким чином, організована діяльність у межах своєї професії дає людині змогу впевнитись у спасінні, а успіх у ній розглядається як підтвердження богообра- ності (Там само. - С. 148-149).

Розгорнута і вивірена часом система вимог свідомості - духу капіталізму, - вважає М.Вебер, - втілена в настановах Б.Франкліна. В узагальненому вигляді вона орієнтує на такі провідні цінності: час - це гроші; кредит - це гроші; гроші за своєю природою плодовиті і мають властивість народжувати нові гроші; точ­ність - це гроші; чесність і заповзятливість у справах - це гроші; поміркованість у споживанні - це гроші. Акуратність свідчить, що ти пам’ятаєш про свої обов’яз­ки, зазначає М.Вебер, тобто, що ти не лише пунктуальна, а й чесна людина, а це збільшує твій кредит (Там само. - С.72).

Такий тип свідомості і породжує новий спосіб організації усієї системи жит­тєдіяльності й спілкування. Релігійно-моральна домінанта зумовлює мотивацію і внутрішній настрій людей на порядність, взаємоповагу і взаємовигоду, фор­мує відповідні ціннісні орієнтації. Ця система, вважає М.Вебер, прогресує від­повідно до зростаючих потреб людей, їхньої внутрішньої орієнтації на добро­бут, благо, матеріально забезпечене і морально зважене існування.