Характеристика організаційних методів

Для ефективного проведення дослідження необхідно визначити загальну «стратегію і тактику» дослідження, загальні принципи його побудови. Б.Г. Ананьев назвав цей етап «організаційним» і виокремив відповідні «організаційні методи».

У етнопсихології порівняльний метод використовується для виявлення психологічних особливостей різних народностей (М. Мід, Р. Бенедікт, І.С. Кон та ін.). Так, цей метод описано в роботах В.С. Мухіної задля виявлення етнічних особливостей самосвідомості (відношення до власного «Я», імені, статі, національності та ін.).

Порівняльний метод є фактично універсальним, особливо при проведенні досліджень у галузі вікової психології.

У віковій психології порівняльний метод виступає як метод зрізів, якому Б.Г. Ананьєв протиставляє інший організаційний метод, спрямований (з урахуванням специфіки вікової психології як науки) на визначення особливостей психічного розвитку у зв'язку з віком. Проте шляхи різні.

Ґрунтуючись на методі зрізів, психолог організовує своє дослідження як роботу з людьми різних вікових груп (начебто роблячи зрізи на різних вікових етапах); надалі, за наявності достатньої кількості представників кожної групи, стає можливим виявити узагальнені характеристики на кожному рівні і на цій основі простежити загальні тенденції вікового розвитку (Прикладів такого підходу надзвичайно багато).

Лонгитюдний метод передбачає іншу побудову дослідження: психолог працює з однією і тією ж групою людей (або однією людиною), регулярно, з достатньою частотою обстежуючи їх за одними й тими ж параметрами впродовж тривалого часу, тобто відстежує розвиток, здійснюючи «подовжній» зріз.

Хоча лонгітюдний метод інколи протиставляють порівняльному (не лише методу зрізів, але й порівняльному в цілому), це не є цілком коректним: порівняння передбачається в обох випадках (у лонгітюдному дослідженні - порівняння характеристик об'єкта на різних етапах «відстежування»). Йдеться про те, що в одному випадку порівнюються дані відносно різних об'єктів, а в іншому - відносно одного об'єкта протягом його розвитку. Проте, зіставлення лонгітюдного методу методу зрізів сповна правомірне. Кожен з них має свої переваги: метод зрізів дозволяє охопити дослідженням більше людей (а, відтак отримати надійніші узагальнені дані), він дозволяє зробити дослідження в стисліші терміни; в той же час лонгітюдний метод більш «уточнений», він дозволяє зафіксувати відтінки індивідуального розвитку, що «вислизають» від методу зрізів. На практиці ці два методи часто виступають як такі, які взаємодоповнюють одне одного.

Більше 20 років проводив лонгітюдні психологічні дослідження на близнятах Р. Готтшальдт (1960). У Франції тією ж проблематикою займався Рене Заззо. Близнюки є особливою наочною моделлю для вивчення впливу конституційних і соціальних чинників. Ця проблема прямо вимагає використання лонгітюдного вивчення близнюків. Відтак цей метод отримав назву близнюкового методу.

Порівняльний метод полягає в розгляді окремих механізмів поведінки й психологічних актів у процесі розвитку та порівнянні зі схожими явищами в інших організмів. Найбільш поширена назва цього методу -«порівняльногенетичний». Найбільш продуктивне

використання цього методу у сфері порівняльної психології (зоопсихології) належало В. А. Вагнеру, який у своїх роботах вперше обґрунтував і використав еволюційний метод. Його суть полягає у вивченні життя і порівнянні психіки тварин, з представниками попередніх і подальших рівнів еволюції тваринного світу.

Особливо важливе місце займає порівняльногенетичний метод у психологічному вченні Л.С. Виготського. Саме він, досліджуючи історію вищих психічних функцій, застосував порівняльногенетичний метод задля вирішення питань загальної та вікової психології (особливо при вивченні мовлення і мислення).

Крім порівняльного методу Б.Г. Ананьєв виділяє у якості організаційного комплексний метод, який виокремлюється за іншою підставою (як метод зрізів, так і лонгітюдний метод можуть бути або не бути комплексними). Перш за все мається на увазі, що дослідження може бути побудоване в межах однієї науки, в даному випадку психології, або ж як комплексне міждисциплінарне дослідження. Дослідження такого роду дозволяє встановлювати зв'язки і взаємозалежності між явищами різного типу, наприклад, між фізіологічним, психологічним і соціальним розвитком особистості. Спроби таких комплексних досліджень здійснювалися В.М. Бехтєрєвим; з 70-х рр. ХХ ст. найбільш яскраві комплексні дослідження пов'язані з іменем Б.Г. Ананьєва та представників його наукової школи.

Зупинимося ще на одному аспекті організації дослідження. Крім визначення загального принципу роботи, надзвичайно важливо встановити джерело емпіричних даних, тобто той об'єкт або систему об'єктів, з якими буде взаємодіяти дослідник. З цієї точки зору доцільно розрізняти суб'єктивний і об'єктивний методи, які також відносяться до організаційних методів.

Суб'єктивний метод організації дослідження передбачає, що об'єктом, з яким взаємодіє психолог, виступає він сам (спостерігач і спостережуваний, експериментатор і досліджуваний в одній особі). У літературі суб'єктивний метод найчастіше пов'язують з поняттям «інтроспекції» або «самоспостереження». Самоспостереження передбачає звернення психолога до свого внутрішнього досвіду, спробу вловити ті зміни, які відбуваються у власному психічному житті в різних умовах. Ми вже говорили, що саме це метод довгий час вважався основним у психології, до нього вдавалися асоціаністи, на ньому базував свої висновки У.

Інший варіант суб'єктивного методу передбачає звернення до самоспостереження інших людей як до того, що відображає дійсні події їх психічного життя без змін і спотворень. У такій ситуації психолог, довіряючи суб'єктивним звітам, вибудовує власні роздуми про психічну реальність, виходячи безпосередньо з них. Щось подібне використовувалося Вюрцбургською школою дослідження мислення (Німеччина, початок ХХ ст.) під назвою «експериментальне самоспостереження»; при цьому досліджуваний (підготовлений психолог) відстежував динаміку пережитих ним станів при виконанні інструкції; на підставі самозвітів робилися висновки про властивості мислення в цілому.

У наш час суб'єктивний метод використовується найчастіше як допоміжний, що зумовлене вагомими причинами: вони сталі особливо виразні після розвитку уявлень про несвідоме, коли стало очевидно, що в свідомості (адже самоспостереження являє собою усвідомлення внутрішніх подій) дійсний зміст може спотворюватися, а відтак, дані самоспостереження ризикують виявитися недостовірними. Очевидне, втім, і інше: самоспостереження - як пряме (за ідеєю) звернення до психічного життя -може дати унікальні свідоцтва, недоступні зовнішньому дослідженню, прикладом чого може бути самоаналіз З. Фрейда або спроба вловити шлях математичного відкриття Ж. Адамаром. Питання про використання суб'єктивного методу в психології до цього часу відкрите: використовувати його необхідно, але не зовсім зрозуміло, як це конкретно зробити в методичному плані.

Об'єктивний метод організації дослідження в традиціях сучасної науки вважається основним. Він передбачає звернення до тих аспектів, які можливо зафіксувати засобами «стороннього» спостереження, - зміни поведінки, наочної діяльності, мовлення та ін., за якими передбачається певна психічна реальність. Попередньо вже було зазначено, що психіка недоступна безпосередньому об'єктивному спостереженню. Об’єктивний метод не виключає використання суб'єктивних даних, але вимагає не приймати їх як «остаточну реальність». Об'єктивний метод передбачає ретельну побудову дослідження, вибір досліджуваних, або об'єктів спостереження, або діагностики (їх кількість, істотні характеристики, розподіл за ознаками), визначення умов, етапів дослідження з розробкою й обґрунтуванням кожного етапу. Особливо важливою в психологічних студіях є вимога «чистоти» дослідження, що зводиться до того, наскільки повно дослідник контролює умови, не допускаючи впливу на ситуацію сторонніх (неврахованих) чинників.

Література

1. Бурлачук, Л.Ф. (2008). Словарь-справочник по психодиагностике (3-е изд.). Санкт-Петербург: Питер.

2. Максименко, С.Д. (1999). Теорія і практика психолого- педагогічного дослідження. Київ: КДІП.

3. Максименко, С.Д., & Соловієнко, В.О. (2000). Загальна психологія. Київ: МАУП.

4. Моргун, В.Ф., & Тітов, І.Г. (2013). Основи психологічної діагностики (3-є вид.). Київ: Видавничий Дім «Слово».

5. Скрипченко, О.В., Долинська, Л.В., Огороднійчук, З.В. та ін. (2005). Загальна психологія. Київ: Либідь.

Питання для самоконтролю

1. Які існують підходи до класифікації методів психологічних досліджень?

2. У чому полягає формулювання проблеми психологічного дослідження?

3. Що передбачає висунення гіпотези?

4. Який етап психологічного дослідження наступний за етапом формулювання гіпотези?

5. На що спрямована інтерпретація результатів дослідження?

6. Які існують різновиди порівняльного методу психології?

7. У чому полягає суть лонгітюдного методу дослідження?

8.

9. Яка різниця між суб'єктивним і об'єктивним методами дослідження?

Тестові завдання

1. Які методи відносяться до групи пізнавальних методів?

A) аутотренінг, груповий тренінг, психологічне консультування, психотерапія, психокорекція;

Б) спостереження, опитування, тест-опитувальник;

B) тест, експеримент;

Г) вся сукупність методів, спрямованих на вивчення закономірностей психіки;

Д) організаційні, емпіричні методи обробки даних та

інтерпретації.

2. Що відноситься до методів активного впливу на людину?

A) тест, експеримент;

Б) аутотренінг, груповий тренінг, психологічне консультування, психотерапія, психокорекція;

B) вся сукупність методів, спрямованих на вивчення закономірностей психіки;

Г) спостереження, опитування, тест-опитувальник;

Д) організаційні, емпіричні методи обробки даних та

інтерпретації.

3. Які методи відноситься до суб'єктивних методів?

A) спостереження, опитування, тест-опитувальник;

Б) організаційні, емпіричні методи обробки даних та інтерпретації;

B) аутотренінг, груповий тренінг, психологічне консультування, психотерапія, психокорекція;

Г) вся сукупність методів, спрямованих на вивчення закономірностей психіки;

Д) тест, експеримент.

4. Які методи відносяться до об'єктивних методів?

A) спостереження, опитування, тест-опитувальник;

Б) аутотренінг, груповий тренінг, психологічне консультування, психотерапія, психокорекція;

B) організаційні, емпіричні методи обробки даних та інтерпретації;

Г) тест, експеримент;

Д) вся сукупність методів, спрямованих на вивчення закономірностей психіки.

5. Які методи відносяться до груп методів, виокремлених на основі етапів психологічного дослідження?

A) спостереження, опитування, тест-опитувальник;

Б) тест, експеримент;

B) організаційні, емпіричні методи обробки даних та інтерпретації;

Г) вся сукупність методів, спрямованих на вивчення закономірностей психіки;

Д) аутотренінг, груповий тренінг, психологічне консультування, психотерапія, психокорекція.

6. У чому полягає суть формулювання проблеми?

A) співвідношення отриманих результатів із вихідною гіпотезою, висновками про її достовірність;

Б) істинність висунутого припущення вивчається на емпіричному (дослідному) матеріалі, здійснюється кількісний аналіз;

B) передбачити питання, на яке потрібно знайти відповідь;

Г) передбачити відповідь на питання про характер зв’язку подій.

7. Що розуміється під гіпотезою?

A) передбачити питання, на яке потрібно знайти відповідь;

Б) співвідношення отриманих результатів із вихідною гіпотезою, висновками про її достовірність;

B) передбачити відповідь на питання про характер зв’язку подій;

Г) істинність висунутого припущення вивчається на емпіричному (дослідному) матеріалі, здійснюється кількісний аналіз.

8. Як здійснюється перевірка гіпотези?

A) істинність висунутого припущення вивчається на емпіричному (дослідному) матеріалі, здійснюється кількісний аналіз;

Б) співвідношення отриманих результатів із вихідною гіпотезою, висновками про її достовірність;

B) передбачити відповідь на питання про характер зв’язку подій; Г) передбачити питання, на яке потрібно знайти відповідь.

9. У чому полягає інтерпретація отриманих результатів?

A) передбачити відповідь на питання про характер зв’язку подій;

Б) істинність висунутого припущення вивчається на емпіричному (дослідному) матеріалі, здійснюється кількісний аналіз;

B) передбачити питання, на яке потрібно знайти відповідь;

Г) співвідношення отриманих результатів із вихідною гіпотезою, висновками про її достовірність.

10. Яке твердження відноситься до визначення порівняльного методу?

A) об'єктом, з яким взаємодіє психолог, виступає він сам;

Б) реалізується у формі зіставлення особливостей психіки на різних етапах еволюції та умов життя людини;

B) психолог працює з однією й тією ж групою людей (або однією людиною), регулярно обстежуючи їх упродовж тривалого часу;

Г) передбачає звернення до тих аспектів, які можливо зафіксувати засобами «стороннього» спостереження, і ретельна побудова дослідження.

11. У чому полягає суть лонгітюдного методу?

A) психолог працює з однією й тією ж групою людей (або однією людиною), регулярно обстежуючи їх упродовж тривалого часу;

Б) передбачає, що об'єктом, з яким взаємодіє психолог, виступає він сам;

B) передбачає звернення до тих аспектів, які можливо зафіксувати засобами «стороннього» спостереження, і ретельна побудова дослідження;

Г) реалізується у формі зіставлення особливостей психіки на різних етапах еволюції і умов життя людини.

12. Яке твердження відноситься до суб'єктивного методу організації дослідження?

A) реалізується у формі зіставлення особливостей психіки на різних етапах еволюції та умов життя людини;

Б) передбачає звернення до тих аспектів, які можливо зафіксувати засобами «стороннього» спостереження, і ретельна побудова дослідження;

B) передбачає, що об'єктом, з яким взаємодіє психолог, виступає він сам;

Г) психолог працює з однією й тією ж групою людей (або однією людиною), регулярно обстежуючи їх протягом тривалого часу.

13. Яке твердження відноситься до об'єктивного методу організації дослідження?

А) передбачає звернення до тих аспектів, які можливо зафіксувати засобами «стороннього» спостереження, і ретельна побудова дослідження;

Б) передбачає, що об'єктом, з яким взаємодіє психолог, виступає він сам;

В) психолог працює з однією й тією ж групою людей (або однією людиною), регулярно обстежуючи їх протягом тривалого часу;

Г) реалізується у формі зіставлення особливостей психіки на різних етапах еволюції та умов життя людини.