Процеси пам’яті

Запам 'ятовування - це процес пам’яті, завдяки якому відбувається закріплення нової інформації через поєднання її з набутою раніше. Запам’ятовування завжди вибіркове. У пам’яті зберігається далеко не все.

За характером запам’ятовування буває механічне (без усвідомлення логічного зв’язку між різноманітними частинами інформації, що сприймається) і осмислене (ґрунтується на розумінні внутрішніх логічних зв’язків між окремими частинами інформації). Відомо, що осмислене запам’ятовування продуктивніше, ніж механічне.

Відтворення - це процес пам’яті, у результаті якого відбувається пожвавлення або повторне збудження раніше утворених у мозку нервових зв’язків. Найпростіша форма відтворення - упізнавання - це відтворення певного об’єкта або інформації в умовах повторного сприймання. Складнішими формами відтворення є згадування і пригадування. Згадування - відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється. Наприклад, під час складання іспиту студент може без підготовки правильно відповісти на запитання.

Пригадування - відтворення збереженої в пам’яті інформації при докладанні певних вольових зусиль. Так, свідок скоєння злочину відтворює інформацію, що запам’ятав з докладанням певних вольових зусиль, намагається пригадати подію деталізовано. Від уміння пригадувати залежить ефективність використання набутих знань.

Забування - процес протилежний запам’ятовуванню, виявляється в тому, що втрачається чіткість збереженого в пам’яті, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнання. Доцільно знати, що інтенсивне забування інформації відбувається у перші шість годин після запам’ятовування. Тому для тривалого збереження інформації в пам’яті потрібно її повторювати після вивчення з таким інтервалом: перше повторювання - через 15-20 хв.; друге - через 8-9 год.; третє - через добу.

Здавна люди помітили, що через певний час закарбована інформація забувається. Одна з найвідоміших теорій забування була сформульована З. Фройдом. На його думку, найчастіше забуванняможливе в результаті витіснення або мотивованого забування. Засновник психоаналізу вважав, що забування зумовлене внутрішнім протестом людини, небажанням пам’ятати. Це відбувається у тих випадках, коли людина прагне щось забути, що нагадує їй про неприємні обставини, ситуації, випадки, людей, речі тощо, і викликає негативні емоційні переживання.

Цікавими, на наш погляд, є результати досліджень Б. Зейгарник. Сутність експерименту дослідниці полягав у тому, що піддослідним пропонувалося виконати серію завдань, частину з яких дозволялося завершити, а інші - переривалися незавершеними. У результаті з’ясувалося, що піддослідні вдвічі частіше пригадували незавершені завдання, ніж завершені. Це спричинено впливом мотивації на вибірковість пам’яті і пояснює збереження в ній відбитків незавершених завдань. Ця закономірність - запам’ятовувати незавершені справи або перерваний потік інформації - має назву «ефект Зейгарник».

Індивідуальні особливості пам'яті

Люди відрізняються за такими особливостями пам’яті:

- готовністю до відтворення - як швидко та легко людина може пригадати необхідну їй інформацію;

- точністю запам’ятовування (відповідністю відтвореної інформації тому, що запам’ятовувалося);

- міцністю запам’ятовування (тривалість і збереження засвоєної інформації);

- швидкістю запам’ятовування (кількістю повторень та витраченим часом, які необхідні для запам’ятовування нової інформації);

- тривалістю запам’ятовування (здатністю правильно відтворювати набуту інформацію максимально тривалий час);

- переважанням того чи іншого виду пам’яті за характером психічної активності;

- домінуючими прийомами запам’ятовування.

Мнемонічні прийоми запам'ятовування

Мнемоніка - наука про пам’ять, яка виникла понад дві тисячі років тому. Вона пов’язана з ім’ям давньогрецького поета і філософа Симоніда Кеоського, який вигадав для запам’ятовування особливу образну систему.

Мнемотехніка - це сукупність способів або прийомів, що полегшують запам’ятовування необхідної кількості інформації, і ґрунтуються на законах асоціації. До таких прийомів, наприклад, відносять відому російську фразу: “Каждый охотних желает знань, где сидят фазаны”. За допомогою цієї фрази можна легко відтворити правильну послідовність кольорів веселки.

Де ти з'їси ці лини - прийом для запам’ятовування зубних звуків.

Мавпа буф - прийом для запам’ятовування правила про вживання апострофа після літер на позначення губних приголосних.

Вус пуми - прийом для запам’ятовування пізнавальних психічних процесів (відчуття, уява, сприймання, пам’ять, увага, мислення, мовлення).

Вперед - прийом для запам’ятовування емоційно-вольових психічних процесів (воля, почуття, емоції).

Розвиток пам'яті

Для розвитку пам’яті важливим є формування вміння запам’ятовувати та відтворювати. Високий рівень розвитку досягається, якщо:

- наявний мотив до запам’ятовування, чітко сформулювати, що і як запам’ятати;

- ставиться мета запам’ятати надовго;

- використовуються смислові опори, мислені співвіднесення і смислові групуванням - хто добре осмислює, той добре запам’ятовує і пам’ятає довго;

- великий обсяг інформації вивчається за смисловими частинами:

варто при цьому використовувати прийоми аналізу матеріалу (скласти план розділу, класифікувати інформацію, систематизувати її, згрупувати, порівняти з набутою раніше, утворити асоціативні ланцюжки);

- кількість повторень не перевищує ту кількість, яка необхідна для першого відтворення інформації;

- вивчення триває одну годину сім днів, а не сім годин за один день;

- вивчення точних наук чергується з гуманітарними, тобто після математики вивчать історію, після фізики - літературу, оскільки пам’ять любить різноманітність;

- здійснюються записи, зображуються схеми й діаграми, будуються графіки, зображуються карикатури, відбувається порівняння з раніше вивченим;

- перше повторення здійснюється не пізніше, ніж за 40 хв після запам’ятовування інформації.

Можливості кращого запам’ятовування інформації значно посилюються, якщо пам’ять тренувати. Психологи пропонують систематично виконувати такі вправи:

1. Уважно подивіться на предмет, пейзаж або людину впродовж 5 с і якомога краще запам’ятайте обраний об’єкт. Закрийте очі, намагаючись досягти максимально чіткого, яскравого й детального зображення об’єкта. Подумки поставте собі запитання про подробиці обраного об’єкта і спробуйте на них відповісти. Відкрийте очі й порівняйте уявний образ з оригіналом. Виконуйте вправу, доки не досягнете результату.

2. Викиньте на стіл 4 сірники. Протягом 5 с подивіться на них і запам’ятайте їх розташування. Вийдіть в іншу кімнату і спробуйте відтворити правильне розташування сірників на папері. Якщо це вдалося, щодня додавайте по одному сірнику, доводячи кількість до...

Якщо ви легко впоралися із завданням, можете його ускладнити - необхідно запам’ятовувати розташування не тільки сірників, а й їхніх голівок.

3. Уголос проговоріть будь-який арифметичний ланцюжок (наприклад, від чотирьох відняти три, додати десять, помножити на три, відняти сім і т.д.). Тепер подумки виконайте ці нескладні обрахунки - таким чином, вам необхідно буде пригадати все, що ви сказали попередньо.

4. Покладіть на стіл 7 дрібних предметів, уважно подивіться на них і запам’ятайте. Вийдіть в іншу кімнату і спробуйте описати на папері все, що ви запам’ятали. Якщо це вдалося, щодня додавайте по одному предмету (кількість об’єктів не повинна перевищувати 15).

5. Огляньте кімнату і запам’ятайте все, що в ній знаходиться. Вийдіть в іншу кімнату і спробуйте описати на папері все, що ви запам’ятали.

6. Увечері, перед сном, протягом 7-10 хв. швидко відтворіть ланцюжок основних подій дня із пригадуванням образів людей, з якими зустрічалися, їхніх імен, прізвищ, телефонів, одягу, аксесуарів, змісту розмов тощо. Намагайтеся чітко й детально відтворити все, що бачили, чули і відчували саме у тій послідовності, у якій це відбувалося.

7. Для розвитку словесної пам’яті варто вивчати європейські мови, для зорової - східні.