Індивідуальні особливості пам’яті

Процеси пам’яті у людей протікають по-різному. На даний час прийнято виділяти дві основні групи індивідуальних відмінностей у пам’яті: до першої групи відносяться відмінності в продуктивності заучування, до другої - відмінності типів пам 'яті.

Відмінності в продуктивності заучування виражаються у швидкості, міцності й точності запам'ятовування, а також у готовності особистості до відтворення матеріалу. Загальновідомо, що одні люди запам'ятовують швидко, інші повільно, одні пам'ятають довго, інші швидко забувають, одні відтворюють точно, інші припускаються багатьох помилок, одні люди можуть запам’ятати великий обсяг інформації, інші запам'ятовують всього кілька рядків.

Так, для людей із сильною пам’яттю характерне швидке запам’ятовування та тривале збереження інформації. Відомі люди з винятковою силою пам’яті.

Наприклад, О.С. Пушкін міг прочитати напам’ять довгий вірш, написаний іншим автором, після дворазового його прочитання. Іншим прикладом є В. А. Моцарт, який запам'ятовував складні музичні твори після одного прослуховування.

Психологічній науці відомі приклади феноменальної пам'яті. Так, О.Р. Лурія виявив видатну пам'ять у досліджуваного Ш., який із однаковою швидкістю запам'ятовував різний матеріал, включаючи безглуздий, і притому в надзвичайно великому обсязі Ш. міг швидко запам'ятати й точно відтворити складні математичні формули, позбавлені смислу, безглузді слова, геометричні фігури. Його пам'ять відрізнялася дивовижною міцністю: через 20 років він точно пригадав зміст експериментального матеріалу, місце експерименту, в якому він брав участь, а також те, в чому був одягнений експериментатор та інші найдрібніші деталі експериментальної обстановки та власних дій.

Чи існує зв'язок між тим, наскільки швидко людина запам Ятовує і як довго пам 'ятає? Експериментальні дослідження показали, що чіткої закономірності тут немає.

Не часто зустрічаються люди, які й швидко запам ’ятовують, і довго пам'ятають, і точно відтворюють, і пригадують у той момент, коли це неохідно. Та й виявляється це по-різному відносно різного матеріалу, залежно від інтересів людини, її професії. Одні люди швидко і добре запам ’ятовують інших осіб, але погано - математичний матеріал, інших людей характеризує хороша музична, але погана «побутова» пам'ять. О.С. Пушкін відрізнявся винятковою пам’яттю на літературні тексти: сторінку віршованого тексту він міцно і надовго запам’ятовував після двох-трьох прочитань. І.П. Павлов часто пам’ятав точні матеріали дослідів краще, ніж співробітники, які проводили ці досліди.

Найбільш поширена типологія пам'яті пов'язана з оцінкою швидкості запам'ятовування та міцності збереження інформаційного матеріалу. Оптимальним є поєднання швидкого запам’ятовування та міцного збереження.

Серед школярів зустрічаються діти, яким для запам’ятовування матеріалу вистачає один раз прочитати розділ підручника або уважно прослухати пояснення вчителя. Причому ці діти не лише швидко запам’ятовують, але й тривалий час зберігають завчене, легко і повно його відтворюють. Школярі, які швидко запам’ятовують і тривалий час зберігають вивчене, вирізняються з-поміж інших учнів успіхами у засвоєнні нових знань.

Учителеві доводиться мати справу із школярами, які повільно запам ’ятовують навчальний матеріал, але тривалий час зберігають у пам’яті вивчене. Таких школярів необхідно спонукати заучувати навчальний матеріал шляхом активних повторень, застосовувати різні прийоми, на зразок: слухати, читати, записувати, замальовувати, спиратися на наочні посібники тощо. Закріплений у результаті багаторазових повторень матеріал зберігається в пам’яті у цих школярів так само тривало й міцно, як і в учнів, які запам’ятовують швидко.

Серед учнів зустрічаються й такі діти, які швидко запам’ятовують навчальний матеріал, але також швидко забувають вивчене. Зазвичай на другий-третій день вони вже погано, неповно та неточно відтворюють закріплений матеріал. У таких школярів необхідно перш за все виховувати установку на довготривале запам’ятовування й звичку самостійно повторювати пройдений матеріал через певний час; їх потрібно постійно перевіряти, контролювати. Під час засвоєння нового матеріалу учням важливо пропонувати індивідуальні завдання - повторювати те, що з попередньо набутих знань тісно пов’язане з новим матеріалом.

Найбільш складний випадок - повільне запам’ятовування і швидке забування навчального матеріалу. Окремі діти, витрачаючи багато часу та сил на заучування матеріалу, відтворюють його неточно й швидко забувають. Слабка продуктивність їхньої пам’яті пояснюється різними причинами. Як правило, погане запам’ятовування спостерігається у школярів, які часто пропускають заняття, несистематично виконують навчальні завдання, не володіють прийомами запам’ятовування. Цим дітям необхідно регулярно допомагати, терпляче вчити їх прийомам раціонального заучування. При відповідній роботі процеси запам’ятовування і відтворення у дітей значно покращуються.

Слабка продуктивність пам’яті інколи є наслідком захворювань, сильної перевтоми. Для таких дітей, окрім індивідуального навчання й безпосередньої допомоги в заучуванні, необхідний спеціальний режим: чергування навчальної діяльності та відпочинку, розумне дозування навчальних завдань тощо.

Дуже часто незначні результати запам’ятовування залежать не від поганої пам’яті, а від поганої уваги учнів. Якщо учень розсіяний на уроці або не звик зосереджено працювати, він погано сприймає навчальний матеріал, а, відтак, йому нічого запам’ятовувати. Відсутність уваги або недостатня увага учнів на уроці - одна з найважливіших причин поганого запам’ятовування.

Інша група індивідуальних відмінностей стосується типів пам 'яті. Тип пам’яті визначає те, як людина запам’ятовує матеріал, - зорово, на слух або користуючись рухом.

Проте «чисті» типи пам’яті зустрічаються не так часто. Як правило, більшість людей володіють змішаними типами. Так, найчастіше зустрічаються змішані типи пам’яті - слухо-моторний, зорово-руховий, зорово-слуховий. Змішаний тип пам'яті підвищує вірогідність швидкого й довготривалого заучування. Крім того, участь у процесах пам’яті кількох аналізаторів призводить до більшої рухливості у використанні утворених систем нервових зв’язків. Наприклад, людина не пригадала щось на слух -пригадає зорово. Тому доцільно, щоб людина запам'ятовувала інформацію різними способами: шляхом прослуховування, читання, розглядаючи ілюстрації, роблячи начерки, спостерігаючи тощо.

Тип пам’яті залежить не лише від природних особливостей нервової системи, але й від виховання. Вчитель, активізуючи на уроці діяльність різних аналізаторів учнів, тим самим виховує змішаний тип пам’яті у дітей. У дорослих людей тип пам’яті може залежати від характеру їхьої професійної діяльності.

Типи пам’яті слід відрізняти від видів пам’яті. Види пам’яті визначаються тим, що ми запам’ятовуємо. А оскільки будь-яка людина запам’ятовує все: і рухи, і образи, і відчуття, і думки, - то різні види пам’яті притаманні всім людям і не утворюють їх індивідуальної особливості. Водночас тип пам’яті характеризує те, як ми запам’ятовуємо: зорово, на слух або за допомогою рухів. Тому тип пам’яті є індивідуальною особливістю конкретної людини. У всіх людей є всі види пам’яті, але кожній людині властивий певний тип пам’яті.

Приналежність до того або іншого типу значною мірою визначається практикою заучування, тобто тим, що саме доводиться запам’ятовувати конкретній людині і як вона привчається запам’ятовувати. Тому пам’ять певного типу може бути розвинена за допомогою відповідних вправ.

6.